Постанова № 90311503, 10.07.2020, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/378/20

Провадження № 3/168/84/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року смт. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Назарук О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2020 року о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 в с. Буцинь Старовижівського району по вул. Незалежності керував незареєстрованим мопедом SABUR з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився у встановленому порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та пояснив, що 23 квітня 2020 року він не керував мопедом, однак після дослідження відеозапису із нагрудної камери поліцейського, яким дана обставина була спростована, пояснив, що о 20 год. 40 хв. керував незареєстрованим мопедом SABUR в с. Буцинь Старовижівського району по вул. Незалежності. На вимогу працівників поліції виконав зупинку транспортного засобу, однак вважає, що працівники поліції неправомірно зупинили транспортний засіб, оскільки йому не показали офіційних документів, які давали право працівникам поліції зупиняти його транспортний засіб, в зв`язку з чим відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Крім того вказав, що працівниками поліції його не було відсторонено від керування, а тому, на його думку, це свідчить про те, що він у стані сп`яніння не перебував.

Суд, заслухавши особу яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 266 КУпАП, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Такий огляд може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом серії ДПР18 №218454 від 23 квітня 2020 року; відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності зупинки транспортного засобу з таких підстав.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі статтею 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису події правопорушення з нагрудної камери поліцейського убачається, що після зупинки ОСОБА_1 , працівниками поліції було повідомлено причину зупинки, а саме порушення правил дорожнього руху, зокрема керування незареєстрованим транспортним засобом та перевезення пасажира без мотошолому (винесена відповідна постанова про накладення адміністративного стягнення). Після чого працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, в присутності свідків роз`яснив порядок та процедуру проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння та роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, суд виходить з того, що всі доводи ОСОБА_1 були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р., із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року, суди не вправі застосовувати таке адміністративне стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Згідно з довідкою Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області Никаноров Р.А. посвідчення водія не отримував.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UА 718999980313000106000003528; код класифікації доходів бюджету: 3762681.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови після набрання нею законної сили, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О. В. Назарук