Рішення № 90308857, 01.07.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 915/25/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ” (юридична адреса: 76002, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62, адреса місцезнаходження: 57400, Миколаївська область, Березанський район. С. Калинівка, вул. Центральна, 1)

до відповідача: Приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, 10, прим. 134)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, прим. 109)

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за участі представників учасників справи:

від позивача Єщенко О.В., згідно ордеру

від відповідача, не з`явився

від третьої особи:не з`явився

встановив:

03.01.2020 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про визнання виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., зареєстрованого в реєстрі за №911, де стягувачем є Приватне підприємство “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, а боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ”, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/25/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та зареєстрованого в реєстрі за №911.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ” за вих. №120 від 28.12.2019 про забезпечення позову у справі – задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та зареєстрованого в реєстрі за №911.

Ухвалою суду від 09.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/25/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 лютого 2020 року, залучено до участі у справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

16.01.2020р. на адресу суду від представника відповідача – Приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”надійшло клопотання (вх. №500/20) про участь відповідача у судовому засіданні 10.02.2020р. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду 17.01.2020 клопотання представника відповідача – Приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” від 13.01.2020 задоволено. Доручено Господарському суду Вінницької області забезпечити участь представника відповідача – Приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” у підготовчому засіданні у справі №915/25/20, яке відбудеться 10 лютого 2020 року о 10:30 год., в режимі відеоконференції.

03.02.2020 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за вих. №19/01-16 від 29.01.2020.

Приватний нотаріус Огороднік Ж.А. просить суд розглядати справу за її відсутності та зазначає, що нотаріусом було дотримано умов вчинення виконавчих написів, а саме: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Ухвалою суду від 10.02.2020, яку внесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 10.03.2020 об 11:10.

10.03.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 06.04.2020 о 10:30 год.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (з наступними змінами), відповідно до якої на усій території України установлено карантин.

02.04.2020 на адресу суду надійшла заява позивача від 02.04.2020 №133 про розгляд справи без участі сторін за наявними у справі матеріалами з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду.

Ухвалою від 06.04.2020 судом постановлено: судове засідання у справі №915/25/20 відкласти на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину; запропонувати учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.202р. “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID-19” з наступними змінами, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву), про дату та час судового засідання повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою 04.06.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 липня 2020 року о 10:00.

Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID - 19” від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції “COVID-19”, зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Враховуючи, що відповідач та третя особа повідомлялись за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, не повідомив про причини ненадання відзиву, строк на подання відзиву, встановлений судом сплив до запровадження карантину та набрання законної сили ч. 4 "Прикінцевих положеннь" Господарського процесуального кодексу України, не подав клопотань про продовження строку надання відзиву на позов. Представник відповідача не прибув в судове засідання, при цьому відповідач не подав клопотань про відкладення судового засідання. Крім клопотання про участь відповідача у судовому засіданні 10.02.2020 р. в режимі відеоконференції будь-які інші клопотання процесуального характеру до суду не надходили.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 04.06.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

01.07.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», як постачальнком та Приватним підприємством «Фірма «Бершадь Агроплюс», як покупцем, був укладений договір поставки товару БА-01796, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в термін та на умовах, що визначені цим договором поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: засоби захисту рослин, а покупець зобов`язався прийняти товар належної якості та сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ціни товарів в національній валюті, залежно від придбання товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.4 Договору поставки, загальна ціна цього договору визначається сукупністю вартості прийнятого покупцем товару протягом терміну дії цього договору.

Вартість товару, строк/термін оплати вартості товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається сторонами у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору поставки).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору, до повного їх виконання. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 11.2 Договору поставки).

Відповідно до п.13.1 даного договору поставки передбачено, що в разі поставки товару з відстрочкою платежу в додатках до цього договору сторони можуть передбачити умову про забезпечення зобов`язань покупця товару щодо оплати загальної вартості товару, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором, шляхом передачі в заставу сільськогосподарської техніки, майбутнього врожаю сільськогосподарських культур та/або зерна, що зберігається на елеваторі або іншого ліквідного майна за погодженням сторонами. Передача заставленого майна здійснюється шляхом підписання сторонами договору застави, який в обов`язковому порядку підлягає нотаріальному посвідченню за рахунок покупця та буде являтись невід`ємною частиною даного договору. Перехід права власності на заставлене майно буде визначатись договорами застави.

В подальшому, 03 вересня 2019 року за №667 між товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний Альянс”, як заставодержателем, та приватним підприємством “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, як заставодавцем, був укладений договір застави майбутнього врожаю, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., та відповідно до умов якого, заставодавець, з метою забезпечення в повному обсязі виконання грошових зобов`язань перед заставодержателем по договору поставки товару № БА-01796 укладеного 14 лютого 2019р., передав в заставу, а заставодержатель прийняв майно: майбутній врожай соняшника, який буде вирощено та зібрано заставодавцем у 2019 році у кількості 124,25 тонн, на земельних ділянках площею 71,00 га з врожайністю 1,75 т/га за ціною 11000,0 грн./т, загальною вартістю 1366750,00 грн. (п.1.1 договору застави).

Згідно з умовами п.2.2.9 договору застави, заставодавець зобов`язався не вчиняти будь-які дії щодо зерна, що є предметом застави, в тому числі, але не виключно, щодо збирання такого зерна без згоди заставодержателя. Заставодержателя сповіщають в письмовому порядку, шляхом направлення на його адресу рекомендованого листа за 20 календарних днів до дати збирання врожаю зернових культур, що перебувають в заставі.

Відповідно до умов п. 2.2.10 договору застави, після збирання врожаю, заставодавець укладає договір складського зберігання із сертифікованим товарним складом із оформленням подвійного складського свідоцтва. При цьому обсяг зерна має становити 100 (сто) відсотків від розміру предмета застави вказаного у пункті 1.1 цього договору.

В силу умов п. 2.3.5 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави: а) у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань за договором поставки воно не буде виконано; б) при виникненні у заставодержателя права вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до п. 2.3.7 договору застави у разі невиконання або порушення виконання зобов`язань боржника за договором поставки та зобов`язань заставодавця за цим договором, задовольнити свої вимоги за договором поставки в повному обсязі за рахунок предмета застави, враховуючи суму заборгованості за поставлений товар, відшкодування збитків, штрафних санкцій, витрат, які виникли у зв`язку із примусовим стягненням заборгованості.

Відповідно до п. 2.3.10 договору застави заставодержатель має право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки така вимога заставодержателя залишається не задоволеною.

Пунктом 3.2 договору застави сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або іншими способами, не забороненими чинними законодавством України.

Реалізація предмету застави здійснюється відповідно до вимог чинного на момент реалізації законодавства України (п.3.3 договору застави).

Відповідно до пункту 5.7 договору застави заставодавець цим підтверджує, що йому відомі всі умови договору поставки та він не має жодних заперечень проти порядку та способу їх виконання.

05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис за реєстр. №911, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення за користь ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” на соняшник врожаю 2019 року у кількості 124,25 тон, що знаходиться у власності ТОВ “Південь Агро Інвест”. Кукурудза передана в заставу ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим Огороднік Ж.А., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, 03 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі №667 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару №БА-01796 від 14 лютого 2019 року, укладеним між ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” та ТОВ “Південь Агро Інвест”, строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року. У разі відсутності кукурудзи у власності ТОВ “Південь Агро Інвест” (повністю або частково) пропоную задовольнити вимоги ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” шляхом стягнення грошових коштів з ТОВ “Південь Агро Інвест” та перерахувати суму згідно договору поставки товару №БА-01796 від 14.02.2019р. у розмірі 1 129 107,16 грн., з яких 1112776,20 грн. вартість товару та 16331,16 відсотки за користування товарним кредитом.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 26.12.2019р. було: відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №911 виданого 05.12.2019р. в частині задоволення вимог ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” шляхом стягнення грошових коштів з ТОВ “Південь Агро Інвест” в сумі 1129107,16 грн. та 11300,0 грн. витрат на вчинення виконавчого напису; накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (ТОВ “Південь Агро Інвест”) в межах суми стягнення 1129107,16 грн. з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 114040,72 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження 500,0 грн. а всього на суму 1254947,88 грн.; об`єднано вказане виконавче провадження у зведене виконавче провадження за даним виконавчим написом та за виконавчим написом №897 від 04.12.2019р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., за яким запропоновано задовольнити вимоги ПП “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” шляхом звернення стягнення грошових коштів з ТОВ “Південь Агро Інвест” та перерахувати суму згідно з договором поставки товару №БА-01796 від 14.02.2019р. у розмірі 1129107,16 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 11300,0 грн.; накладено арешт на кошти боржника – ТОВ “Південь Агро Інвест”, що містяться на рахунках, відкритих у банківських установах (згідно з переліком) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Позивач не погодився з вчиненим виконавчим написом нотаріуса №911 від 05.12.2019р. та звернувся до суду з даною позовною заявою.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках..

Згідно статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Частинами 1,7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Відповідно до норм ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Положеннями статті 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)

Згідно з нормами ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає, зокрема, на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заставу" відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ст.20 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ст.21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень, зокрема належить застава рухомого майна згідно параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі ст.87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Процедуру вчинення нотаріусом виконавчого напису визначено у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 22.02.2012 №296/5 Міністерства юстиції України (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено (для юридичних осіб), зокрема: 1) відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;; 2) номери рахунків у банках, кредитних установах, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; 3) строк, за який має провадитися стягнення; 4) інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Згідно з пунктом 3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пункт 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік).

Відповідно до норм п.3.4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з пунктом 3.5. Глави 16 Розділу ІІ Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

За положеннями пункту 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, виконавчий напис має, зокрема, містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Згідно з пунктом 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" зазначеного Переліку до таких договорів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також, право звернення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1.1 цього переліку). При цьому, у даному випадку, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оспорюваний виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне.

Виконавчий напис містить положення про звернення стягнення не на той предмет, який визначено у договорі застави від 03 вересня 2019 року за №667, а саме - кукурудза, в той час як за умовами вказаного договору застави була передана в заставу інша сільськогосподарська культура – соняшник.

Вчиняючи виконавчий напис приватним нотаріусом зазначено наступне: “У разі відсутності кукурудзи (у дійсності предмет застави - соняшник) у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» (повністю або частково), пропоную задовольнити вимоги Приватного підприємства «ФІРМА «БЕРШАДЬ АЕРОПЛЮС», шляхом стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ», та перерахувати суму згідно договору поставки товару МБА-01796 від 14.02.2019 р. у розмірі 1 129 107,16 (один мільйон сто двадцять дев`яті, тисяч сто сім) гривень 16 коп.,зяких 1112776,20 гри. - вартість товару, 16 331,16 гри. - відсотки за користування товарним кредитом, за наступними реквізитами: отримувач Приватне підприємство «ФІРМА «БЕРШАДЬ АЕРОПЛЮС» (код ЄДРТІОУ 13339958), р/р НОМЕР_1 в AT «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805».

Договір застави майбутнього врожаю від 03.09.2019р. є нотаріально посвідченим договором, передбачає передачу майна (у заставу), а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Зазначений договір застави є, в розумінні пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" Переліку документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, нотаріально посвідченим договором, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до умов Договору застави майбутнього врожаю від 03.09.2019 року предметом застави, на який може бути звернено стягнення па підставі виконавчого напису у безспірному порядку, є зерно соняшника 2019 року (майбутній врожай).

Зазначене не відповідає статтям 87, 89 Закону України «Про нотаріат» та умовам Договору застави майбутнього врожаю, а саме пунктів 1.1, 1.4, 3.1, 3.2, підпунктів 2.3.5 та 2.3.11 де передбачено, що відповідач має право звернути стягнення виключно на предмет застави в разі невиконання зобов`язань позивачем.”

Обов`язковими складовими звернення стягнення на предмет застави, в силу приписів ч.1 та ч.3 ст.24 та ч.1 ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також згідно положень пункту 2.3.10 договору застави майбутнього врожаю від 03.09.2019, які повинні були передувати вчиненню нотаріусом оспорюваного позивачем виконавчого напису є реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання по договору поставки товару №БА-01796 від 14.02.2019р., а також докази реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи викладене, за вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.7 ст.145 ГПК України заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 03.01.2020 продовжують діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., зареєстрованого в реєстрі за №911, де стягувачем є Приватне підприємство “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС”, а боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ”.

3. Стягнути з Приватного підприємства “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, 10, прим. 134, код ЄДРПОУ 13339958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ”, код ЄДРПОУ 41107067) 1921,00 грн судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ” (юридична адреса: 76002, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62, адреса місцезнаходження: 57400, Миколаївська область, Березанський район. с. Калинівка, вул. Центральна, 1)

до відповідача: Приватне підприємство “ФІРМА “БЕРШАДЬ АГРОПЛЮС” (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, 10, прим. 134)

Повний текст рішення складено і підписано 10.07.2020.

Суддя В.О. Ржепецький