Вирок № 90310446, 07.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20531/19

Провадження по справі № 1-кп/522/983/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Іванова В.В.

при секретарі – Торчинської О.О.,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12019161500002884 від 20.11.2019р., на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Республіки Грузія, громадянина Грузії, не працюючого, маючого вищу освіту, неодруженого, без реєстрації, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Петрової Г.В.,

представника потерпілого – Груздєва Д.Є.,

захисника обвинуваченого – адвоката Климчицького К.Б.,

перекладача – Нікішова О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2019р., приблизно о 09:30 годин, ОСОБА_1 зайшов до магазину "Єва", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 20, де в нього виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, належного ТОВ "РУШ".

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв із полиці магазину дві одиниці лосьйону для гоління "Loreal Men Expert гідра сенситів" вартістю 134 гривні 71 копійка кожна, загальною вартістю 269 гривень 42 копійки та направився в сторону виходу з магазину.

Пройшовши касову зону, не розрахувавшись за вищевказаний товар, ОСОБА_1 вийшов з магазину через магнітні рамки, які спрацювали, тим самим звернувши увагу продавця ОСОБА_2 . Почувши сигналізацію, продавець ОСОБА_2 почала наздоганяти ОСОБА_1 , під час чого гучно прохаючи останнього зупинитись та повернути викрадене майно. ОСОБА_1 , розуміючи, що його протиправні дії викриті, не звертаючи уваги на прохання ОСОБА_2 зупинитись та повернути майно, вибіг з вказаного магазину та побіг уздовж вулиці, при цьому утримуючи при собі викрадене майно. Після цього, працівник ОО «Охорона Сервіс" – ОСОБА_3 , почувши крики продавця ОСОБА_2 , та побачивши як ОСОБА_1 втікає з магазину, побіг за ним, гучно прохаючи останнього зупинитись, але ОСОБА_1 і на нього не звертав уваги, продовжував втікати, однак був затриманий охоронцем вказаного магазину, та при затриманні намагався чинити опір.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав частково, пояснюючи, що, він дійсно 20.11.2019р. здійснив викрадення майна з магазину «Єва», розташованого по вул. Генуезька, 20 в м. Одесі, проте його дії не носять відкритий характер, у зв`язку з тим, що працівники не бачили, як він вчиняв крадіжку майна з магазину, та те, що працівники магазину не зупиняли його в приміщенні магазину, проте вимагали повернутися та віддати викрадене майно, одразу після того, як обвинувачений ОСОБА_1 покинув приміщення магазину. На момент затримання викрадене майно було при обвинуваченому ОСОБА_1 .

Так, обвинувачений пояснив, що 20.11.2019р., приблизно о 09:30 годин, він викрав з магазину "Єва", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 20, дві одиниці лосьйону для гоління "Loreal Men Expert гідра сенситів", після чого направився на вихід з магазину, пройшовши повз касу, став проходити повз магнітні рамки, проте останні спрацювали та видали характерний звук. Проте обвинувачений ОСОБА_1 автоматично не зупинився, так як вказані звуки могли бути від комп`ютера, або з інших підстав. Після чого за ним вибігла продавчиня. ОСОБА_1 почув, як вона зробила йому зауваження та запросила повернутися до каси, проте вирішив зауваження проігнорувати, та продовжив йти з викраденим майном. Пройшовши приблизно метрів десять від магазину, ОСОБА_1 побачив, що за ним біг охоронець, якому ОСОБА_1 хотів повернути викрадене майно, так як боявся повертатися до магазину, щоб його не побили. У зв`язку з чим чинив опір охоронцю. На той час в нього вже були зламані ребра, після інциденту, який відбувся до даної події. На момент затримання обвинувачений ОСОБА_1 погано себе почував у зв`язку біллю в районі ребер, у зв`язку з чим в той день вживав знеболюючи таблетки.

Відповідаючи на додаткові запитання учасників процесу, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що в Україні був транзитом на декілька днів, так як він є особою, яка підлягає депортації з України. Напередодні він намагався виїхати до Грузії через інші країни, проте його звідти повертали. Викрав майно для використання. Вказані дії здійснив «за звичкою».

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_4 пояснив, що в кінці 2019 році дізнався від керуючого магазину «Єва», розташованого в м. Одесі по вул. Генуезька, 20, про затримання злодія, який хотів викрасти 2 лосьйони для гоління, на загальну вартість 269 грн. Майно було повернуто, у зв`язку з чим матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла сторона не має.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що працює керуючою в магазині «Єва» по вул. Генуезька, 20 в м. Одесі. В листопаді 2019 року, біля 09.00-10.00 години, вона прийшла на роботу та стоячи біля каси №2 побачила, як із магазину вибіг обвинувачений ОСОБА_1 , після цього, продавчиня повідомила їй, що невідомий чоловік незаконно заволодів майном, яке знаходилось в магазині, після чого вибіг з майном на вулицю. ОСОБА_5 сказала, одній із продавчинь викликати працівників охорони, які мали прибути на місце їх роботи на протязі 5 хвилин. Після цього, ОСОБА_5 вибігла з приміщення магазину та побачила, як працівник охоронної служби намагався зупинити обвинуваченого ОСОБА_1 , проте останній не хотів зупинятися на вимогу охоронця. Особисто ОСОБА_5 також кричала обвинуваченому ОСОБА_1 , щоб він зупинився, на що ОСОБА_1 обернувся в її сторону, однак до магазину не повернувся, а почав бігти ще швидше. Через декілька хвилин, працівник охорони затримав ОСОБА_1 . Під час затримання обвинувачений ОСОБА_1 чинив опір, намагався битися. На прохання зайти до магазину, обвинувачений відповідав відмовою. В той момент, коли ОСОБА_1 вели до магазину, в нього випав товар, який він незаконно виніс з магазину, а саме 2 лосьйони для бриття. Після цього ОСОБА_1 завели до магазину та перевірили відеозаписи щодо вказаних подій. На записі дійсно було видно, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в відділі предметів для чоловічого гоління, клав собі в кишені товар з полиці, та після чого покинув приміщення магазину.

Працівників охорони викликала працівник магазину. На момент затримання, обвинувачений ОСОБА_1 визнавав свою провину у вчиненні злочину.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що 20.11.2019р. біля 09.30-10.00 годині до магазину «Єва» зайшов обвинувачений ОСОБА_1 . Пробувши деякий час в приміщенні магазину, ОСОБА_1 пішов до виходу, проте в цей час спрацювали металеві рамки, у звязку з чим ОСОБА_6 крикнула обвинуваченому, щоб він повернувся до каси, проте останній не зупинився, а, вийшовши з магазину, почав втікати. Обвинувачений ОСОБА_1 чув, як вона, ОСОБА_6 , просила його зупинитись, проте він не відреагував на її прохання. Після чого, ОСОБА_6 викликала працівників охорони. Як їй в подальшому стало відомо, працівники охорони затримали обвинуваченого ОСОБА_1 та завели до магазину, де в нього було вилучено 2 лосьйони для гоління. Про перелік вилученого майна ОСОБА_6 дізналась від керівництва.

Допитаний в якості свідка працівник ОО «Охорона-Сервіс» ОСОБА_3 повідомив суду, що в кінці листопада 2019 року, через хвилину після виклику «тревожної кнопки», приїхали до магазину «Єва», розташованого на вулиці Генуезська, 20 в м. Одесі, де дізнались, що невідомий чоловік викрав товар в магазині «Єва» та вибіг з магазину. Працівники магазину стояли біля його виходу та показали на чоловіка, який викрав товар з магазину. ОСОБА_3 побачив, що на відстані до 20 м. знаходився обвинувачений ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 крикнув обвинуваченому ОСОБА_1 зупинитись, однак останній, почувши вимоги ОСОБА_3 , обернувся на голос ОСОБА_3 , проте, побачивши, що свідок був у формі охоронця, обвинувачений ОСОБА_1 почав тікати подалі від магазину «Єва». Після чого ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_1 на відстані близько 50 метрів від магазину. При затриманні у ОСОБА_1 мався викрадений товар. Під час затримання ОСОБА_1 чинив опір, не хотів повертатися до магазину, кидався у бійку, висловлювався нецензурною лайкою.

Також, суд дослідив письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, а саме:

-копію витягу з ЄРДР № 12019161500002884 від 20.11.2019р. про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України;

-протокол огляду предмету від 20.11.2019р., а саме СД-Р диск з відеозаписам з камер внутрішнього спостереження, розташованих в магазині «Єва» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, 20;

-постанову про долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 20.11.2019р., а саме СД-Р диск з відеозаписам з камер внутрішнього спостереження, розташованих в магазині «Єва» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, 20;

-заяву від 20.11.2019р. від ОСОБА_5 про залучення до матеріалів кримінального провадження два лосьйони для гоління, які були викрадені 20.11.2019р. із магазину по вул. Генуезській 20 в м. Одесі;

-протокол огляду предмету від 20.11.2020р., а саме: дві одиниці лосьйону для гоління "Loreal Men Expert гідра сенситів";

-постанову про долучення до кримінального провадження речових доказів, а саме: дві одиниці лосьйону для гоління "Loreal Men Expert гідра сенситів";

-заяву від 20.11.2019р. від ОСОБА_5 про отримання на зберігання два лосьйони для гоління, які були викрадені 20.11.2019р. із магазину по АДРЕСА_2 м. Одесі;

-протокол затримання особи від 20.11.2019р. стосовно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Під час затримання, в протоколі, за участю адвоката та перекладача, ОСОБА_1 зазначив, що підстави для затримання йому відомі, зауважень не має;

- ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2019р. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор»;

-повідомлення Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 20.11.2019р. до представництва МЗС України в м. Одесі про затримання 20.11.2019р. ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Крім цього, відповідно до вказаного повідомлення, вбачається, що 30.09.2019р. кримінальне провадження №12019100100008985 за ч. 1 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_1 направлено до Печерського районного суду м. Києва з обвинувальним актом. Крім того, повідомляється, що 04.09.2019р. ОСОБА_1 заборонено в`їзд на Україну до 04.11.2020р. та прийнято рішення про примусове повернення від 04.09.2019р.;

-характеристику на ОСОБА_1 за місцем мешкання в АДРЕСА_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується посередньо. Заяв, скарг, повідомлень стосовно останнього від мешканців будинку та мікрорайону не надходило;

-інформацію з КУ ООМЦПЗ від 20.02.2020р. відповідно до якої в архіві і по картотеці ОСОБА_1 не значиться;

-вимогу до ГУ ОГ ГУ МВС України в Одеській області від 20.11.2019р. стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 раніше в Україні не судим.

Кримінальне провадження №12019100100008985 за ч. 1 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_1 направлено до суду з обвинувальним актом; кримінальне провадження №12019100060004335 за ч. ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_1 направлено до суду з обвинувальним актом.

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто 2 відеозаписи з камер внутрішнього спостереження, розташованих в магазині «Єва» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, 20, відповідно до першого запису вбачається, як обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться в приміщенні магазину біля полиці з товаром, спиною до камери. Після чого, бере якийсь предмет у праву руку та кладе собі у кишеню, при цьому озираючись навколо, після чого через декілька секунд залишає місце вчиненого злочину. На іншому відеозапису вбачається, що в момент, коли касир на касі обслугувала покупця, ОСОБА_1 спішним шагом йшов до виходу, пройшовши повз металеві рамки, ОСОБА_1 не зупинився та продовжив виходити з магазину. Після чого, касир, залишивши своє робоче місце, вибігла за ОСОБА_1 з магазину.

Проаналізувавши дослідженні судом докази та обставини вчинення злочину, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Суд звертає увагу, що повторністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною Особливої частини КК України.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в п. 7 Постанови Пленуму № 7 від 04.06.2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статтях (частинах статей) особливої частини Кримінального Кодексу вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

30.09.2019 р. обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100100008985 за ч. 1 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_1 направлено до Печерського районного суду м. Києва. Крім того, 10.10.2019р. кримінальне провадження №12019100060004335 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_1 направлено до суду з обвинувальним актом. Відомості стосовно їх розгляду по суті відсутні.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вищенаведене кваліфікація дій ОСОБА_1 з кваліфікуючою ознакою «повторність» є помилковою, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками : відкрите викрадення чужого майна.

Проаналізувавши досліджені судом докази та обставини вчинення злочину, суд дійшов до висновку, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що винуватість ОСОБА_1 за ст. 186 КК України не доведена, суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. 3 Постанови пленуму Верхового суду України №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності»: Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого в тій частині, що ніхто не помітив вчинення ним викрадення майна з магазину «Єва», розташованого по вул. Генуезькій, 20 в м. Одесі, тому як його показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що коли роздалися звукові сигнали при виході обвинуваченого з магазину, вона зрозуміла, що обвинувачений викрав якусь річ, у зв`язку з чим вона почала голосно кричати обвинуваченому, однак він, швидко вийшов з магазину. Отже, продавець, хоча і не бачила самого викрадення майна, однак при сигналі охоронної системи розуміла, що обвинувачений вчинив викрадення та намагалася словами його зупинити, внаслідок чого викрадення майна обвинуваченим не було таємним.

Крім того, відповідно до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вийшовши з магазину, одразу після вчинення ОСОБА_1 злочину та перебуваючи на невеликій відстані від обвинуваченого, вони голосно робили йому зауваження щодо викрадення майна з магазину, вимагали повернутися та добровільно повернути майно, проте обвинувачений ОСОБА_1 чув їх оклики, проте продовжував здійснювати дії щодо незаконного заволодіння майном та зникнення з викраденим майном з місця вчинення злочину. Зазначені обставини також були підтверджені обвинуваченим ОСОБА_1 в ході його допиту.

Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності працівників магазину «Єва», розташованого по вул. Генуезька, 20 в м. Одесі, щодо незаконного вилучення обвинуваченим ОСОБА_1 майна з магазину «Єва». Крім того, зазначений факт, також свідчить ще й про те, що обвинувачений ОСОБА_1 розумів, що його незаконні дії носять відкритий характер для працівників магазину та охорони, проте останній не мав бажання припинити зазначені дії.

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого про той факт, що він хотів повернути викрадене майно працівнику охорони. Так, допитаний в якості свідка, працівник охорони ОСОБА_7 пояснював що, будь яких дій щодо повернення майна обвинувачений ОСОБА_1 не здійснював, навпаки ОСОБА_1 на вимоги зупинитись не реагував, під час затримання чинив опір, виражався нецензурною лайкою, викрадене майно в нього було вилучене лише в магазині, після того як ОСОБА_1 до нього було примусово повернуто. Зазначені свідчення також були підтверджені свідком ОСОБА_5 .

При цьому доводи обвинуваченого про той факт, що на момент затримання у нього було дуже погане самопочуття та боліли ребра, так як були зламані, що призвело до того, що він чинив опір під час затримання, так як боявся, що в магазині йому нанесуть тілесні ушкодження,- не знайшли свого підтвердження. Так, відповідно до огляду відеозапису від 20.11.2019р. з місця вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, не вбачається, що останній виказував за зовнішнім виглядом про свій хворобливий стан. Так, обвинувачений вільно пересувається в приміщеннях магазину, вільно стояв біля стелажу з товаром, періодично клав в кишені куртки руки. Занепокоєння, яке вбачається в поведінці ОСОБА_1 характеризувалося лише в уважному огляді в різні сторони під час вчинення кримінального правопорушення та після. Крім того, відповідно до запису вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 при виході з магазину та проходячи металеві рамки навіть почав йти швидше, а ніж перебуваючи в приміщенні магазину. Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 під час допиту в суді не зазначили про той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 під час затримання виказував скарги, щодо стану здоров`я. Стороною захисту суду також не надано підтверджуючих медичних документів, щодо наявності у обвинуваченого тілесних ушкоджень під час затримання.

На підставі викладеного, суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і вважає їх правдивими, оскільки підстав для обмови ними обвинуваченого не встановлено, вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, свідчення в судовому засіданні давали послідовні, які повністю узгоджуються між собою та письмовими доказами, дослідженими судом, тому підстав сумніватися в їх правдивості та об`єктивності у суду не має.

Таким чином, суд вважає, що доводи обвинуваченого в частині того, що він вчинив таємне викрадення чужого майна не спроможні, і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду обвинувального акту, а часткове визнання своєї вини обвинуваченим в частині вчинення таємного, а не відкритого викрадення майна, є способом захисту від пред`явленого обвинувачення та бажанням пом`якшити покарання.

Оцінюючи всі зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину доведена і його дії слід кваліфікувати за ст.186 ч.1 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має посередню характеристику з місця проживання.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, - не встановлено.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, яке необхідно призначити, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотив вчиненого ним кримінального правопорушення, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є громадянином іншої держави, не має місце реєстрації та місце постійного проживання в Україні, являється особою, якій заборонено в`їзд на Україну до 04.11.2020р. та прийнято рішення про примусове повернення від 04.09.2019р., притягується до кримінальної відповідальності у інших кримінальних провадженнях, не одружений, не працевлаштований.

Крім того, враховуючи позицію потерпілого, який покладався на розсуд суду щодо призначення судом міри покарання, разом з тим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючі, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого злочину, тобто необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових злочинів, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ст. 186 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати по справі,- відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання рішення чинності - залишити без змін, після чого скасувати.

Термін відбування покарання обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 22.11.2019р., в термін покарання зарахувати час фактичного затримання з 20.11.2019р. по 22.11.2019р.

Речові докази по даному кримінальному провадженню: дві одиниці лосьйону для гоління "Loreal Men Expert гідра сенситів", надані представнику потерпілого, - вважати повернутими за належністю;

-«СД-Р» диск, долучений до матеріалів кримінального провадження 12019161500002884, в якості речового доказу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Головуючий суддя: В.В. Іванов

07.07.2020