Рішення № 90308817, 01.07.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 915/2276/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393),

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 08029523),

про: стягнення 630 002,92 грн,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Колодяжна Ю.А., згідно довіреності

від позивача: Лоскутова М.В., згідно довіреності

від відповідача: Онищенко Л.В., згідно наказу.

в с т а н о в и в:

14.11.2019 Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 13.11.2019 №01/22-8196 про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв грошових коштів у сумі 630 002,92 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №46/16 від 18.01.2017 року щодо своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію та за послуги з перетікання реактивної електроенергії.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2276/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 15.11.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України, зокрема: загальна сума позовних вимог зазначена як ціна позову – 630002,92 грн не відповідає сумі вимог зазначених у прохальній частині позовної заяви – 638132,09 грн; до позовної заяви позивачем не додано до позовної заяви всіх доказів, на які позивач посилається як підставу позовних вимог, зокрема рахунку №46/16/12/1 від 03.01.2018 на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Судом встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

22.11.2019 позивачем подано до господарського суду заяву №01/22-8507 від 21.11.2019, якою позивач уточнив частково усунув недоліки позовної заяви, а саме: уточнив вимоги щодо стягнення судового збору в сумі 9450,05 грн.

Разом з тим, позивачем не уточнено вимоги щодо стягнення 3% річних, які нараховано за несвоєчасну сплату заборгованості за послуги з перетікання реактивної електроенергії, що містяться в п. 4 прохальної частини позовної заяви (за змістом позовної заяви нарахована сума становить 1015,70 грн., в у п. 4 прохальної частини позовної заяви зазначено суму 9144,87 грн).

Ухвалою суду від 04.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2276/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

24.12.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 1 а.с. 108-110), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено, що позивачем пропущено позовну давність щодо вимог про стягнення пені. Також відповідач заперечує порядок нарахування інфляційних втрат.

15.01.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 1 а.с. 116-117), в якій позивач зазначає, що умовами договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 передбачено, що тривалість позовної давності по договорам становить 5 років.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 03.02.2020 року.

30.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 2 а.с. 116-118), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

30.01.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 2 а.с. 123-124), в яких відповідач зазначає, що умовами вищезазначених договорів збільшено строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, договори не містять посилань щодо збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24.02.2020 року.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17.03.2020 року.

Судове засідання у справі, призначене на 17.03.2020 об 11:20 год, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці

Ухвалою від 30.03.2020 судом постановлено: судове засідання для розгляду справи по суті, яке було призначено на 17.03.2020 об 11:20, перенести на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину; запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.202р. “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID-19” з наступними змінами, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву); запропоновано учасникам справи викласти свою правову позицію в заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 12.05.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 червня 2020 року об 11:20 год.

Ухвалою суду від 01.06.2020, яку внесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 01 липня 2020 року об 10:30.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просить застосувати строк позовної давності стосовно позовних вимог в частині стягнення пені, вважає, що договором збільшено позовну давність тільки стосовно основного зобов`язання, щодо неустойки мають застосовуватися положення цивільного законодавства щодо застосування позовної давності в один рік.

17.03.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.01.2017 між Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (відповідач, платник) був укладений договір № 46/16 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 в частині об`єднання платежів та договірних величин споживання електричної енергії (далі – Договір) (том 1 а.с. 9-11).

Відповідно до п. 12 Договору він набирає чинності з моменту підписання та укладається до 31.12.2017, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення. Відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2017. Даний Договір може бути розірваний і в іншій термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно Договору сторони визначили між собою умови виконання договору, в тому числі про договірні величини споживання електричної енергії та умови оплати за спожиту активну електроенергію, реактивну електроенергію, перевищення договірних величин електроспоживання і потужності та інших рахунків в централізованому порядку з поточного банківського рахунку КЕВ м. Миколаєва (відповідача) у доповнення до вищевказаних діючих договорах про постачання електричної енергії, укладених між ПАТ “Миколаївобленерго” та об`єктами платника (Військовими частинами).

Відповідно до п. 1 Договору оплата за активну електричну енергію, перетікання реактивної енергії, перевищення договірних величин електроспоживання і потужності та інших рахунків (за загальними рахунками по переліченим в таблиці №1 договорам) за розрахунковий період проводиться платіжними дорученнями централізовано з поточного банківського рахунку відповідача. Оплата за активну електричну енергію, перевищення договірних величин електроспоживання та потужності здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточні рахунки постачальника. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, відповідач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Відповідач здійснює оплату за електричну енергію в наступні строки:

- до 30 числа місяця - плановий платіж у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання;

- до 30 числа місяця - плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку.

Відповідач зобов`язаний отримувати рахунки у постачальника 2 числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства, відповідач зобов`язаний отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем.

Разом з розрахунками на оплату за спожиту активну, реактивну електроенергію постачальник надає відповідачу рахунки на здійснення планових платежів за активну, реактивну електроенергію та “Акт про прийняття - передавання товарної продукції”. Підписаний та скріплений мокрою печаткою “Акт про прийняття-передавання товарної продукції” відповідач зобов`язується повернути постачальнику протягом п`яти робочих днів з дня його отримання або у цей же термін у письмовій формі надати мотивовану відмову від його підписання. У разі неповернення постачальнику підписаного “Акту про прийняття-передавання товарної продукції” у вищезазначений строк, даний Акт вважається підписаний з боку відповідача без зауважень.

Факт переходу відповідачу права власності на спожиту у календарному місяці електричну енергію підтверджується “Актом про прийняття-передавання товарної продукції”.

Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії).

Відповідно до п. 2 Договору за внесення платежів з порушення термінів, відповідач сплачує постачальнику за весь час прострочення враховуючи день фактичної оплати: пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми; індексу інфляції від суми заборгованості.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

31.07.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (послуги з перетікання реактивної електроенергії) за липень 2017 року на суму 118 036,28 грн з ПДВ (том 1 а.с. 18-19).

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/7/1 від 02.08.2017 року на суму 118 036,28 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 14.08.2017 року (том 1 а.с. 16-17).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 15.08.2017 року по 13.11.2017 року,

3% річних за період з 15.08.2017 року по 13.11.2017 року,

інфляційні втрати за період з серпня по жовтень 2017 року.

31.08.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (послуги з перетікання реактивної електроенергії) за серпень 2017 року на суму 115 128,36 грн з ПДВ (том 1 а.с. 22-23).

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/8/1 від 04.09.2017 року на суму 115 128,36 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 14.09.2017 року (том 1 а.с. 20-21).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем частково з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 15.09.2017 року по 13.11.2017 року,

3% річних за період з 15.09.2017 року по 13.11.2017 року,

інфляційні втрати за період з вересня по жовтень 2017 року.

31.10.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (послуги з перетікання реактивної електроенергії) за жовтень 2017 року на суму 107 081,92 грн з ПДВ (том 1 а.с. 26-27).

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/10/1 від 02.11.2017 року на суму 107 081,92 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 13.11.2017 року (том 1 а.с. 24-25).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем частково з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 14.11.2017 року по 27.12.2017 року,

3% річних за період з 14.11.2017 року по 27.12.2017 року,

інфляційні втрати за період з листопада по грудень 2017 року.

30.11.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (послуги з перетікання реактивної електроенергії) за листопад 2017 року на суму 114 761,56 грн з ПДВ (том 1 а.с. 30-31).

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/11/1 від 04.12.2017 року на суму 114 761,56 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 14.12.2017 року (том 1 а.с. 28-29).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем частково з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 15.12.2017 року по 21.02.2018 року,

3% річних за період з 15.12.2017 року по 21.02.2018 року;

інфляційні втрати за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року.

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/12/1 від 03.01.2018 року за грудень 2017 року (послуги з перетікання реактивної електроенергії) на суму 118 031,44 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 15.01.2018 року (том 1 а.с. 118).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 16.01.2018 року по 05.11.2018 року,

3% річних за період з 16.01.2018 року по 05.11.2018 року;

інфляційні втрати за період з лютого по жовтень 2018 року.

31.10.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (активна електроенергія) за жовтень 2017 року на суму 4 194 665,53 грн з ПДВ (том 1 а.с. 13).

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/10/1 від 02.11.2017 року на суму 4 194 665,53 грн з ПДВ, термін сплати рахунку – до 13.11.2017 року (том 1 а.с. 12).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем частково з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 14.11.2017 року по 28.12.2017 року;

3% річних за період з 14.11.2017 року по 28.12.2017 року;

інфляційні втрати за період з листопада по грудень 2017 року.

30.11.2017 року сторонами підписано акт про прийняття-передавання товарної продукції (активна електроенергія) за листопад 2017 року на суму 5 706 082,54 грн з ПДВ (том 1 а.с. 15).

Відповідачем було здійснено плановий платіж на суму 3 695 048,67 грн.

Постачальник виставив платнику рахунок №46/16/11/1 від 04.12.2017 року на суму 2 011 033,87 грн з ПДВ (5 706 082,54 - 3 695 048,67), термін сплати рахунку – до 14.12.2017 року (том 1 а.с. 14).

Оплата вказаного рахунку здійснена позивачем частково з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку із чим позивачем нараховано:

пеню за період з 15.12.2017 року по 05.11.2018 року,

3% річних за період з 15.12.2017 року по 05.11.2018 року,

інфляційні втрати за період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року.

Загальний розмір нарахованої позивачем пені становить 373 088,38 грн, детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 32-35).

Загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних становить 52 220,14 грн, детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 36-38).

Загальний розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 204 694,40 грн, детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 39-41).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з даним позовом до суду 14.11.2019 року, отже позивачем пропущено позовну давність для звернення з позовними вимогами про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умовами договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 передбачено, що тривалість позовної давності по договорам становить 5 років (пункти 9.6, 9.8) (том 1 а.с. 119-251, том 2 а.с. 1-107).

Разом з тим, суду не надано доказів збільшення сторонами позовної давності саме для вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в сумі 373088,38 грн слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

Стосовно тверджень сторін, з яких витікає різне тлумачення ними положень п. 9.6. договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51, господарський суд зазначає про таке.

Неустойка (пеня) та заборгованість за договором (основна заборгованість в розумінні пояснень сторін щодо тлумачення норм договору), розмір якої може включати також суми, визначені ст. 625 ЦК України, мають різну правову природу.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Натомість, неустойкою у відповідності до положень ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойка (пеня) не входить до складу заборгованості, порядок її нарахування врегульовано Законом у спосіб, який відрізняється від способу, визначеного, зокрема, ст.ст. 612, 625 ЦК України, на неї відповідно до ст. 258 ЦК України розповсюджується спеціальний строк позовної давності та строк припинення нарахування.

Дійсно, відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Разом з тим, договір про таке збільшення має бути укладений сторонами з урахуванням зазначених вище відмінностей неустойки, визначених законом, викладений при цьому чітко та недвозначно із застосування термінів, які б безумовно свідчили про наявність у сторін наміру збільшити спеціальний строк позовної давності.

Повноваження суду щодо тлумачення умов договору обмежені положеннями ст. 213 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 зазначеної норми, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Дослідивши при розгляді цієї справи умови договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 на предмет особливостей тлумачення термінів, які використано сторонами при формулюванні тексту спірного пункту, за допомогою порівняння цієї частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін, взявши до уваги мету правочину, господарський суд не встановив наявності у сторін договору волі, висловленої при укладенні договору, спрямованої на застосування положень ст. 259 ЦК України та збільшення спеціального строку позовної давності.

Всі наведені міркування в сукупності, на думку суду, свідчать про те, що твердження відповідача щодо того, що сторони, укладаючи спірні договори не дійшли згоди щодо збільшення спеціального строку позовної давності, є такими, що відповідають обставинам справи, отже суд, розглядаючи цю справу, виходить зі строку, визначеного Законом, що передбачає застосуванню до позову у відповідній частині наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до змісту ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, право на нарахування пені виникає щодня на відповідну суму боргу, тому ці нарахування підлягають стягненню лише в межах одного року до дня пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 14.11.2019, про що свідчить штамп господарського суду Миколаївської області (вх. №17583/19), при цьому просить стягнути пеню, нараховану по 05.11.2018 (включно).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за період з 15.08.2017 по 05.11.2018 (включно), заявлені з пропуском строку позовної давності.

За приписами частин 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства суд зазначає, що вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

Розрахунок 3% річних є арифметично правильним, отже вимога про стягнення 3% річних у сумі 52 220,14 грн є обгрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 204 694,40 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат із врахуванням положень абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” та встановлено, що належний до стягнення розмір інфляційних втрат становить 102 359,86 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 9 450,04 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 25%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 362,51 грн (9 450,04 х 25%).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 08029523, р/р 35214037000339, 31250237200339 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) на користь Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393, р/р НОМЕР_1 у МОУ АТ “Ощадбанк” МФО 326461):

- 52 220,14 грн – 3% річних;

- 102 359,86 грн – інфляційні втрати;

- 2 362,51 грн – судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393),

відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 08029523).

Повний текст рішення складено і підписано 10.07.2020.

Суддя В.О. Ржепецький