Вирок № 90311910, 08.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5499/20

Провадження № 1-кп/127/213/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Кобріній Г.О.,

за участю прокурора Каменяр О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Корпала В.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 13 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020040000186, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, не одруженого, працюючого оператором бетонозмішувальної установки у ТОВ «Віндор», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 03.04.2007 року за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.12.2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 27.06.2014 року на підставі ухвали Могилів-Подільського міського суду від 19.06.2014 року про застосування ст. 7 Закону України «Про амністію»,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

13.02.2020 року під час несення служби помічник оперуповноваженого ОПВ УКР ГУНП капрал поліції ОСОБА_2 , старший оперуповноважений ОПВ УКР ГУНП підполковник поліції ОСОБА_3 та помічник оперуповноваженого ОПВ УКР ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_4 , які згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу та підлягають захисту, здійснювали пошукові заходи, відпрацьовуючи вулицю Стрілецьку в місті Вінниці.

Близько 10:45 год. 13.02.2020 року, перебуваючи у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вищевказані поліцейські помітили жінку, якою виявилась ОСОБА_5 , що підозріло себе поводила. Підійшовши до неї, працівники поліції представились їй та показали службові посвідчення.

В подальшому на запитання працівників поліції про те, чи має вона при собі заборонені в обігу речі, ОСОБА_5 повідомила, що має, після чого намагалась комусь зателефонувати. Тоді працівники поліції почали встановлювати особу вказаної жінки і приблизно через 2-3 хв. до них та ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_1 , який має не зняту і не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 03.04.2007 року, та запитав, що трапилось.

У відповідь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_1 , що вони є працівниками поліції, виконують свої службові обов`язки та в даний час зупинили особу, яка може зберігати при собі заборонені в обігу речі, і встановлюють її анкетні дані.

Тоді ОСОБА_2 потягнувся за службовим посвідченням, щоб пред`явити його, а в цей час ОСОБА_1 , діючи умисно, достовірно знаючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, став поводити себе агресивно, та, маючи намір заподіяти шкоду здоров`ю працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків шляхом завдання цьому працівнику побоїв та тілесних ушкоджень, взяв до рук аерозольний балон з дратівливим препаратом «КОБРА-1Н» та, впритул наблизившись до ОСОБА_2 , з відстані кількох сантиметрів розпилив вміст вказаного балона в очі ОСОБА_2 . Коли наявний у балоні газ скінчився, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ОСОБА_2 , який від розпилювання газу схопився за обличчя та зігнуся, два удари ногою по тулубу.

В подальшому на висловлену присутніми працівниками поліції вимогу припинити свою протиправну поведінку ОСОБА_1 відреагував агресивно та намагався втекти, однак, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» наздогнали ОСОБА_1 і застосували до нього спеціальний засіб – кайданки, таким чином затримавши його.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 помічнику оперуповноваженого ОСОБА_2 заподіяно згідно висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи № 174/188 від 14.02.2020 року тілесне ушкодження у виді «Хімічного опіку правого ока 1-го ступеня», яке належить до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 стороною обвинувачення обвинувачується у тому, що 13.02.2020 року під час несення служби помічник оперуповноваженого ОПВ УКР ГУНП капрал поліції ОСОБА_2 , старший оперуповноважений ОПВ УКР ГУНП підполковник поліції ОСОБА_3 та помічник оперуповноваженого ОПВ УКР ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_4 , які згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу та підлягають захисту, здійснювали пошукові заходи, відпрацьовуючи вулицю Стрілецьку в місті Вінниці.

Близько 10:45 год. 13.02.2020 року, перебуваючи у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вищевказані поліцейські помітили жінку, якою виявилась ОСОБА_5 , що підозріло себе поводила. Підійшовши до неї, працівники поліції представились їй та показали службові посвідчення.

В подальшому на запитання працівників поліції про те, чи має вона при собі заборонені в обігу речі, ОСОБА_5 повідомила, що має, після чого намагалась комусь зателефонувати. Тоді працівники поліції почали встановлювати особу вказаної жінки і приблизно через 2-3 хв. до них та ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_1 , який має не зняту і не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 03.04.2007 року, та запитав, що трапилось.

У відповідь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_1 , що вони є працівниками поліції, виконують свої службові обов`язки та в даний час зупинили особу, яка може зберігати при собі заборонені в обігу речі, і встановлюють її анкетні дані.

Тоді ОСОБА_2 потягнувся за службовим посвідченням, щоб пред`явити його, а в цей час ОСОБА_1 , діючи умисно, достовірно знаючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, став поводити себе агресивно, та, усвідомлюючи, що він чинить активну фізичну протидію виконанню працівниками поліції своїх службових обов`язків, взяв до рук аерозольний балон з дратівливим препаратом «КОБРА-1Н» та, впритул наблизившись до ОСОБА_2 , з відстані кількох сантиметрів розпилив вміст вказаного балона в очі ОСОБА_2 . Коли наявний у балоні газ скінчився, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ОСОБА_2 , який від розпилювання газу схопився за обличчя та зігнуся, два удари ногою по тулубу.

В подальшому на висловлену присутніми працівниками поліції вимогу припинити свою протиправну поведінку ОСОБА_1 відреагував агресивно та намагався втекти, однак, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» наздогнали ОСОБА_1 і застосували до нього спеціальний засіб – кайданки, таким чином затримавши його.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 помічнику оперуповноваженого ОСОБА_2 заподіяно, згідно висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи № 174/188 від 14.02.2020 року «Хімічний опік правого ока 1-го ступеня», яке належить до легких тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України як вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що вину у вчиненні злочинів визнає в повному обсязі та суду пояснив, що 13.02.2020 року близько 11:00 години перебував на роботі на асфальтному заводі у ТОВ «Віндор», що по вул. Грибоєдова 10 у м. Вінниці. В цей час він чекав цивільну дружину – ОСОБА_5 , яка телефонувала йому та казала, що вже йде. Згодом вона знову зателефонувала, в розмові він почув що хтось шумить, а цивільна дружина викрикнула «що ви робите, що це таке!». Після вказаного він телефонував їй багато разів, але вона не відповідала. Він пішов до неї на зустріч. Неподалік заводу побачив групу осіб (не більше 5-ти осіб) у цивільному одязі, що тримали ОСОБА_5 за руки і шию, при цьому один чоловік тримав за шию, двоє – за руки, а один шукав щось у її кишенях. Він не зрозумів, що трапилось та хотів їй допомогти. В стані афекту, намагаючись захистити ОСОБА_5 , він підбіг до вищевказаної групи людей, штовхнув ОСОБА_2 , який був серед вказаних осіб та наніс йому 2 удари ногою. Він не знав, що то були працівники поліції. Застосовував силу саме до ОСОБА_2 , оскільки той був найближче до нього. Коли підходив, ОСОБА_2 шукав щось в кишенях ОСОБА_5 , на той момент ніхто із зазначеної групи осіб не представився поліцейським. Після нанесення ударів, він застосував дратівливий газ «Кобра» на відстані близько 1,5 – 2 м. до зазначених осіб. Далі прибули працівники поліції зі зброєю, документами, після чого його затримали. Він зрозумів, що то були працівники поліції і вибачався. Поліцейські були одягнені не у формений одяг та не представилися. Зазначив, що не знав про те, що цивільна дружина планує збувати наркотичні засоби. Попросив пробачення у потерпілого. Вказав, що посвідчення йому пред`явили лише після того як сталася дана подія, якби знав, що то були працівники поліції то подібного ніколи б не вчинив.

На підставі зазначених показань судом встановлено відсутність у ОСОБА_1 ознак щирого каяття та визнання винуватості.

Зміст вказаних показань свідчить, що хоча ОСОБА_1 і повідомив суду, що вину у вчиненні злочинів визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні лише визнав та підтвердив його дії у виді нанесення двох ударів потерпілому та застосування газу дратівливої дії, тобто спосіб вчинення злочинів, зазначений в обвинувальному акті, і повністю заперечив вчинення опору працівникові поліції та заподіяння вказаних тілесних ушкоджень саме працівнику поліції у зв`язку із виконання цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що він працівник поліції і на момент подій також працював у Національній поліції. 13.02.2020 року об 11:00 годині разом із своїми колегами – помічником оперуповноваженого ОСОБА_4 , старшим оперуповноваженим ОСОБА_3 відпрацьовували вулицю Стрілецьку в м. Вінниці. Помітили жінку, яка себе підозріло поводила, мала ознаки наркотичного сп`яніння. Підійшли до неї та пред`явивши службові посвідчення почали спілкуватись із останньою, встановили її анкетні дані. Спитали чи має вона заборонені речі, остання відповідала, що має, у правій кишені. У неї в кишені дзвонив мобільний телефон, але на дзвінок вона не відповідала. Фізичну силу, жодних спецзасобів до жінки не застосовували, не утримували її та не проводили огляд. Колега ОСОБА_4 тоді стояв трохи далі від нього та жінки, а за 2 метра стояв ОСОБА_3 та викликав слідчо-оперативну групу, всі були у цивільному одязі. Під час спілкування підійшов обвинувачений, якому він представився, повідомивши: «Поліція!» та пред’явив посвідчення, діставши його із кишені. В цей час обвинувачений, нічого не пояснивши, дістав газовий балончик та розпилив йому в обличчя з відстані 2-3 см. Після чого від дії дратівливого препарату, потерпілий зігнувся та нічого не бачив. Далі обвинувачений наніс йому 2 удари ногою – в ногу та область тазу. Згодом викликали швидку медичну допомогу та слідчу-оперативну групу. Лікувався від опіків амбулаторно 3-4 дні. Представився обвинуваченому, оскільки останній наблизився впритул. Під час подій жінка із обвинуваченим не спілкувалась, нічого йому не говорила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_1 та суду пояснила наступне. 13.02.2020 року вона йшла до свого дому за адресою: АДРЕСА_3 . Коли проходила по вул АДРЕСА_2 , її зупинили та затримали 2 молодих чоловіка в цивільному одязі, тримали її за шию та за руки. Саме перед затриманням, вона телефонувала ОСОБА_1 . При затриманні, тримаючи телефон в руках, кричала: «Що ви робите! Припиніть!». Вже після затримання вказані особи представилися працівниками поліції. ОСОБА_1 підійшов через 10-15 хв. після затримання. При цьому весь зазначений час її утримували 2 працівника поліції за руки, троє інших перебували поза полем її зору. Не бачила, як підходив ОСОБА_1 , тому що стояла спиною до нього, в цей час її тримали двоє працівників поліції за руки, але чула, як він підбіг та зрозуміла, що застосував до одного із поліцейських, що тримав її за руку газовий балончик. На той момент поліцейські також стояли спиною до ОСОБА_1 , продовжували її утримувати. Коли розвернулась, бачила, що підбігли троє працівників поліції, дістали пістолети та направляючи зброю до ОСОБА_1 змусили останнього лягти на землю, після чого затримали його. В день подій ОСОБА_1 перебував на роботі - за 1-2 км від місця подій. До розпилення газового балончика ОСОБА_1 із поліцейськими не спілкувався, поліцейські нікому не представлялись. Останні повідомили ОСОБА_1 , що вони є працівниками поліції вже після його затримання. В поліцейських були барсетки, вважає, що з них вони і витягнули пістолети при затриманні ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказав, що 13 лютого 2020 року близько 10 години він разом із ОСОБА_4 і ОСОБА_2 проводив заходи згідно своїх службових обов`язків. Від оперативного контакту отримав інформацію про те, що по вул. Стрілецькій в м. Вінниці може перебувати особа жіночої статі із наркотичними засобами. Разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за вказаною адресою виявили підозрілу особу – ОСОБА_5 , представились їй, пред`явили службові посвідчення, вона назвалася. Спитали, чи є в неї заборонені речі, на що вона повідомила, що є має при собі наркотики, але просила відпустити її бо в неї маленька дитина. Отримавши інформацію про наявність наркотичних засобів, відійшов та викликав слідчо-оперативну групу. Через 5-7 хвилин до місця подій підійшов ОСОБА_1 , спитав «Що тут коїться?». Коли ОСОБА_2 відповів, що вони є працівниками поліції та затримали особу, ОСОБА_1 застосував газовий балончик із дратівливим препаратом, направивши його в ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 наніс потерпілому два удари ногою в область спини або ніг та почав відходити. Викрикнув «Що ти робиш! Припини!» та вимагав від обвинуваченого лягти на землю, останній виконав вимогу, після чого його затримали. Викликав слідчо-оперативну групу та швидку медичну допомогу. Вказав, що і він і його колеги були у цивільному одязі, зброї при собі не мали, із ОСОБА_5 лише спілкувались, речей у неї не вилучали, фізично не утримували та не затримували. Безпосередньо перед застосуванням газового балончика, ОСОБА_5 перебувала навпроти, на відстані одного метра, стояла обличчя до нього, зліва стояв ОСОБА_4 , справа – ОСОБА_2 Посвідчення обвинуваченому ніхто не встиг пред`явити, оскільки останній застосував газовий балончик відразу після того, коли дізнався, що вони є працівниками поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказав, що 13.02.2020 року близько о пів на 11 годину 00 хвилин, відповідно до своїх обов`язків, разом із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проводили пошукові заходи у м. Вінниці. ОСОБА_3 сказав, що варто піти на вул. Стрілецьку. Перебуваючи на вказаній вулиці помітили підозрілу жінку, яка щось підняла з землі та почала нервувати, озиратися. Підійшли до неї, пред`явили посвідчення, спитали, чи є в неї заборонені речі, вона відповіла, що в кармані є «закладка» із метадоном. Далі спілкувались з нею, з`ясовували анкетні дані, ОСОБА_3 відійшов трохи подалі, спілкувався по телефону. Через 10 хвилин, з-за спини ОСОБА_2 і ОСОБА_5 швидким кроком підійшов ОСОБА_1 спитав «Що тут відбувається?» (в цей момент стояв за плечем ОСОБА_2 ). Потерпілий відповів «ми з поліції, спілкуємось з громадянкою, яка підозрюється у зберігання наркотичних речовин» та дістав з кармана куртки посвідчення, продемонстрував його у відкритому вигляді. Після чого обвинувачений застосував газовий балончик, розпиливши його із близької відстані в очі ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 наніс 2 удари ногою по спині потерпілого. Далі, чув, як ОСОБА_3 затримував обвинуваченого. Після вказаного викликали швидку і слідчо-оперативну групу. Зазначив, що він та інші працівники поліції були одягнені в цивільний одяг, оскільки відповідно до розпорядження вони пересуваються в цивільному одязі з метою виявлення вуличних злочинів. Зброї при собі не було. Тоді обіймав посаду помічника оперуповноваженого. ОСОБА_6 не затримували та її ніхто не утримував.

З досліджених доказів, що надані сторонами під час розгляду справи вбачається, що 13.02.2020 року із заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернувся ОСОБА_2 , який просив прийняти міри до ОСОБА_1 , який близько 11 год 00 хв. 13.02.2020 року в період коли він перебував під час виконання службових обов`язків наніс йому два удари в область тулуба та застосував газовий балончик в обличчя. Події відбулись у м. Вінниці по вул. Стрілецькій.

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 13.02.2020 року, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР від 15.02.2020 року.

З протоколу огляду місця події від 13.02.2020 року та долученої фототаблиці вбачається, що об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості за адресою: АДРЕСА_2 . Поруч із першим під`їздом будинку за вищевказаною адресою, на ґрунті, виявлено та вилучено аерозольний балон уразливої дії «Кобра» помаранчевого кольору, який поміщено до спец. пакету НПУ ГСУ № 1002176, поруч знаходився ОСОБА_1

Аерозольний балон із написом «КОБРА-1Н» оглянуто 13.02.2020 року, що вбачається із протоколу огляду речового доказу із фототаблицею. Згідно вказаного протоколу об`єктом огляду є балончик із написом «Баллон аєрозольный с раздражаючим препаратом «КОБРА-1Н», написи зі складом та інструкція із використання.

Як вбачається із постанови про визнання речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 13.02.2020 року вищевказаний балон визнано речовим доказом та поміщено до камери зберігання речових доказів Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2020 року на зазначений доказ накладено арешт.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам за участю свідка ОСОБА_4 від 13.02.2020 року, свідок впізнав на фотознімку особу під № 1, яка розпилювала сльозоточивий газ та нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 . ОСОБА_4 впізнав особу під № 1 за рисами обличчя та по статурі тіла. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання в протоколі на фотокартці під № 1 зображений ОСОБА_1 .

Як вбачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам за участю свідка ОСОБА_3 від 13.02.2020 року, свідок впізнав на фотознімку особу під № 1, яка розпилювала сльозоточивий газ та завдала тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . ОСОБА_3 впізнав особу під № 1 за рисами обличчя та за статурою тіла. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання в протоколі на фотокартці під № 1 зображений ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта № 174/188 від 18.02.2020 року, при огляді окулістом 13.02.2020 року, у ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження: «Хімічний опік правого ока 1-го ступеня». Вказане ушкодження у ОСОБА_2 належить до легких тілесних ушкоджень, виникло від дії хімічного фактору, давністю утворення, можливо, 13.02.2020 року.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши письмові докази, що надані учасниками провадження суд дійшов наступних висновків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні надав показання, які свідчать, що він фактично визнає об`єктивні дії у виді нанесення двох ударів потерпілому та застосування до нього газового балончика шляхом розпилення перед обличчям потерпілого подразнюючого газу, зазначивши, що дійсно у вказаний час та місці, розпилював аерозольний балон з дратівливим препаратом «КОБРА-1Н» та наніс два удари ногою по потерпілому, який обшукував його цивільну дружину в той час, коли дві інші особи тримали її за руки.

Показання обвинуваченого у цій частині підтверджуються показаннями потерпілого та всіх свідків, які повідомили про аналогічний механізм застосованого насильства та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а саме розпилення газу та нанесення двох ударів ногою, висновком судово-медичного експерта, згідно із яким у потерпілого виявлено легке тілесне ушкодження у виді хімічного опіку правого ока 1 –го ступеня, протоколом огляду місця події, згідно із яким на безпосередньому місці події виявлено балон із газом, та протоколом огляду речового доказу, відповідно до якого у зазначеному балоні перебуває токсичний газ подразнюючої дії.

При цьому суд не приймає до уваги позицію сторони захисту про те, що джерело травми очей у потерпілого невідоме (оскільки експертиза балону не проводилась), оскільки зворотній спосіб отримання тілесного ушкодження потерпілим (шляхом розпилення газу подразнюючої дії) стороною обвинувачення доведений змістом протоколу огляду балону на якому наявні написи: «Баллон аєрозольный с раздражаючим препаратом «КОБРА-1Н», «Токсично», а висновком експерта чітко визначено характер тілесного ушкодження – хімічний опік.

За таких підстав, вказані докази у сукупності переконують суд у тому, що ОСОБА_1 дійсно застосував до ОСОБА_2 насильство, наніс два удари ногою та розпилив йому в обличчя подразнюючий газ.

Разом з тим, обвинувачений вказав, що він не знав про те, що вчиняє відповідні дії щодо працівника поліції, оскільки ті були в цивільному одязі, не представились. При цьому зазначив, що був в стані афекту, намагався захистити особу, яку утримували та обшукували невідомі йому люди.

Аналізуючи вказану позицію суд звертає увагу на наступне.

Згідно із показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у час події вони виконували службові обов`язки, а саме як працівники поліції виявили факт незаконного зберігання ОСОБА_5 наркотичного засобу. Вказані показання свідків підтверджені в судовому засіданні і свідком ОСОБА_5 , яка повідомила, що вона перебувала поруч із працівниками поліції та була затримала через зберігання нею наркотичного засобу.

При цьому із показань свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що в момент, коли до неї підійшли працівники поліції в неї був наркотичний засіб та вона розмовляла телефоном із обвинуваченим ОСОБА_1 , який чув її слова : «що ви робите, припинить».

Зазначені слова ОСОБА_5 зумовили те, що ОСОБА_1 побіг до неї, що вказано в судовому засіданні самим обвинуваченим. При цьому суд звертає увагу на ряд фактів, а саме те, що за показаннями обвинуваченого він перебував на роботі та чекав свою дружину ОСОБА_5 , тобто не міг знати де саме перебуває у час вказаний свідок, а за показаннями ОСОБА_5 вона на роботу до обвинуваченого не йшла та не збиралась, де саме вона перебуває у цей час обвинуваченому не говорила.

Вказана обставина переконує суд у тому, що обвинувачений свідомо замовчав від суду факт того, що він точно знав місце де перебуває ОСОБА_5 , оскільки лише за вказаних обставин він зміг там з`явитись протягом 5-10 хвилин, а відповідно і знав мету з якою ОСОБА_5 там опинилась – вчинення дій, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.

Враховуючи зазначене, а також факт того, що обвинувачений має ряд непогашених судимостей за незаконне зберігання наркотичних засобів, він усвідомлював, що ОСОБА_5 не стала «жертвою» нападу або інших протиправних дій.

При цьому суд звертає увагу і на наступний факт, за показаннями всіх учасників події, обвинувачений не діставав з кишені газовий балончик, а тримав його напоготові і застосував відразу після почутих слів потерпілого: «Поліція».

Вказане переконує суд у тому, що обвинувачений, знаючи мету перебування на вулиці ОСОБА_5 – вчинення дій із наркотичним засобом, яка є кримінально-караною, що також відомо обвинуваченому внаслідок того, що він засуджувався за зберігання наркотичних засобів, підтримував із ОСОБА_5 під час вказаного телефонну розмову та був напоготові застосовувати насильство у разі її викриття працівниками поліції.

Так про зазначене свідчить короткий час з моменту затримання ОСОБА_5 і до моменту з`явлення там обвинуваченого (5-10 хвилин), чітку обізнаність обвинуваченого про місце де перебуває ОСОБА_5 (про це свідчить час та відсутність свідчень ОСОБА_5 і обвинуваченого про те, що свідок встигла повідомити де вона знаходиться, наявність в нього в цей момент газового балону, що спростовує його версію про перебування на роботі та очікування ОСОБА_5 з обідом та застосування вказаного балону після слів: «Поліція».

Таким чином, об`єктивні обставини у справі, підтверджені часткового показаннями обвинуваченого, повністю свідків та письмовими доказами у справі у виді, виявленого спеціального засобу – балону, переконують суд у тому, що обвинувачений чітко розумів, хто саме та у зв`язку із чим перебуває поруч із його співмешканкою ОСОБА_5 , усвідомлював, що ОСОБА_5 викрита працівниками поліції та з метою допомогти їй, застосував насильство до потерпілого саме як до працівниками правоохоронного органу.

При цьому суд звертає увагу і на те, що ОСОБА_5 повідомила, що вона зрозуміла, що це працівники поліції та не повідомляла обвинуваченому телефоном, щоб він її рятував від нападників або протиправних дій, що підтверджено і самим обвинуваченим, який суду повідомив, що ОСОБА_5 його на допомогу телефоном не кликала, про напад на неї не повідомляла.

Жоден із учасників події, в тому числі і свідок ОСОБА_5 не вказали на те, що зазначена подія кимось оцінювалась інакше, а саме як напад.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про відсутність усвідомлення в ОСОБА_1 того, що він застосовує насильство до працівника правоохоронного органу через відсутність у них видимих ознак належності до вказаної професії (форма, зброя тощо), оскільки усвідомлення вказаного можливе та відбулось у даному випадку на підставі інших, описаних вище фактів.

Таким чином, вищезазначені докази у кримінальному провадженні є достатніми для висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину та надання правової кваліфікації діям обвинуваченого.

Сукупність доказів у справі є підставою кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Оцінюючи обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 КК України, а саме у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, суд приймає до уваги наступне.

У разі коли особою спочатку вчиняється менш суспільно-небезпечне діяння, а потім більш суспільно-небезпечне однорідне посягання і вчинене охоплюється єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно небезпечної поведінки особи і вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних (менш суспільно-небезпечного та більш суспільно-небезпечного) кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений у часі умисел.

У вказаній справі, опір та насильство, застосовані ОСОБА_1 до працівника поліції були об`єднані єдиним умислом і вказані дії не були розірвані у часі, розвиток події від опору до застосування насильства відбувся одночасно.

Згідно із висновком Верховного Суду, висловленим у справі №688/1521/17 від 11.07.2019 року, опір, насильство, застосовані до представника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії відносно одного й того ж потерпілого, є випадком переростання менш небезпечного кримінального правопорушення в більш небезпечне, утворює кримінально-каране діяння, а тому дії винної особи слід кваліфікувати лише за ст. 345 КК України і не потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК України.

Враховуючи, що стороною обвинувачення доказів, що щодо кожного з злочинів існував відокремлений у часі умисел, не надано, суд приймає рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 КК України, а саме у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків в зв`язку із не доведенням наявності в діях обвинуваченого складу вказаного злочину.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, судом не встановлено.

З характеристики за місцем проживання вбачається, що ОСОБА_1 характеризується посередньо, скарг на останнього не надходило.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» від 18.02.2020 року №577 обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у вказаному закладі не перебуває.

Відповідно до довідки ВОПНЛ ім. Ющенка від 21.02.2020 року ОСОБА_1 на обліку у вказаному закладі не перебуває, за психіатричною допомогою не звертався.

Згідно вимоги про судимість ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин в період непогашеної судимості за ч. 3 ст. 309 КК України.

Таким чином, обвинувачений, який є раніше судимим, вчинив умисний злочин середньої тяжкості проти авторитету органів державної влади, вину не визнав, не розкаявся, обставин, щоб пом`якшували його покарання судом не встановлено, злочин вчинено в період непогашеної судимості.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, а саме способу та обставин вчинення злочину, особи та поведінки обвинуваченого, вчинення вказаного з використанням дратівливого препарату, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, у справі слід вирішити питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 65-67, 342, 345 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України виді чотирьох років позбавлення волі.

За обвинуваченням за ч. 2 ст. 342 КК України ОСОБА_1 виправдати в зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати починаючи з часу його затримання, тобто з 13.02.2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити без змін – утримання під вартою.

Арешт, накладений в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2020 року – скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме «Баллон аєрозольный с раздражаючим препаратом «КОБРА-1Н», що зберігається в Київському ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області (квитанція № 247) — знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: