Рішення № 9031189, 18.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 26/224-09-5223 Господарський суд Одеської області у складі : судді                               Никифорчука М.І.

при секретареві           Войтенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”;

до відповідача : Державного підприємства „Одеська залізниця”;

про стягнення 1544,77 грн., -

за участю представників :

від позивача : не з’явився;

( представник позивача в засідання суду не з’явився, надав лист з проханням розглянути справу у його відсутність)

від відповідача : ю/к Кіташевський Д.А. за довіреністю від 04.01.2010 р.;

у с т а н о в и в :

Відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” (далі –позивач) заявлені вимоги до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення вартості недостачі вугілля при перевезенні зализницею посилаючись на наступне.

На підставі укладеного між позивачем у справі та фірмою er Internаtional Limited” 25.06.2009 р. контракту № 422/09, 26.06.2009 р. по залізничній накладній № 51660736 у 12-ти вагонах зі станції Авдіївка Донецької залізниці позивачем на адресу Ізмаїльського морторгпорту для компанії „Бремер Інтернешенел Лімітед” на станцію призначення Ізмаїл –експорт Одеської залізниці відправлено вантаж – дрібниця коксова навалом у вологому стані масою 652280 кг.

Згідно переуступного напису у залізничній накладній №42232112 право на пред'явлення претензій та позовів до Одеської залізниці Ізмаїльським морським торгівельним портом передане вантажовідправнику - ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод”.

29.06.2009 р. зі станції відправлення Знам’янка Одеської залізниці від відправника –начальника станції на адресу начальника станції Ізмаїл ( експ.) по досилочній накладній № 42232112 в вагоні 66822453 було відправлено дрібниця коксова завантажена навалом масою нетто 50650 кг.

По прибутті вказаного вагону 29.06.2009 р. на станцію Знам’янка Одеської залізниці була виявлена недостача вантажу у кількості 3750 кг. і зафіксовано наявність поглиблень на поверхні вантажу, при цьому двері та люки щільно закриті. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Каток не застосувався. Про що у той же день складені акти загальної форми №№ 15317, 15342.

На цій же станції 29 червня 2009 р. складений акт про технічний стан вагону, згідно якого вказаний вагон є технічно несправним.

На підставі вказаних актів загальної форми 29 червня 2009 р. на цій же станції складений комерційний акт АЭ № 891761/566/126 у якому повторений зміст вказаних актів загальної форми та акту про технічний стан вагону.

14.12.2009р. до суду надійшло клопотання позивача з уточненим розрахунком суми позову, відповідно до якого розмір нестачі вантажу з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження, відповідно до вимог п. 27 складає суму у розмірі 1128,71грн.

Представник відповідача вимоги не визнає, про що зазначив у відзиву на позов, у якому зокрема, зазначив, про відсутність ознак втрати вантажу, оскільки вантаж був завантажений у вагон нижче бортів. При цьому посилається на розділ 8 п.27 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом. Просить у позові відмовити.

Ухвалою голови суду від 16 грудня 2009 р. строк вирішення спору продовжений на 1 місяць до 19 січня 2010 р.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи випливає, що приведені позивачем обставини справи підтверджуються вищеприведеними доказами: залізничними накладними, актами загальної форми, комерційним актом, рахунком –фактурою СФ-792463 від 30.06.09 р. про вартість вантажу, уточненим розрахунком суми стягнення.

Аналізуючи зміст приведених актів загальної форми та комерційного акту, суд вважає, що вказані акти складені відповідно до вимог чинного законодавства і з них випливає наявність вини відповідача –Одеської залізниці - у незабезпеченні схоронності перевозимого вантажу, про що свідчать наявні на поверхні вантажу поглиблення.

Аналізуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що наявність поглиблень на поверхні вантажу є ознаками втрати вантажу при його перевезенні. Тому суд вважає, що Одеська залізниця винна у нестачі вантажу позивача при перевезенні, оскільки нею не прийняті певні міри щодо запобіганню втрати вантажу.

Відповідно до п.12 „Правил видачі вантажу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, - на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження.

Відповідно до п.27 цих же Правил вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2%.

Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок суми стягнення, суд приймає його до уваги та вважає його правильним.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:           а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

          Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, - умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження ( втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно статті 31 Статуту залізниць України - залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

Відповідно до залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, ним же визначена маса вантажу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України - відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

З матеріалів справи вбачається, що технічні несправності вагону не мали схованого характеру, та могли бути виявлені вантажовідправником перед завантаженням, однак він не відмовився від завантаження в технічно несправний вагон, а перевізник подав під завантаження та прийняв до перевезення технічно несправний вагон, в результаті чого відбулася часткова втрата вантажу.

Враховуючи наведене, відповідно до ст.ст. 908, 924 ЦК України, ст.ст. 110, 111, 113 Статуту сума позову підлягає стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках. Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк” в м. Одесі, МФО 328801, ОКПО 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м. Авдіївка, Донецька область, проїзд Індустріальний, 1, р/р 26008049000 в ЗАТ „Донгорбанк”, м. Донецька, МФО 334970, код ЄДРПОУ 00191075) - 564 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 35 коп. боргу, 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя