Рішення № 90309053, 03.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/124/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря", вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт", вул. Поліська, 11, м. Тернопіль

про: стягнення 3 120 000 грн заборгованості, 400 000 грн штрафу, 1 347 241 грн пені, 120270 грн 3% річних та 208 080 грн інфляційного збільшення боргу

За участю представників:

Позивача: Чоловський О.М. - адвокат

Відповідача: не з`явився

Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 03.07.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря", с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт", м.Тернопіль, про стягнення 3 120 000 грн заборгованості, 400 000 грн штрафу, 1 347 241 грн пені, 120 270 грн 3% річних та 208 080 грн інфляційного збільшення боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов Договору №1/7-18 від 20.07.2018 про надання поворотної фінансової допомоги, що зумовило виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, а також нарахування пені, штрафу згідно умов договору, 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2020 на 10:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 10.03.2020; позивачу запропоновано подати відповідь на відзив (у разі отримання відзиву) згідно вимог ст.166 ГПК України.

В подальшому, у підготовчому засіданні 16.03.2020 судом оголошено перерву до 03.04.2020 до 11:00 год з повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду, а представника позивача – під розписку.

Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2020, у зв`язку із введенням по всій території України карантину, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечення безпеки працівників суду і відвідувачів суду та органів системи правосуддя, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендації Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", суд постановив відкласти розгляд справи, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити сторін додатково в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Пунктом 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи послаблення протиепідемічних заходів на території Тернопільської області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом згідно ухвали від 01.06.2020 призначено судове засідання у даній справі на 22.06.2020 на 10:00 год, про що сторін завчасно повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду.

Ухвалою суду від 22.06.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2020 на 15:00 год, про що сторін повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду.

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої позивачем при поданні позовної заяви, та згідно сформованого судом Витягу з Реєстру станом на 02.04.2020, зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ "Волхонтет - Граніт" є вул. Поліська, 11, м. Тернопіль. Саме на вказану адресу відповідачу направлялись ухвали суду у даній справі. При цьому, копії ухвал від 20.02.2020 та від 16.03.2020 були повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання", копії ухвал від 20.03.2020, від 01.06.2020 та від 22.06.2020 вручені представнику ТОВ "Волхонтет - Граніт" (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та які повернулися/не повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Поряд з цим, представник відповідача в жодне засідання у даній справі не з`явився. Відзив на позов від останнього не надходив.

03.07.2020 від представника відповідача – адвоката Кметика Я.С. надійшло клопотання (вх.№4246) про відкладення розгляду даної справи на інший час у зв`язку із його неможливістю прибути на час слухання справи як представника ТОВ "Волхонтет - Граніт" через зайнятість в іншому судовому процесі (Тернопільському міськрайонному суді, розгляд справи призначено на 14:30 год 03.07.2020), та з метою надання йому дозволу на ознайомлення з матеріалами справи. До клопотання долучено копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2020.

Представник позивача в судовому засіданні щодо відкладення розгляду справи заперечив, вважає, що вказане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи та відновлення порушених прав позивача.

Подане клопотання судом розглянуто і відхилено як необгрунтоване, виходячи з такого.

Як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 22.06.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 03.07.2020 на 15:00 год, про що представників сторін належним чином повідомлено.

Відповідно до ст.207 ГПК України, на стадії відкриття розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Отже, відповідні заяви, клопотання на стадії відкриття розгляду справи по суті подаються учасниками справи з обґрунтуванням наявності поважних причин неможливості їх подання в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно частин 1, 2 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження (ч.2 ст.202 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Враховуючи, що: - відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Тернопільської області, провадження у якій відкрито ще в лютому 2020 року, отже не був позбавлений можливості забезпечити участь уповноваженого представника у підготовчих засіданнях, подати заяви з процесуальних питань на стадії підготовчого провадження; - 25.06.2020 представник відповідача (директор Хомік В.М.) ознайомився з матеріалами даної справи, отже останньому було відомо, що дану справу призначено до розгляду по суті на 03.07.2020 о 15:00 год; - відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні 03.07.2020 іншого представника (в тому числі у якого не призначені інші справи на вказану дату та час), або взяти участь у розгляді справи в порядку самопредставництва, а неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без його участі підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах; - у клопотанні не наведено поважності причин неявки представника відповідача, не обгрунтовано необхідності відкладення розгляду справи, зокрема з метою витребування (подання) нових доказів (заяв по суті) у даній справі, через неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; - участь представників сторін в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, а відтак суд вважає, що нез`явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні 03.07.2020 представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість станом на час розгляду справи відповідачем не погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

20 липня 2018 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" (надалі - Сторона 1) та ТОВ "Волхонтет Граніт" (надалі – Сторона 2) укладено Договір №1/7-18, у відповідності до умов якого (п.1.1.) Сторона 1 зобов`язалася надати Стороні 2 грошові кошти в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 3 120 000 (три мільйона сто двадцять тисяч) гривень, а Сторона 2 взяла на себе зобов`язання повернути Стороні 1 таку ж суму грошей після закінчення встановленого в цьому Договорі терміну.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору поворотна фінансова допомога (надалі – "Допомога" або "грошова Допомога") - це сума грошових коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до цього договору, що не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. За даним договором Стороні 2 надається поворотна фінансова допомога в значенні, передбаченому п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України.

Допомога, що надається Стороною 1, є безвідсотковою, тобто за користування грошовими коштами плата не стягується.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Сторона 1 зобов`язана надати грошові кошти Стороні 2 в строк до 20 липня 2018 в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на поточний рахунок Сторони 2, зазначений в Розділі 9 цього Договору, або іншими не забороненими чинним законодавством України способами.

Відповідно до п.п.2.2, 2.4 Договору Сторона 2 зобов`язується повернути суму Допомоги Стороні 1 до "30" жовтня 2018 року (включно) у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1, зазначений в Розділі 9 цього Договору, або іншими способами, що не заборонені чинним законодавством України.

Термін, зазначений у пункті 2.2 цього Договору, може бути продовжений за згодою Сторін (п.2.3 Договору).

Пунктом 6.2.7 Договору сторони погодили, що надана поворотна допомога гарантується заставою, яка оформляється окремим договором.

Згідно п.4.2 Договору при простроченні повернення грошової Допомоги Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

У разі прострочення повернення платежу на строк понад 30.11.2018 року, Сторона 2 сплачує Стороні 1 штраф у розмірі 400000 (чотириста тисяч гривень). Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону 2 від обов`язків виконати зобов`язання за Договором (п.4.3. Договору).

Згідно п. 8.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і припиняє свою дію після повернення повної суми грошової допомоги Стороною 2.

На виконання п.6.2.7 Договору, з метою забезпечення виконання зобов`язання за Договором №1/7-18 від 20.07.2018, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" (як Заставодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" (Заставодавець) укладено Договір застави №568 від 20 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П.Л.

За умовами п.5 зазначеного Договору застави, предметом застави є обладнання, а саме:

1. Машина каменерізальна IS-350, 1993 року випуску, заводський номер 2893 у кількості 1 шт., вартістю 2 782 640 (два мільйона сімсот вісімдесят дві тисячі шістсот сорок) 00 грн.;

2. Машина каменерізальна IS-350,1993 року випуску, заводський номер 2894 у кількості 1 шт., вартістю 2 782 640 (два мільйона сімсот вісімдесят дві тисячі шістсот сорок) 00 грн..

Пунктами 7, 8 Договору застави передбачено, що право застави, передбачене даним договором, поширюється на предмет застави разом з усіма існуючими та майбутніми майновими та іншими правами, що відносяться до предмету застави. Предмет застави знаходиться у складському приміщенні Заставодавця за адресою: Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Поліська, 11. Заставодавець не має права без згоди Заставодержателя змінювати місцезнаходження предмету застави, передавати предмет застави на зберігання третім особам.

Згідно долученого витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №56382822 від 20.07.2018, до Реєстру внесено реєстраційний запис щодо обтяження заставного рухомого майна за Договором застави №568 від 20.07.2018 (обтяжувач: СТОВ "Подільська зоря").

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із п.14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищевказаного Договору №1/7-18 від 20.07.2018, позивачем було перераховано відповідачу 3 120 000,00 грн поворотної фінансової допомоги згідно платіжних доручень: №544 від 23.07.2018 року на суму 120 000 грн, №545 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн, №546 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн, №547 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн, №548 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн, №549 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн та №550 від 23.07.2018 року на суму 500 000 грн. В підтвердження перерахування коштів також долучено виписку по особових рахунках СТОВ "Подільська Зоря" за 23.07.2018 року.

Поряд з цим, відповідач свого обов`язку щодо своєчасного повернення перерахованої позивачем безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 120 000 грн не виконав, направлену на його адресу 11.10.2019 претензію залишив без задоволення, що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача поворотної фінансової допомоги на виконання Договору №1/7-18 від 20.07.2018 (відповідно до призначення платежу у наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях) на загальну суму 3 120 000,00 грн.

При цьому, всупереч нормам ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, відповідачем не було повернуто у встановлений договором строк перераховану позивачем поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 3 120 000,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав, а матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт" 3 120 000,00 грн заборгованості за Договором №1/7-18 від 20.07.2018 про надання поворотної фінансової допомоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої згідно Договору №1/7-18 від 20.07.2018, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 120 270,00 грн 3% річних за період з 31.10.2018 по 12.02.2020, а також 208 080,00 грн інфляційного збільшення боргу за період жовтень 2018 - лютий 2020 року.

Перевіривши викладений у позовній заяві розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 120 270,00 грн 3% річних, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

Також, судом розглянуто і перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення боргу.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (тобто помісячно на суму боргу, яка існувала у відповідний місяць), а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (вказана правова позиція відображена, зокрема, і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №924/532/19).

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 204 898,81 інфляційного збільшення боргу (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи).

В частині стягнення 3181,19 грн інфляційних нарахувань в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, за умови якщо законом або укладеним сторонами договором не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, чого в даному випадку місця не мало.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (відповідна позиція викладена, зокрема, у Постанові пленуму ВГСУ України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18).

У п.4.2 Договору сторони передбачили, що при простроченні повернення грошової Допомоги Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

У разі прострочення повернення платежу на строк понад 30.11.2018 року, Сторона 2 сплачує Стороні 1 штраф у розмірі 400000 (чотириста тисяч гривень) (п.4.3 Договору).

Враховуючи прострочення відповідачем повернення платежу (поворотної фінансової допомоги в сумі 3 120 000 грн) на строк понад 30.11.2018 року, на підставі п.4.2 та п.4.3 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1 347 241,00 грн (за період з 31.10.2018 по 12.02.2020) та штраф в розмірі 400 000,00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення штрафу та пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 400 000,00 грн штрафу відповідно до п.4.3 Договору, а також 559 633,97 грн пені (за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано - з 31.10.2018 по 30.04.2019), а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 787 607,03 грн пені слід відмовити як необгрунтовано заявлених та нарахованих всупереч положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи).

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із розміру задоволених позовних вимог – 4404802,78 грн, судовий збір в сумі 66 072,04 грн покладається на відповідача.

В решті - судовий збір покладається на позивача.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, долученого до позовної заяви, розмір витрат на професійну правову допомогу, наданої СТОВ "Подільська зоря" адвокатом Чоловським О.М., які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становить – 10 089,60 грн.

Згідно ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 ст.129 ГПК України).

Оскільки доказів в підтвердження фактичного надання (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат) та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі не подано, розподіл таких витрат судом не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт" (вул. Поліська, 11, м. Тернопіль, код 14372372) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" (вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, код 03728200): 3 120 000 грн 00 коп. заборгованості, 400 000 грн 00 коп. штрафу, 559 633 грн 97 коп. пені, 120 270 грн 3% річних, 204 898,81 грн інфляційного збільшення боргу та 66 072 грн 04 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2020 року.

Суддя С.Г. Стопник