Рішення № 90308977, 10.07.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 Справа № 917/184/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 11 618,92 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" про стягнення в порядку регресу 11618,92 грн. страхового відшкодування, виплаченого за полісом № АК/0593447 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; а також 2102,00 грн. судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди 23.09.2016 за участю належного відповідачу транспортного засобу Peugeot 301 реєстраційний номер НОМЕР_1 цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; позивачем на підставі ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було виплачено страхове відшкодування потерпілому в розмірі 11029,36 грн. та 589,56 грн. - оплати послуг аварійного комісара; відповідач повинен в порядку регресу відшкодувати ці витрати позивачу на підставі підп. «а» п. 41.1 ст. 41 та підп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону.

Відповідач у відзиві (вхід. № 3022 від 16.03.2020) проти позову заперечує, посилаючись на те, що потерпілий не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; з даним позовом про стягнення витрат позивач звернувся до суду більш ніж через три роки після настання дорожньо-транспортної пригоди, то за підп.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача не виник обов`язок сплати страхового відшкодування в порядку регресу; позивач не надав доказів перебування ОСОБА_1 (з вини якого сталося ДТП) у трудових відносинах з відповідачем; страхова виплата здійснена третій особі (ТОВ «Візаві асістанс»), а не потерпілій ОСОБА_2 ; позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду. Відповідач у відзиві також прохає застосувати позовну давність щодо стягнення спірної суми.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли. Строк для їх подання закінчився до набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т.М. (а.с.37).

За ухвалою господарського суду від 07.02.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.39-40). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.44-53).

За ухвалою суду від 21.02.2020 року відкрито провадження у справі № 917/184/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (а.с.58-59).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 24.02.2020р. (а.с.60-63).

Ухвала суду від 21.02.2020р. надіслана на адресу третьої особи повернулася до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата (а.с.64-68).

На офіційному сайті Судової влади України було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи.

Отже, учасники справи належно повідомлені про відкриття провадження у цій справі.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України, який продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ Х Прикінцевих положень ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як встановлено у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2016 у справі № 200/17185/16-п (провадження № 3/200/3804/16), 23 вересня 2016 року о 17:05 годині в м. Дніпро біля перехрестя вул. Князя Володимира Великого та вул. Європейської водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot 301 реєстраційний номер НОМЕР_1 перед перестроюванням з крайньої лівої в крайню праву смугу не переконався в безпеці обраного маневру та не надав дорогу автомобілю Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку у крайній правій смузі для руху під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого допустив з ним зіткнення. Під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортні засоби (а.с.6).

Постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2016 у справі № 200/17185/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність потерпілої була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0593447 у ПрАТ СК "Юнівес" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (а.с.10).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 на дату дорожньо-транспортної пригоди була власником автомобіля Chevrolet Aveo реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.31 на звороті).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (витягу з первинної облікової картки від 18.08.2016), наданої суду Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області, власником автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 23.09.2016р. була Приватна агрофірма «Гарант», код ЄДРПОУ 32478714 (а.с.93-94).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватна агрофірма «Гарант» (ідентифікаційний код 32478714) була реорганізована 12.03.2018 шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (ідентифікаційний код 32478714); і Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (ідентифікаційний код 32478714) є правонаступником за правами та обов`язками Приватна агрофірма «Гарант» (ідентифікаційний код 32478714); (а.с.54-57).

У повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 27.09.2016р. зазначено про відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів власника автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

Згідно даних Централізованої бази даних МТСБУ договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів власника автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутній (а.с.30).

23.11.2016 ОСОБА_2 (водій та власник пошкодженого автомобіля Chevrolet Aveo реєстраційний номер НОМЕР_2 ) звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування від 23.11.2016 (а.с.9).

Ця заява була подана до Моторного (транспортного) страхового бюро України на підставі підп. «а» п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки шкода була заподіяна транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У вказаній заяві ОСОБА_2 прохала належне їй відшкодування здійснити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Визиви Асистанс».

Згідно зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.11.2016 № 123/10/16 вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 11029,36 грн. з ПДВ (а.с.11-21).

В довідці Моторного (транспортного) страхового бюро України № 1 від 10.02.2017 визначено розмір відшкодування шкоди з фонду за потерпілих в сумі 11029,36 грн. (а.с.22).

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 1317 від 16.02.2017 г вирішено відшкодувати шкоду ОСОБА_2 в сумі 11029,36 грн. (а.с.23).

За платіжним дорученням № 1317рв від 16.02.2017р. Моторне (транспортне) страхове бюро України було сплачено 11029,36 грн. на рахунок ТОВ «Визиви Асистанс» відповідно до вказівок заяви про виплату страхового відшкодування (а.с.24).

Також, позивачем були понесені витрати на оплату послуг аварійного комісара в сумі 589,56 грн. за платіжним дорученням №468рв від 07.12.2016 (а.с.24). ці витрати були понесені на підставі доручення на виконання робіт по справі № 36303 ФОП Коріновському Є. Ю. (вих. № 10.10.2016 № 3/1-05/36303/вих/1), рахунком-фактурою № 468 від 19.11.2016, актом виконаних робіт від 16.12.2016 за дорученням № 36303 (а.с.27, 25, 26). Реєстрація ФОП Коріновського Є. Ю. як оцінювача та його кваліфікація підтверджені свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 10.06.2009 № 7533, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 25.04.2009, сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності від 04.07.2014, посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача від 08.10.2015 (а.с.21).

Позивач у позові посилається на те, що він направляв відповідачу претензію № 3.1-05/257 від 01.02.2017 про відшкодування 11618,92 грн. витрат (а.с.29). Також, позивач надав лист від 13.09.2018 № 1009/МТСБУ з вимогою до відповідача відшкодувати 11618,92 грн. витрат (а.с.45). Відповідач у відповіді від 06.11.2018 № 255/1 відхилив вимогу з підстав неподання позивачем доказів в підтвердження повноважень представника (а.с.46). Позивач надав лист від 18.02.2019 про направлення відповідачу доказів повноважень (а.с.48).

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем відшкодування не проведено, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суду зазначає наступне.

За ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок

експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За ч. 9.1. ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з ч. 22.1. ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно п. 36.2 ст. 36 цього Закону, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п.39.1 статті 39 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до підп. «а» п.41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п 34.4. ст. 34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

У ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що позивач не надав доказів перебування ОСОБА_1 (з вини якого сталося ДТП) у трудових відносинах з відповідачем, судом відхиляють з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо транспортний засіб не вибув із права володіння власника, то саме він нестиме відповідальність за завдану матеріальну шкоду потерпілому, а не водій, який перебував за кермом його авто і з вини якого сталася ДТП.

При цьому судом враховується правовий висновок, викладений у постанові КГС Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17 про те, що відповідач повинен довести незаконне заволодіння водієм транспортним засобом.

Згідно з п.38.2.1 закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позовдо власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 цього закону.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (витягу з первинної облікової картки від 18.08.2016), наданої суду Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області, власником автомобіля Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 23.09.2016р. була Приватна агрофірма «Гарант», код ЄДРПОУ 32478714 (а.с.93-94).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватна агрофірма «Гарант» (ідентифікаційний код 32478714) була реорганізована 12.03.2018 шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (ідентифікаційний код 32478714); і Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (ідентифікаційний код 32478714) є правонаступником за правами та обов`язками Приватна агрофірма «Гарант» (ідентифікаційний код 32478714); (а.с.54-57).

Таким чином, пред`явлення позивачем вимог до відповідача, як власника транспортного засобу, є правомірним.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що страхова виплата здійснена ТОВ «Візаві асістанс», а не потерпілій ОСОБА_2 , судом відхиляються з таких мотивів.

В п. 36.4 ст.36 Закону вказано, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Власник пошкодженого автомобіля Chevrolet Aveo реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 в заяві від 23.11.2016 про виплату страхового відшкодування прохала належне їй відшкодування здійснити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Визиви Асистанс» (а.с.9). Отже, позивач виплатив суму відшкодування відповідно до п. 36.4 ст.36 Закону.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що в порушення підп.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону потерпілий не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; з даним позовом про стягнення витрат позивач звернувся до суду більш ніж через три роки після настання дорожньо-транспортної пригоди, судом відхиляються з таких мотивів.

Підпункт.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону стосується підстав для прийняття рішення страховиком про відмову у здійсненні страхової виплати. Відповідач не є страховиком, і тому його посилання на цю обставину є необгрунтованим.

Разом з тим, потерпіла звернулася до МТСБУ про виплату страхового відшкодування 23.11.2016, тобто в межах встановленого строку.

Щодо вимог відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з п.38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 цього закону.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ навідшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.

До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст.993 ЦК.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст.1191 ЦК), а також ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК і ст.27 Закону «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (стст.11, 599, 1166 ЦК). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому, за ст.1191 ЦК, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку щодо відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (ст.599 ЦК).

Отже, первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 5.04.2017 у справі №6-2806цс16.

Також, судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц, де зазначено, що при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК). Відповідно до ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Оскільки страхове відшкодування виплачено МТСБУ 16.02.2017, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося 29.01.2020 (згідно дати поштової накладної на конверті - а.с.36), то строк позовної давності позивачем не пропущено.

Отже, заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється.

Таким чином, внаслідок компенсації МТСБУ шкоди потерпілій у ДТП стороні позивач набув право вимоги у порядку регресу. Враховуючи викладене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі на оплату судового збору. При подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 20.01.2020р. № 9795118 (а.с.5, 38). Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАФ Гарант" (вул. Ради Європи, буд.15, с. Гоголеве, Великобагачанський район, Полтавська область, 38310; ідентифікаційний код 32478714) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд.8, м. Київ, 02154; ідентифікаційний код 21647131) 11029грн. 36 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 589грн. 56 коп. - відшкодування вартсоті послуг аварійного комісара, 2102грн. 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (з врахуванням продовження такого строку на час дії карантину згідно положень п. 4розділу Х Прикінцевих положень ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області).

Дата складення повного судового рішення: 10.07.2020.

Суддя Т. М. Безрук