Рішення № 9031033, 15.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 20/177-09-4791 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будконтакт-плюс”

про стягнення 153041,88 грн.;

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Чубко І.А., діюча за дов. від 11.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будконтакт-плюс” 144041,88 грн. основного боргу, сплату за юридичні послуги за договором доручення №2/09 у сумі 11971,50 грн., пеню у сумі 31762,90 грн. (строк прострочення з 12.12.08р. по 03.12.09р.); штраф у розмірі 3% річних у сумі 4226,54 грн. (строк прострочення з 12.12.08р. по 03.12.09р.); інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 17861,19 грн. (строк прострочення з 12.12.08р. по 03.12.09р.), а також покласти на відповідача державне мито у сумі 1 440,42 грн; та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору від 5.07.2008р. на поставку піску будівельного.

У судове засідання 15.01.2010р. представник позивача не з’явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду шляхом надіслання ухвали, а також під розпис у судовому засіданні 4.12.2009р.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 15.01.2009р., фактично не заперечуючи проти позову в частині основного боргу, повідомив суд про часткову сплату боргу, підтримав надану до суду 12.01.2010р. заяву від 11.01.2010 р. про розстрочення виконання зобов’язання та просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців, тобто до 1 січня 2011 року, шляхом щомісячного стягнення залишку суми боргу (138041,88 грн.) по 11503,49 грн. на місяць.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будконтакт-плюс” було укладено договір від 5.07.2008р., предметом якого є здійснення поставки Позивачем Відповідачу піску будівельного.

На виконання зазначеного договору позивачем було поставлено товар (пісок будівельний) на загальну суму 218764,28 грн. Факт поставки товару підтверджується наданими первісними документами і відображений у наданих сторонами картках рахунку контрагентів, що кореспондуються одна одній.

У зв'язку із здійсненням відповідачем лише часткової сплати за договором, заборгованість відповідача, згідно з Актом звірення взаємних розрахунків станом на 5.12.2008року, становила 162 041,88 грн.

8.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будконтакт-плюс” з листом №39 про сплату боргу за договором від 5.07.2008р.

Приймаючи до уваги здійснення лише часткової сплати заборгованості з боку ТОВ „Будконтакт-плюс”, ТОВ Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" звернувся до суду із відповідним позовом.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приймаючи до уваги, що факт наявності заборгованості по договору поставки від 5.07.2008р. у сумі 138041,88 грн. є цілком доведеним за допомогою належних та допустимих доказів та відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не спростований, суд, з урахуванням здійснення відповідачем часткової сплати боргу у сумі 6000 грн., вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу обґрунтованим на суму 138041,88 грн. грн. (144041,88 грн. –6000 грн.).

Враховуючи, що заборгованість у сумі 6000 грн. сплачена відповідачем у добровільному порядку, про що свідчать платіжні доручення від 16.11.2009р. №163 та від 7.12.2009р. №187, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

З урахуванням чого, стосовно вимог про стягнення 6000 грн. заборгованості по договору від 5.07.2008р., судом одночасно із рішенням постановляється відповідна ухвала.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені за прострочення грошового зобов’язання, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Приймаючи до уваги, що у договорі від 5.07.2008р. не встановлена у письмовій формі відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення грошового зобов’язання, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що, перевіривши розрахунок позивача, суд частково не погоджується із ним в частині початку періоду нарахування та суми, з урахуванням часткової сплати боргу у розмірі 1000 грн. платіжним дорученням від 16.11.2009р. №163, судом зроблено власний розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних.

При визначенні початку періоду стягнення, суд зазначає, що оскільки п.3.5, 3.6 договору від 5.07.2008р. передбачено попередню оплату товару та невідвантаження піску до моменту зарахування коштів, за думкою суду, діями сторін змінено порядок оплати без внесення до договору відповідних змін. За таких обставин, суд вважає за необхідне застосування положень п.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої боржник має виконати обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги.

Враховуючи, що відповідну вимогу було надіслано 8.12.2008р., а нормативні строки пересилання письмової кореспонденції у межах області та між обласними центрами України згідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів складають 3 дні, суд вважає, що строк нарахування штрафних санкцій повинен відраховуватися з 18.12.2008р.

Таким чином, суд здійснює власний розрахунок зазначених сум за допомогою даних системи „Ліга”.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

144041.8818.12.2008 - 16.11.20093343 %3954.25

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

143041.8817.11.2009 - 03.12.2009173 %199.87

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 4154,12 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

18.12.2008 - 16.11.2009

17.11.2009 -

03.12.2009р.144041.88

143041.881.113

1.00016276.73

0.00160318.61

143041.88 Таким чином, інфляційне збільшення складає 16276.73 грн.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення вартості юридичних послуг у сумі 11971,50 грн., суд зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, позивачем, з метою відновлення свого порушеного права, для підготовки та захисту інтересів підприємства було укладено договір-доручення №2/09 від 3.09.2009р. на правову допомогу, згідно з яким повірений Десятник С.М., що діє на підставі посвідчення адвоката, зобов’язується особисто або через представника Бєлянського Ю.В. здійснювати захист довірителя з питань, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Будконтакт-плюс», які виникають із договору від 5.07.2008р., а довіритель зобов’язується сплатити узгоджену у договорі суму в порядку, передбаченому п.5.3 договору –на рахунок представника Бєлянського Ю.В.

Виконання цього договору з боку позивача підтверджується оригіналом платіжного доручення №307 від 27.11.2009р. на суму 7028,5 грн. та №312 від 30.11.2009р. на суму 4943 грн., а виконання договору з боку повіреного підтверджується участю представника у судових засіданнях та підготовкою документів на виконання вимог суду.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, застосовуючи аналогію закону, та, вважаючи, що розмір витрат на юридичні послуги є явно завищеним, з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню, вважає за необхідне обмежити цей розмір до 5000 грн.

Крім того, суд зазначає, що, збільшивши позовні вимоги, позивач не сплатив державне мито зі збільшеної суми, у зв'язку з чим, виходячи з вимог ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суд стягує з позивача до Державного бюджету України державне мито в сумі 567 грн. 68 коп.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має, зокрема, право розстрочити його виконання.

Згідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення представник відповідача посилається на фінансову кризу, скрутне фінансове становище та добровільне часткове погашення заборгованості.

Вважаючи надані відповідачем обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення слушним, суд, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, вважає за необхідне задовольнити вказану заяву частково та розстрочити виконання рішення строком на шість місяців шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами.

З урахуванням часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОНТАКТ-ПЛЮС» (65088, м. Одеса, вул. О.Невського, 37, кв.7 код ЄДРПОУ 35503067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 5, к. 18, код ЄДРПОУ 35563718 ) 138041 /сто тридцять вісім тисяч сорок одну/ грн. 88 коп. основного боргу, 4154 /чотири тисячі сто п’ятдесят чотири/ грн. 12 коп. - 3% річних, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 16 276 /шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість/ грн. 73 коп., 5000 /п’ять тисяч/ грн. витрат на юридичні послуги, 1634 /одна тисяча шістсот тридцять чотири/ грн. 72 коп. державного мита та 184 /сто вісімдесят чотири/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Розстрочити виконання рішення строком на шість місяців, починаючи з 1.02.2010р., шляхом помісячного погашення заборгованості до 10 числа кожного місяця в сумі 27 548 /двадцять сім тисяч п’ятсот сорок вісім/ грн. 58 коп.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "МИКОЛАЇВСЬКІ РЕСУРСИ" (54001,Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 5, к. 18, код ЄДРПОУ 35563718 ) на користь на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 - держмито в сумі 567 грн. /п’ятсот шістдесят сім/ грн. 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 20.01.2010р.