Постанова № 90312113, 06.07.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1393/20

Провадження № 2-а/209/27/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Замкової Я.В.,

за участі секретаря - Швець О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив поновити строк на оскарження постанови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 25.10.2018 року у справі про порушення митних правил № 0357/11000/18; скасувати постанову Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 25.10.2018 року у справі про порушення митних правил № 0357/11000/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходу громадян на суму 8500 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати в сумі 4840,40 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 25.10.2018 року відповідачем відносно позивача була винесена постанова по в справі про порушення митних правил № 0357/11000/18, оскільки 13.05.2018 року позивачем був ввезений автомобіль "Тoyota Corolla" р/н НОМЕР_1 на митну територію України через пункт пропуску "Славутич-Комарин" Чернігівської митниці ДФС та станом на 11.09.2018 року з митної території України не був вивезений, за що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. 00 коп. Разом з тим, 13.02.2019 року позивачем було здійснено митне оформлення автомобілю у відповідності до порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України у вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р.№ 79» та сплачено належні митні платежі в сумі 31310.00 грн., а також грошові кошти в сумі 8500.00 грн., шо підтверджується митною декларацією UA100210/2019/088789 (форма МД-2) та квитанціями. За цих обставин, вказану постанову позивач просить визнати незаконною та вважає, що на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України він звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 Митного кодексу, на підставі абзацу другого пункту 9-3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу у зв`язку із здійсненням ним митного оформлення автомобілю марки "Тoyota Corolla" р/н НОМЕР_2 і добровільну сплату ним внесків в сумі 8500 грн. на митниці при розмитненні автомобіля.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.06.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.07.2020 року, зупинено виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 61759064 відкритого Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо виконання постанови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 25.10.2018 року у справі про порушення митних правил № 0357/11000/18, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. 00 коп. до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

19.06.2020 року від представника відповідача - Романенко І.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , зазначивши, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося в порядку, передбаченому діючим на той час занонодавству, а сплата позивачем в подальшому при митному оформленні транспортного засобу митних та інших платежів, в тому числі 8500,00 грн. є добровільним внеском і не являється штрафом, що не звільняє його від сплати штрафу накладеного за порушення митних правил.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись завданнями адміністративного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про поновлення строку на оскарження постанови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 25.10.2018 року та доводів сторін про прийняття оскаржуваної постанови без участі позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 486 Митного Кодексу, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно із приписами ст. 488 Митного Кодексу, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 Митного Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 497 Митного Кодексу, у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники), представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Згідно із ст. 498 Митного Кодексу, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 526 Митного Кодексу, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин Митним кодексом визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, визначено зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про час та місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення.

Також, Митним кодексом визначено єдину обов`язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства).

Також, згідно ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що ним вжиті заходи щодо повідомлення позивача про розгляд адміністративної справи про порушення митних правил, адже в матеріалах справи відсутні докази про це. Наявне поштове повідомлення та інші документи про направлення листів, протоколу про порушення митних правил на адресу позивача не містять відомостей про їх вручення позивачу. До того ж, оскаржувана постанова не містить відомостей про дату її надіслання або вручення позивачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 529 Митного Кодексу, скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, адже про її існування позивач дізнався лише після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 61759064 у Дніпровському відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови суд прийшов до наступних висновків.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень складає 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу – 5 діб).

Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови), перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаними нормами права встановлено обов`язок особи, у встановлений Законом строк, вивезти транспортний засіб з митної території України та у разі не виконання такого обов`язку, передбачена адміністративна відповідальність.

Сторонами у справі визнається та підтверджується матеріалами справи, що строк транзитного перевезення транспортного засобу "Тoyota Corolla" р/н НОМЕР_1 , ввезеного 13.05.2018 року на митну територію України позивачем, закінчився про, що на адресу Дніпропетровської митниці ДФС надійшов лист Чернігівської митниці ДФС від 12.07.2018 року, та під час здійснення перевірки Дніпропетровською митницею ДФС станом на 11.09.2018 року за межі митної території автомобіль не вивезено та не заявлено в інший митний режим.

Таким чином, в діях позивача був наявний склад порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України.

З цих підстав, 25.10.2018 року відповідачем по справі відносно позивача була винесена постанова в справі про порушення митних правил № 0357/11000/18, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Суд також враховує, що сторони у заявах по суті справи визнали вказані вище обставини, а отже ці обставини не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 78 КАС України).

Разом з цим, 25.11.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України № 2612-VIII від 08.11.2018 року ( далі - Закон № 2612-VIII), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил.

Так, пунктом 13 розділу І Закону № 2612-VIII внесено зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, зокрема, доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту:

"9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок).

П. 1 Тимчасового порядку визначено, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року.

Згідно з п. 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу).

Відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Отже Законом № 2612-VIII визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів ввезених на територію України з 1 січня 2015 року по 25 листопада 2018 року, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої зокрема ст. 470 МК України.

Таким чином, з 25.11.2018 року звільняються від відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України особи, відповідальні за дотримання строків та умов тимчасового ввезення та транзиту, саме у разі здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абз. 1 п. 9-2 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.

Суд приймає до уваги, що, законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Окремо суд зазначає, що оскільки Законом № 2612-VIII, при дотриманні певних умов, фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону, в силу вимог ст.58 Конституції України, мають зворотну силу в часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9.02.1999 №1-рп/99 визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.».

Як встановлено судом, за матеріалами справи, зокрема з митної декларації та квитанцій митних платежів (а.с. 10, 11) судом встановлено, що позивачем 07.02.2019, тобто у період до закінчення 180 днів з дня набрання чинності Законом № 2612-VIII - 25.11.2018 року, здійснено митне оформлення транспортного засобу "Тoyota Corolla" р/н НОМЕР_1 , що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, сплачено належні митні платежі, а також 12.02.2019 року добровільно сплачено до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.).

З урахуванням наведеного, позивач в силу дії положень абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 МК України.

При цьому, суд наголошує, що звільнення особи від відповідальності не вказує на відсутність в діях позивача складу порушення митних правил відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України.

Разом з цим, суд зазначає, що приписами ст. 531 МК України передбачені такі підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Як встановлено ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП, закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Отже, в спірних відносинах, хоча в діях позивача наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, в зв`язку зі звільненням законом від відповідальності осіб, які здійснили митне оформлення транспортних засобів протягом 180 днів і виконали передбачені умови, починаючи з 25.11.2018 року, позивач має бути звільнений від такої відповідальності, відповідно, постанова відповідача має бути скасована.

Водночас, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки законодавцем чітко визначено строк (180 днів), протягом якого особа повинна здійснити митне оформлення транспортного засобу, що є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил.

Окремо, суд звертає увагу відповідача, що за наслідками судового розгляду цієї справи постанова по справі про порушення митних правил № 0357/11000/18 від 25.10.2018 року незаконною та протиправною не визнається, а скасовується з підстав звільнення позивача від адміністративної відповідальності в силу дії наведеного закону.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що постанова про притягнення до відповідальності набула законної сили до митного оформлення позивачем свого автомобілю, оскільки Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» було передбачено спеціальну підставу звільнення від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 470 Митного кодексу України за порушення митних правил стосовно транспортного засобу щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» у розумінні ст. 58 Конституції України скасовує або іншим чином пом`якшує відповідальність особи, а тому має зворотну силу в часі.

Позивачем надано суду докази того, що він виконав усі умови, що передбачені абзацом 1 пункту 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу, і здійсненив митні формальності відносно транспортного засобу щодо якого не були дотримані строки митного режиму транзиту - здійснив митне оформлення даного транспортного засобу, 07.02.2019 року та 12.02.2019 року сплатив митні платежі у сумі 31310 грн., та 8500 грн. як кошти у сумі, що дорівнює розміру штрафу в сумі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 77 КАС України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне постанову в справі про порушення митних правил № 0357/11000/18 від 25.10.2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині відшкодування 4000 грн. за понесені витрати при отриманні правової допомоги, останні не підлягають задоволенню через відсутність відповідних фінансово-розпорядчих документів на їх оплату. У той же час сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 461, 470, 486, 488, 489, 497, 498, 526, 529, Митного кодексу України, ст.ст. 1-11, 47, 72-77, 79, 90, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, ЄДРПОУ 39421732, юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 25 жовтня 2018 року у справі про порушення митних правил № 0357/11000/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.

Закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0357/11000/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2020 року.

Суддя Я.В. Замкова