Рішення № 90309019, 09.07.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2020 Справа № 920/419/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/419/20

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор» (40024, м. Суми, вул. Гагаріна, 20, оф. 2, код ЄДРПОУ 36550495)

до відповідача: селянського (фермерського) господарства «Перлина» (42244, Сумська область, Лебединський район, с. Гарбузівка, вул. Виробнича, 13, код ЄДРПОУ 14019658)

про стягнення 17459 грн. 59 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 459 грн. 59 коп., з яких: 16 920 грн. 00 коп. заборгованість за виконані підрядні роботи, 336 грн. 55 коп. - 3% річних, 203 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, а також 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконання домовленостей, які виникли між ним і Селянський (фермерським) господарством «Перлина», виконав у повному обсязі електромонтажні роботи, які визначені в актах виконаних робіт, за об`єктом «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: Сумська область, Лебединський район, с. Гарбузівка, на загальну суму 16920 грн. 00 коп., проте відповідач не підписав актів виконаних робіт та не здійснив повну оплату у відповідності до наданих актів та рахунків на оплату.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 08.05.2020 відкрито провадження у справі № 920/419/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано термін 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі 12.05.2020 надіслана відповідачу на електронну пошту, зазначену в позовній заяві sfg_perluna@i.uа.

26.05.2020 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив від 21.05.2020 (вх. №4078) на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження укладення між сторонами письмового договору підряду, підписаного належним чином представниками сторін, зі змісту якого б вбачались наміри відповідача замовити у позивача виконання відповідних електромонтажних робіт, а надані позивачем на підтвердження виконання ним певних робіт документи не підписані відповідачем.

Позивачем, в свою чергу, подано відповідь №66-05/20 від 29.05.2020 (вх. №4313/20 від 02.06.2020) на відзив відповідача, в якій зазначив про те, що у відзиві відповідач не заперечував факту виконання позивачем робіт, а отже просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 10.06.2020 (вх. №4824/20 від 16.06.2020) та доповнення до заперечення на відповідь на відзив від 01.07.2020 (вх. №5556/20 від 02.07.2020), в яких відповідач наголошує на тому, що між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо виконання електромонтажних робіт, договір не підписано, електромонтажні роботи позивачем не виконувались, тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» і СФГ «Перлина» було укладено договір на виконання підрядних робіт на об`єкті «зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: Сумська область, Лебединський район, с. Гарбузівка. Позивач зазначає про те, що між сторонами існувала домовленість про те, що СФГ «Перлина» для виконання вказаного обсягу підрядних робіт буде придбавати матеріали самостійно, додатково залучить до виконання вказаного обсягу робіт інших підрядників, а оплату виконаних ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» робіт за вказаним об`єктом здійснить по факту за фактично виконані роботи. ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» було залучено до виконання лише частини робіт, яка передбачена кошторисною документацією, а саме: встановлення стійок (опор). При цьому передбачені кошторисною документацією залізобетонні стійки, проводи, арматура для монтажу проводів на стійки, кабельні конструкцій для прокладки кабелів, кабелі СФГ «Перлина» придбав у ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» поза межами укладеного договору підряду, що підтверджується документами, які додаються до матеріалів даної позовної заяви.

Крім того, позивач зазначає. що перед початком робіт надав керівнику СФГ «Перлина» документи, а саме: договір підряду та кошторисну документацію по об`єкту «зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: Сумська область, Лебединський район, с. Гарбузівка, а також додатково вказані документи направлялась засобами електронної пошти на електронну адресу СФГ «Перлина» - « 14019658@ukr.net».

Для виконання зазначених електромонтажних робіт у відрядження для виконання робіт на об`єкті Замовника направлялись працівники ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР», які виконуючи роботи, використовували транспортні засоби позивача та отримували відповідні матеріали для виконання робіт, матеріали відображені в акті виконаних робіт, про що свідчать накази про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, подорожні листи, накладні на переміщення матеріалів, акти про списання товарів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Після виконання робіт у відповідності до замовлення позивач надав відповідачу у вересні 2018 року рахунок на оплату за виконані роботи та акт виконаних робіт за формою КБ-2в. Оплату СФГ «Перлина» не здійснило, підписаний акт виконаних робіт не повернуло, обґрунтовані причини відмови від підписання акту виконаних робіт не повідомило.

ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» повторно було надіслано листом № 68-08/19 від 21.08.2019 року на адресу СФГ «ПЕРЛИНА» для прийняття, підписання і оплати форму КБ-2в, рахунок на оплату. Замовник по надісланому рахунку оплату так і не здійснив, безпідставно (невмотивовано) відмовився підписати акт за формою КБ-2в.

Втретє листом № 41-11/19 від 27.11.2019 року «Про прийняття виконаних робіт та оплату» на адресу СФГ «Перлина» позивач надіслав для підписання та оплати за виконані роботи за об`єктом «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: с. Гарбузівка Лебединського району на загальну суму 16 920,00 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (кб-3) за серпень 2018 р. в двох екземплярах, підписану Підрядником; акт виконаних робіт за серпень 2018 р. (кб-2в) в двох екземплярах, підписаний Підрядником.

Проте у відповідь на вказані листи СФГ «Перлина» листами № 83 від 30.08.2019 року та № 63 від 10.12.2019 року повідомило позивача, що зазначені у них вимоги не підлягають задоволенню, оскільки роботи, зазначені в наданих позивачем актах виконаних робіт, так і не були виконані.

Таким чином, позивач вважає акт виконаних робіт, підписаний з боку Підрядника, на виконання електромонтажних робіт за об`єктом: «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: с. Гарбузівка Лебединського району на загальну суму 16 920,00 грн. є таким, що прийнятий без зауважень та погоджений СФГ «Перлина» та є підставою для оплати.

Враховуючи зазначене ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» 20.12.2019 листом №15-12/19 направив на адресу СФГ «Перлина» претензію від 13.12.2019 з вимогою оплатити вартість робіт в розмірі 24 856,30 грн., але відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованість за виконані роботи не сплатив, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 16920 грн. 00 коп. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Поняття прийняття пропозиції передбачено у статті 642 ЦК України, у якій визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що примірник договору підряду, доданий позивачем до матеріалів справи, підписаний лише з боку ТОВ «ВКК «Елетрифікатор».

В той же час, письмові матеріали справи не містять належних доказів надсилання чи вручення відповідачу примірнику договору підряду для підписання або складання протоколу розбіжностей.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, а отже договір між позивачем та відповідачем в письмовій формі не укладено.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Зі змісту ч. 1 ст.882 ЦК України вбачається, що Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач на підтвердження факту виконання ним підрядних робіт подав акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2018 року на суму 16920 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що на акті відсутні відмітки про відмову від його підписання з боку відповідача.

Крім того, локальний кошторис на будівельні роботи №4-1-1 на зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна не містить підпису відповідальної посадової особи відповідача в розділі «Затверджено» та не містить посилання на документ про затвердження.

Незрозумілим також є розмір зведеного кошторисного розрахунку - 74519 грн. 00 коп. у порівнянні з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2018 року на суму 16920 грн. 00 коп.

Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що між сторонами було укладено договір підряду у спрощений спосіб, оскільки в п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 за №01 - 06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) встановлено, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань (Постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2012 №21/5005/14068/2011).

Суд не приймає в якості належних доказів виконання позивачем підрядних робіт видаткові накладні №1049 від 27.07.2018, №1071 від 01.08.2018, №1085 від 03.08.2018, 1110 від 07.08.2018, №1294 від 13.09.2018, №1307 від 14.09.2018, №1308 від 14.09.2018, №1324 від 18.09.2018, №1366 від 25.09.2018, №1551 від 30.10.2018, оскільки вони свідчать про придбання протягом липня-жовтня 2018 року СФГ «Перлина» у ТОВ «ВКК «Електрифікатор» певних товарів (обладнання), а позивач зазначає про те, що ним були виконані підрядні роботи у серпні 2018 р.

До того ж, акти списання товарів №105 від 21.09.2018 та №79 від 31.08.2019 взагалі не стосуються підрядних робіт на об`єкті «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: с. Гарбузівка Лебединського району і також не можуть бути прийняті в якості належних доказів у справі.

Із накладних на переміщення №488 від 19.07.2018, №504 від 08.08.2018 та №505 від 31.07.2018, копії яких містяться в матеріалах справи, неможливо зробити висновок про використання зазначених у них матеріалів саме під час виконання підрядних робіт на об`єкті «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: с. Гарбузівка Лебединського району.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що письмовими матеріалами справи не підтверджується факт виконання підрядних робіт позивачем на об`єкті «Зовнішнє освітлення біля банок зберігання зерна» за адресою: с. Гарбузівка Лебединського району на замовлення відповідача, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16920 грн. 00 коп. заборгованості є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 336 грн. 55 коп. - 3% річних та 203 грн. 04 коп. інфляційних збитків є похідними від позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 16920 грн. 00 коп., в задоволенні якої вище було відмовлено, суд також відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовив в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Електрифікатор».

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписане 09.07.2020

Суддя О.Ю. Соп`яненко