Рішення № 90308849, 09.07.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Справа № 915/255/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача - Сурикова І.А., дов. № 03/15-27 від 02.01.2020,

за участю представника відповідача - Камінский М.І., дов. № 2/юр від 08.01.2020,

присутній – Сапунов К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”, 54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, 39/1

до відповідача: Військової частини 3039 Національної гвардії України, 54003, м.Миколаїв, вул.Косіора, буд.2

про: стягнення 7066,66 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №29/1-217ю від 02.03.2020 (вхід.№2884/20 від 04.03.2020) в якій просить стягнути з Військової частини 3039 Національної гвардії України пені у розмірі 6 484,66 грн., 498,38 грн. – 3% річних та 83,62 грн. – інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини на підставі договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/15 від 29.01.2019, який діяв з 01.01.2019 до 01.09.2019, а в частині розрахунків до повного їх завершення та №46/15 від 04.09.2019, який діяв з 01.09.2019 до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Вказує, що відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за спожиту активну електричну енергію згідно Договору №46/15 від 29.01.2019 та Договору №46/15 від 04.09.2019 протягом періоду з серпня 2019 по грудень 2019 включно нарахована пеня, 3% річних, інфляційні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 позовну заяву №29/1-217ю від 02.03.2020 (вхід.№2884/20 від 04.03.2020) і додані до неї документи на підставі п.2 ч.5 ст. 174 ГПК України повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія”.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10 березня 2020 року у справі №915/255/20 про повернення позовної заяви скасовано. Матеріали №915/255/20 передано до Господарського суду Миколаївської області для розгляду.

25.05.2020 матеріали справи №915/255/20 повернулись до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 01 липня 2020 року.

Відповідач у наданому до суду відзиві вказує, що нараховані штрафні санкції за планові виставлені рахунки (платежі), а саме рахунок №46/15/9/1-П1 на суму 58 500,00 грн., рахунок №46/15/10/1/П1 на суму 79 782,95 грн., рахунок №46/15/11/1/П1 на суму 79 782,95 грн., рахунок №46/15/12/1/П1 на суму 71 555,11 грн. є неправомірними, оскільки відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 електропостачальник має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства. Вказує, що здійснені позивачем розрахунки штрафних санкцій не відповідають дійсності, оскільки позивач не вірно зазначив строки прострочення оплати за фактично надані послуги. Також, вказує, що рахунки №46/15/8/1 від 03.09.2019 на суму 64 538,70 грн., №46/15/9/1 від 03.10.2019 на суму 98 096,21 грн. не відповідають рахункам які знаходяться у відповідача. Зазначає, що Військова частина 3039 Національної гвардії України з об`єктивних причин не мала змоги своєчасно розраховуватись за спожиту активну електричну енергію, що є винятковою обставиною. Військова частина 3039 Національної гвардії України є стратегічно важливою та соціально значущою, яка призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Вказує, що Військова частина 3039 Національної гвардії України не мала заборгованості з надання послуг та повністю виконала свої договірні зобов`язання. У зв`язку з викладеним просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 98%.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив зазначає, що твердження відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій на планові рахунки є необґрунтованими, оскільки положеннями Договору та Комерційної пропозиції передбачено нарахування штрафних санкцій, у разі несвоєчасної оплати обумовлених комерційною пропозицією платежів (планові та фактичні платежі). Позивач вказує, що твердження відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій по фактичним рахункам не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем доказами. Зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві суперечать наданим позивачем доказам, не спростовують ці докази та є спробою ввести в оману суд та ухилитися від відповідальності за несвоєчасне виконання умов укладеного між сторонами Договорів. Просить суд не брати до уваги доводи відповідача, щодо неможливості сплати заборгованості у зв`язку з відсутністю коштів, як на підставу заперечень проти позову, оскільки такі твердження суперечать ст.ст.525, 625 Цивільного кодексу України, тому наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 01.07.2020 було оголошено перерву до 09.07.2020 та зобов`язано сторін здійснити звірку взаєморозрахунків, акт звірки надати до суду.

09 липня 2020 року представник позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав супровідний лист із копіями рахунків по сплаті штрафних санкцій та акт звіряння взаємних розрахунків по Договору №46/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі – постачальник) та Військовою частиною 3039 Національної гвардії України (далі – споживач) було укладено Договір №46/15 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

У відповідності до п.2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021-2015:09310000-5 (електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величини встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю - продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору, споживач має право змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та положень цього Договору.

У відповідності до п.3.3 Договору, постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднання (п.3.4 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Згідно п.5.6 Договору, інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

У відповідності до п.5.7 Договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.8 Договору).

Відповідно до п.5.10 Договору, оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунках, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядку та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.11 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п.13.1 Договору, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з 01 січня 2019 року і укладається на строк до 31 грудня 2019 року (включно), а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, споживачем була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є додатком 1 до вказаного Договору (а.с.102).

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі – постачальник) та Військовою частиною 3039 Національної гвардії України (далі – споживач) було укладено Комерційну пропозицію для бюджетних установ (а.с.100-101)

У відповідності до п.2 Комерційної пропозиції, споживач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок з одночасним наданням акту прийому – передачі товарної продукції. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Згідно п.4 Комерційної пропозиції, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяць. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг ok.energy.mk.ua (далі – Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, “Акт прийняття-передавання товарної продукції” та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень.

Платіжний документ формується Постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються Споживачам у відповідних структурних підрозділах Постачальника, через персональну сторінку Споживача на веб-сайті Постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у систем, електронного документообігу у порядку, передбаченому Договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачені протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом має однакову юридичну силу.

Відповідно до п.8 Комерційної пропозиції (з урахуванням Додаткової угоди від 27.06.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з 01 січня 2019 року і укладається на строк до 31 грудня 2019 року (включно), а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Згідно абз.3 п.10 Комерційної пропозиції, у разі необхідності споживач може скоригувати замовлений обсяг купівлі електричної енергії до 12-го числа (включно) розрахункового місяця. Відомості надає у письмовому вигляді. Відомості про скориговані замовлені обсяги купівлі електроенергії, отримані після 12-го числа розрахункового місяця, не розглядаються.

04 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі – постачальник) та Військовою частиною 3039 Національної гвардії України (далі – споживач) було укладено Договір №46/15 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі – Договір 2).

Відповідно до п.1.1 Договору 2, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

У відповідності до п.2.1 Договору 2, постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021-2015:09310000-5 (електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Згідно п.3.2 Договору 2, споживач має право змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та положень цього Договору.

У відповідності до п.3.3 Договору, постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору. Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднання (п.3.4 Договору 2).

Пунктом 5.2 Договору 2 визначено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Згідно п.5.6 Договору 2, інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

У відповідності до п.5.7 Договору 2, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.8 Договору 2).

Відповідно до п.5.10 Договору 2, оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунках, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядку та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.11 Договору 2 визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п.13.1 Договору 2, договір набирає чинності з моменту підписання і укладається на строк до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.09.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, споживачем була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є додатком 1 до вказаного Договору 2 (а.с.112).

У відповідності до вказаної заяви – приєднання, початком постачання електрично енергії є 01 вересня 2019 року.

04 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі – постачальник) та Військовою частиною 3039 Національної гвардії України (далі – споживач) було укладено Комерційну пропозицію для бюджетних установ (а.с.114,115)

У відповідності до п.2 Комерційної пропозиції від 04.09.2019, споживач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок з одночасним наданням акту прийому – передачі товарної продукції. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Згідно п.4 Комерційної пропозиції від 04.09.2019, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяць. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг ok.energy.mk.ua (далі – Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, “Акт прийняття-передавання товарної продукції” та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень.

Платіжний документ формується Постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються Споживачам у відповідних структурних підрозділах Постачальника, через персональну сторінку Споживача на веб-сайті Постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у систем, електронного документообігу у порядку, передбаченому Договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачені протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом має однакову юридичну силу.

Відповідно до п.8 Комерційної пропозиції від 04.09.2019, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01 вересня 2019 року.

Згідно абз.3 п.10 Комерційної пропозиції, у разі необхідності споживач може скоригувати замовлений обсяг купівлі електричної енергії до 12-го числа (включно) розрахункового місяця. Відомості надає у письмовому вигляді. Відомості про скориговані замовлені обсяги купівлі електроенергії, отримані після 12-го числа розрахункового місяця, не розглядаються.

Так, на виконання вимог Договорів та Комерційних пропозицій позивач поставив відповідачу електричну енергію у період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, що підтверджується актами приймання – передачі, а саме:

- актом приймання – передачі послуг від 31.08.2019 року на суму 64 583,70

грн. (а.с.122);

- актом приймання – передачі послуг від 30.09.2019 на суму 93 389,21 грн. (а.с.128);

- актом приймання – передачі послуг від 30.09.2019 на суму 4 707,00 грн. (а.с.133);

- актом приймання – передачі послуг від 31.10.2019 на суму 94 290,60 грн. (а.с.137);

- актом приймання – передачі послуг від 31.12.2019 на суму 38 066,54 грн. (а.с.143);

- актом приймання – передачі послуг від 31.12.2019 на суму 3 746,70 грн. (а.с.143).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою відповідача.

Позивачем на виконання умов Договорів та Комерційних пропозицій були виставлені відповідачу рахунки на оплату електричної енергії, а саме:

- рахунок №46/15/8/1 на суму 64 583,70 грн. (а.с.121);

- рахунок №46/15/9/1/П1 на суму 58 500,00 грн. (а.с.126);

- рахунок №46/15/9/1 на суму 93 389,21 грн. (а.с.127);

- рахунок №46/15/9/1 на суму 4 707,00 (а.с.132);

- рахунок №46/15/10/1/П1 на суму 79 782,95 грн. (а.с.135);

- рахунок №46/15/10/1 на суму 94 290,60 (а.с.136);

- рахунок №46/15/11/1/П1 на суму 79 782,95 грн. (а.с.140);

- рахунок №46/15/12/1/П1 на суму 71 555,11 грн. (а.с.141);

- рахунок №46/15/12/1 на суму 3 746,70 грн. (а.с.142);

- рахунок №46/15/12/1 на суму 38 066,54 грн. (а.с.145)

Відповідач всупереч умовам договорів та Комерційних пропозицій розрахувався за поставлену електричну енергію не своєчасно, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.11 Договору та Договору 2 визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п.6 Комерційної пропозиції та Комерційної пропозиції від 04.09.2019, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3% річних з прострочення суми;

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунок, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

За неналежне виконання умов Договорів в частині своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків та вартості отриманої електричної енергії позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 6 484,66 грн. нараховану по рахункам:

- №46/15/8/1 від 03.09.2019 на суму 63 783,70 грн. за період з 11.09.2019 по 07.10.2019 розмірі 1 557,02 грн.;

- №46/15/9/1/П1 від 03.09.2019 на суму 58 500,00 грн. за період з 21.09.2019

по 30.09.2019 в розмірі 528,90 грн.;

№46/15/9/1 від 03.10.2019 на суму 49 150,27 грн. за період з 11.10.2019

по 24.10.2019 в розмірі 622,12 грн.;

- №46/15/10/1/П1 від 03.10.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 22.10.2019

по 31.10.2019 в розмірі 690,73 грн.;

- №46/15/10/1 від 04.11.2019 на суму 44 548,07 грн. за період з 12.11.2019 по 26.11.2019 в розмірі 567,53 грн.;

- №46/15/11/1/П1 від 04.11.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 21.11.2019

по 30.11.2019 в розмірі 677,61 грн.;

- №46/15/12/1/П1 від 03.12.2019 на суму 71 555,11 грн. за період з 21.12.2019

по 31.12.2019 в розмірі 582,24 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 3 746,70 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 112,77 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 38 066,54 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 1 145,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних, а саме рахунок №46/15/9/2, рахунок №46/15/10/2, рахунок №46/15/11/2, рахунок №46/15/1/2, рахунок №46/15/3/2, які були отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаних рахунках.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок пені та визначено, що розмір пені який нарахований правомірно становить 6 482,11 грн., а саме по рахункам:

- №46/15/8/1 від 03.09.2019 на суму 63 783,70 грн. за період з 11.09.2019 по 07.10.2019 розмірі 1 557,02 грн.;

- №46/15/9/1/П1 від 03.09.2019 на суму 58 500,00 грн. за період з 21.09.2019

по 30.09.2019 в розмірі 528,90 грн.;

- №46/15/9/1 від 03.10.2019 на суму 49 150,27 грн. за період з 11.10.2019

по 24.10.2019 в розмірі 622,12 грн.;

- №46/15/10/1/П1 від 03.10.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 22.10.2019

по 31.10.2019 в розмірі 690,73 грн.;

- №46/15/10/1 від 04.11.2019 на суму 44 548,07 грн. за період з 12.11.2019 по 26.11.2019 в розмірі 567,53 грн.;

- №46/15/11/1/П1 від 04.11.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 21.11.2019

по 30.11.2019 в розмірі 677,61 грн.;

- №46/15/12/1/П1 від 03.12.2019 на суму 71 555,11 грн. за період з 21.12.2019

по 31.12.2019 в розмірі 582,24 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 3 746,70 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 112,54 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 38 066,54 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 1 143,42 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2,55 грн. (6 484,66 грн. – 6 482,11 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити штрафні санкції на 98%.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного Кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст.233 Господарського Кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 Господарського Кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст.2 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі №912/1703/18.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, взявши до уваги що відповідачем виконані зобов`язання за Договорами щодо сплати заборгованості за поставлений позивачем товар, враховано, що відповідач є стратегічно важливим та соціально значущим об`єктом та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати заборгованості по Договорам, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 70% (6 482,11 грн. - 70%) до 1 944,63 грн.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.149) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 498,38 грн. нараховані по рахункам:

- №46/15/8/1 від 03.09.2019 на суму 63 783,70 грн. за період з 11.09.2019 по 07.10.2019 розмірі 141,54 грн.;

- №46/15/9/1/П1 від 03.09.2019 на суму 58 500,00 грн. за період з 21.09.2019

по 30.09.2019 в розмірі 48,08 грн.;

- №46/15/9/1 від 03.10.2019 на суму 49 150,27 грн. за період з 11.10.2019

по 24.10.2019 в розмірі 56,56 грн.;

- №46/15/10/1/П1 від 03.10.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 22.10.2019

по 31.10.2019 в розмірі 65,57 грн.;

- №46/15/10/1 від 04.11.2019 на суму 44 548,07 грн. за період з 12.11.2019 по 26.11.2019 в розмірі 54,92 грн.;

- №46/15/11/1/П1 від 04.11.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 21.11.2019

по 30.11.2019 в розмірі 65,57 грн.;

- №46/15/12/1/П1 від 03.12.2019 на суму 71 555,11 грн. за період з 21.12.2019

по 31.12.2019 в розмірі 64,69 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 3 746,70 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 0,13 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 38 066,54 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 1,31 грн.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок 3% річних та визначено що розмір 3% річних становить 640,95 грн., а саме по рахункам:

- №46/15/8/1 від 03.09.2019 на суму 63 783,70 грн. за період з 11.09.2019 по 07.10.2019 розмірі 141,55 грн.;

- №46/15/9/1/П1 від 03.09.2019 на суму 58 500,00 грн. за період з 21.09.2019

по 30.09.2019 в розмірі 48,08 грн.;

- №46/15/9/1 від 03.10.2019 на суму 49 150,27 грн. за період з 11.10.2019

по 24.10.2019 в розмірі 56,56 грн.;

- №46/15/10/1/П1 від 03.10.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 22.10.2019

по 31.10.2019 в розмірі 65,58 грн.;

- №46/15/10/1 від 04.11.2019 на суму 44 548,07 грн. за період з 12.11.2019 по 26.11.2019 в розмірі 54,92 грн.;

- №46/15/11/1/П1 від 04.11.2019 на суму 79 782,95 грн. за період з 21.11.2019

по 30.11.2019 в розмірі 65,58 грн.;

- №46/15/12/1/П1 від 03.12.2019 на суму 71 555,11 грн. за період з 21.12.2019

по 31.12.2019 в розмірі 64,69 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 3 746,70 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 12,90 грн.;

- №46/15/12/1 від 18.12.2019 на суму 38 066,54 грн. за період з 27.12.2019

по 06.02.2020 в розмірі 131,09 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 498,38 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 83,62 грн. нараховані:

- по рахунку №46/15/2/1 від 05.03.2019 на суму 3 746,70 грн. ;

- по рахунку №46/15/2/1 від 05.03.2019 на суму 38 066,54 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 83,62 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем у позові не вказано та не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини щодо прострочення сплати відповідачем за поставлену електричну енергію по рахунку №46/15/2/1 від 05.03.2019 на суму 3 746,70 та по рахунку №46/15/2/1 від 05.03.2019 на суму 38 066,54 грн., а тому нарахування інфляційних по вказаним рахункам є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3039 Національної гвардії України (54003, м.Миколаїв, вул.Косіора, буд.2, код ЄДРПОУ 23313925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, 39/1, код ЄДРПОУ 42129888, на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 326610, UA693266100000026006053231299) 1 944,63 грн. – пені, 498,38 грн. – 3% річних та 2 076,36 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.07.2020

Суддя Н.О. Семенчук