Рішення № 90308558, 09.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/1696/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА"

про розірвання договору

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Міщук Н.С.

від відповідача: Пустовіт А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ" (далі - позивач, ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 26 від 04.02.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" (далі - відповідач, ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА") з вимогами про розірвання Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019 (далі - Договір) та зобов`язання відповідача виконати умови Договору, пов`язані з його припиненням.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача від припинення Договору та прийняття орендованих приміщень, у зв`язку з чим позивачем було прийняте рішення звільнити орендовані приміщення та в судовому порядку врегулювати спір між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 позовну заяву ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

24.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшов лист № 32 від 20.02.2020 на виконання вимог ухвали суду по справі № 910/1696/20 від 11.02.2020 разом з доданими до нього документами. В якості додатків до вказаного листа позивачем також додано заяву про уточнення позовних вимог № 30 від 20.02.2020 та нормативне обгрунтування № 31 від 20.02.2020.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Судом враховано, що позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 30 від 20.02.2020. Виходячи зі змісту поданої позивачем такої позовної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви № 26 від 04.02.2020 та конкретних обставин справи, суд розцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає позовну заяву № 26 від 04.02.2020 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 30 від 20.02.2020 з такими позовними вимогами:

- розірвати з 30.01.2020 Договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" виконати умови Договору, пов`язані з його припиненням, а саме: прийняти приміщення офіс № 152 (17 кв.м.), розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, підписати акти приймання-передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, у кількості - 4 штуки, прийняти магнітні перепустки у кількості 3 штуки;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ" авансовий платіж в сумі 87740,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 № 910/1696/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 06.04.2020 о 12:00 год.

12.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020.

24.03.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.04.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.04.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у позові про розірвання Договору та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з припиненням Договору, відмовити позивачу у розгляді по суті заяви про уточнення позовних вимог та вважати позовні вимоги такими, що повністю викладені у позовній заяві.

Підготовче засідання, призначене на 06.04.2020 о 12:00 год., не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, про що повідомлено учасників справи на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 04.05.2020), прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" прийнято рішення про послаблення карантину, а саме: з 22 травня дозволяються регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня - перевезення пасажирів метрополітенами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 призначено підготовче засідання на 25.06.2020 о 11:20 год.

18.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

18.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Згідно наведеного клопотання позивач просив суд витребувати у відповідача для огляду в судовому засіданні договір оренди, відповідно до якого відповідачем надано в суборенду офісні приміщення, які були передані позивачу в користування відповідно до умов Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019, та копії такого договору оренди для позивача.

У підготовче засідання, призначене на 25.06.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 25.06.2020 суд розглянув та відхилив як безпідставне клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити позивачу у розгляді по суті заяви про уточнення позовних вимог та вважати позовні вимоги такими, що повністю викладені у позовній заяві.

Суд розглядає позовні вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві № 26 від 04.02.2020 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 30 від 20.02.2020.

У підготовчому засіданні 25.06.2020 суд задовольнив клопотання позивача про приєднання доказів, подане 18.06.2020 через відділ діловодства суду, додані до наведеного клопотання докази долучено до матеріалів справ

У підготовчому засіданні 25.06.2020 суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 81 ГПК України, залишив без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, подане 18.06.2020 через відділ діловодства суду, оскільки таке клопотання заявлено позивачем з пропуском встановленого строку та без обгрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з поданням позовної заяви письмово не повідомив суд в порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України про неможливість подання ним з об`єктивних причин у встановлений законом строк доказу, який наразі просить суд витребувати у відповідача згідно клопотання про витребування доказів, яке подане 18.06.2020 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.06.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.07.2020 о 14:20 год.

У судове засідання, призначене на 09.07.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 09.07.2020 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 09.07.2020 суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача.

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з огляду на таке.

Позивач вважає, що Договір між позивачем та відповідачем укладено на невизначений строк.

Керуючись статтею 763 ЦК України, згідно приписів якої кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, у разі найму нерухомого майна, за три місяці, враховуючи при цьому, що Договором не встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, позивач листом № 98 від 30.10.2019 повідомив відповідача про свій намір достроково припинити Договір за 3 місяці до запланованої дати припинення.

Листом № 20/11-3 від 20.11.2019 відповідач повідомив позивача, що останній не має права вимагати дострокового розірвання договору 30.01.2020 і має ним користуватись щонайменше до 30.09.2019. В подальшому, листом № 16-01/20 від 20.01.2020, відповідач повідомив, що позивач має право розірвати Договір з 30.01.2020 лише в разі погашення позивачем всіх належних до сплати сум за Договором із запропонованої дати припинення Договору (30.01.2020) до 30.09.2020.

Крім того, листом № 2210 від 30.01.2020 відповідач зазначив, що прохання позивача про підтвердження факту звільнення приміщення, а також прийняття ключів та магнітних перепусток, не може бути задоволене, оскільки відсутні передбачені Договором підстави для підписання відповідачем документів, що засвідчують повернення позивачем приміщення, меблів та обладнання.

Враховуючи відмову відповідача від припинення Договору та прийняття орендованих приміщень, позивач звільнив орендовані приміщення та звернувся до суду щодо врегулювання спірних правовідносин.

Відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

На твердження відповідача, сторони встановили у Договорі строк, на який його укладено - з 01.06.2019 по 30.09.2020, водночас дія Договору не припиняється автоматично, оскільки сторони погодили спеціальний порядок припинення Договору, визначений пунктами 2.1, 6.1 Договору. За умови дотримання пунктів 2.1, 6.1 Договору сторони можуть припинити Договір не раніше дня закінчення строку його дії - 30.09.2020. Тільки таке припинення, на думку відповідача, вважатиметься припиненням Договору за взаємною згодою сторін та відповідатиме умовам Договору та вимогам чинного цивільного законодавства.

Відповідач не заперечує проти розірвання Договору за пропозицією позивача, наприклад з 30.01.2020, за умови погашення відповідачем всіх належних до сплати сум за Договором із запропонованої дати припинення Договору до узгодженої Договором дати закінчення строку його дії - 30.09.2020.

Відповідач зазначає, що у разі відмови позивача від погашення сум за Договором із запропонованої дати припинення Договору до узгодженого Договором дня закінчення строку його дії - 30.09.2020, Договір може бути припинений лише у відповідності до погодженого сторонами порядку, встановленого п. 2.1 та п. 6.1 цього Договору, тобто, не раніше 30.09.2020 шляхом надсилання повідомлення про припинення Договору щонайменше за три місяця до дати припинення.

Відповідач зазначає, що підписання Акту приймання-передачі приміщення можливе лише з підстав, визначених п. 6.4 Договору, підписання Акту приймання-передачі до моменту закінчення строку дії / припинення Договору суперечить умовам Договору.

Відповідач звертає увагу, що зі звільненням позивачем приміщення строк дії Договору не закінчується; права і обов`язки сторін, у тому числі зобов`язання позивача з перерахування платежів (згідно з розділом 4 Договору), залишаються чинними до 30.09.2020 (за умови дотримання сторонами п. 2.1 та п. 6.1 Договору).

З огляду на наведене відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про розірвання Договору та, відповідно, вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії, пов`язані з припиненням Договору.

Вимогу позивача про повернення авансового платежу відповідач вважає неправомірною з огляду на умови п. 4.2 Договору та наявність у позивача заборгованості перед відповідачем у сумі 79452,28 грн.

Крім того, згідно приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому відповідач вважає, що вимога позивача про розірвання Договору з 30.01.2020 суперечить принципам розірвання договорів в судовому порядку.

У судовому засіданні 09.07.2020 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2019 між ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" (далі - Клієнт, позивач) та ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" (далі - Регус, відповідач) було укладено Договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра (далі - Договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019 або Договір).

На титульній сторінці Договору визначено період дії Договору, дата початку якого - 01.06.2019, дата закінчення - 30.09.2020.

Там же встановлено, що "дія Договору не припиняється автоматично. Див. пункт: "Строк дії Договору", який міститься у Додатку 1 "Офісні Умови".

У Додатку 1 "Офісні Умови" визначено умови Договору, укладеного між Регус та Клієнтом, а саме:

- відповідно до п. 1.1 Договору Регус зобов`язується передати Клієнту мебльовані офісні приміщення площею, зазначеною на титульні сторінці Договору ("Приміщення") у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці Договору ("Бізнес-центр"), а також надати Клієнту послуги згідно з пунктом 3 цього Договору, а Клієнт зобов`язується сплатити за користування такими Приміщеннями та послугами відповідно до Договору та Додатків до нього;

- відповідно до п. 1.2 Договору Регус також надає Клієнту право користуватись приміщеннями загального користування, у тому числі кухнею, санвузлом та кімнатами для фотокопіювання, а також обладнанням, що в них знаходиться;

- за характером Договір є договором суборенди та надання послуг (п. 1.4 Договору)

- відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата, яка вказана на титульній сторінці Договору, включає в себе: адміністративні витрати на підготовку офісу: програмування карток доступу, ключі та комплект меблів у кількості орендованих робочих місць, вказаних на титульній сторінці Договору; обробку вхідних факсимільних повідомлень, сортування і доставку вхідної кореспонденції до офісу Клієнта; підключення та надання доступу до телефонної лінії та кабельного інтернету на кількість робочих місць, вказаних на титульній сторінці Договору; експлуатаційні витрати та щоденні послуги прибирання;

- відповідно до п. 4.1 Договору Клієнт повинен сплачувати компанії Регус таку плату: (і) місячну плату за користування Приміщенням, зазначену у доларах США та обумовлену Договором (див. титульну сторінку), з урахуванням її індексації згідно з пунктом 4.3 цього Договору (Загальна місячна плата), яка включає в себе послуги, зазначені у пункті 3.1 Договору; (іі) авансовий платіж, визначений у пункті 4.2 та 4.3 цього Договору; (ііі) плату за обслуговування, зазначену у пунктах 4.4., 4.5 цього Договору; (іііі) щомісячну плату за користування кухнею;

- відповідно до пункту 4.2 Договору узгоджено, зокрема, що Клієнт повинен сплатити авансовий платіж (Авансовий Платіж) у сумі, еквівалентній двохмісячному розміру Загальної місячної плати (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується), якщо у Договорі не зазначено більшу суму. Авансовий платіж буде утримуватися компанією Регус як гарантія виконання усіх зобов`язань Клієнта за Договором. Регус має право компенсувати будь-яку заборгованість Клієнта (у тому числі, але не лише Загальні місячні плати) за рахунок Авансового платежу. Авансовий платіж або будь-який залишок після вирахування суми заборгованості, в тому числі за надання послуги "Віртуальний офіс", а також інших платежі, які Клієнт повинен сплатити компанії Регус, буде повернено компанією Регус Клієнту після погашення заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії цього Договору на підставі письмової заяви від Клієнта;

- відповідно до п. 2.1 Договору цей Договір укладено на строк, зазначений у ньому (дата набрання чинності та дата закінчення строку дії зазначені на титульній сторінці Договору), та буде продовжено відповідно до п. 2.3 цього Договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки Клієнт або Регус не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до п. 6.1 цього Договору). Якщо Договір укладено на період менший ніж 3 місяці, такий Договір буде продовжено на наступні 3 місяці. Строк дії Договору в цілому, з урахуванням всіх пролонгацій та Додаткових угод не може перевищувати 2 роки та 11 місяців з моменту укладення Договору;

- відповідно до п. 2.3 Договору якщо ні Регус, ні Клієнт не надсилає попереднє письмове повідомлення про припинення Договору згідно з пунктами 2.1 та 6.1 цього Договору, Договір вважається продовженим (поновленим) на строк, який раніше був встановлений Договором з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.1 Договору;

- відповідно до п. 6.1 Договору Регус або Клієнт можуть припинити Договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було продовжено або поновлено, надіславши повідомлення про це іншій стороні щонайменше за 3 календарних місяці до цього. Однак, якщо Договір, договір про його подовження або поновлення укладено строком на три місяці або менше, та якщо Регус або Клієнт мають намір припинити його, повідомлення про припинення Договору має бути надіслано за два місяці або (якщо строк Договору два місяці або менше) за час, що на календарний тиждень менше строку зазначеного у Договорі. Таке припинення вважається припиненням Договору за взаємною згодою компанії Регус та Клієнта. У наведеному пункті Договору також зазначено, що якщо Клієнт вирішує припинити цей Договір згідно з цим пунктом, він зобов`язаний сплатити всі суми, що підлягають до сплати за цим Договором, у тому числі Загальну місячну плату, оплату за будь-які послуги на запит Клієнта за період до завершення строку дії Договору, а також збір за звільнення приміщення згідно з п. 4.4 цього Договору;

- відповідно до п. 6.4 Договору після закінчення строку дії / припинення Договору Клієнт повинен негайно звільнити Приміщення, залишаючи Приміщення у такому самому стані, як той, в якому Клієнт його (їх) прийняв, з урахуванням звичайного зносу. Клієнт повинен повернути приміщення, меблі та обладнання компанії Регус, що повинно бути оформлене Актом приймання-передачі та Інвентарним листом, які повинні бути підписані компанією Регус та Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після звільнення приміщення. При виїзді сплачується вартість генерального прибирання приміщення згідно з п. 4.4 цього Договору;

- відповідно до п. 8.2 Договору Регус залишає за собою право призупинити надання послуг (у тому числі задля уникнення сумнівів відмовити Клієнту у доступі до його Приміщення (Приміщень), доки є будь-яка заборгованість, несплачені відсотки за Договором, або доки Клієнт порушує Договір.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач листом № 98 від 30.10.2019 повідомив відповідача "про свій намір достроково розірвати Договір відповідно до його умов". В обґрунтування підстав для дострокового розірвання Договору позивач зазначив, що "останнім часом наявні питання з приводу розрахунку вартості послуг та своєчасного повернення надлишково сплачених коштів".

Листом № 103 від 11.11.2019 позивач зазначив відповідачу, що враховуючи лист № 98 від 30.10.2019 про намір дострокового припинення Договору та умови Договору, останнім днем місяця строку дії Договору вважається 30.01.2020. Позивач підтвердив, що виконає умови Договору щодо оплати всіх сум, що підлягають до сплати за Договором за період до його закінчення, тобто до 30.01.2020, наразі зазначив, що вимоги ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" щодо сплати коштів за період з 30.01.2020 по 30.09.2020 є безпідставними, так як в цей період послуги суборенди ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" вже надаватись не будуть у зв`язку з достроковим розірванням Договору.

Листом № 20/11-3 від 20.11.2019 (у відповідь на лист позивача № 103 від 11.11.2019) відповідач зазначив, що оскільки передбачені ч. 2 ст. 784 ЦК України підстави для правомірного розірвання Договору ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" відсутні, то викладені у листі № 103 від 11.11.2019 вимоги ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" є односторонньою відмовою від Договору, що не допускається в силу приписів ч. 1 ст. 291 ГК України, у зв`язку з чим повідомив позивача про неможливість задоволення прохання про дострокове припинення Договору, зазначивши, що:

- Договір діє до 30.09.2020 і передбачені п. 2.1 та 6.1 Договору права сторін у частині припинення Договору за взаємною згодою Регус та ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" можуть реалізовані не раніше вказаної дати за умови дотримання вказаних пунктів Договору;

- п. 1.1 Договору передбачено, що ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" зобов`язується сплатити за користування Приміщеннями та послугами відповідно до Договору та Додатків до нього;

- ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" повинне сплачувати Регус плату, визначену розділом 4 Договору;

- запит Регус про оплату послуг, що будуть надані за Договором у періоді з 30.01.2020 по 30.09.2020 (тобто, до узгодженого сторонами у Договорі дня закінчення строку його дії - 30.09.2020), є правомірним.

Листом № 1 від 08.01.2020 (у відповідь на лист відповідача 20/11-3 від 20.11.2019) позивач зазначив, що відповідно до ст. 763 ЦК України договір оренди укладається на строк встановлений договором, отже Договір між ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" та ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" укладено на період з 30.09.2019 року до 30.09.2020 року і цей строк є остаточним і підлягає зміні лише за обопільною згодою сторін. Пунктом 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а отже 30.09.2020 строк Договору сплине і для цього, на думку позивача, не потрібно його припинення за згодою сторін, як відповідач зазначав у листі № 20/11-3 від 20.11.2019. Однак ст. 763 ЦК України також передбачає укладення договору оренди на невизначений строк і відповідач це підтверджує, зазначаючи в листі № 20/11-3 від 20.11.2019, що Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін не раніше 30.09.2020, або в день закінчення будь якого іншого періоду, на який його було подовжено або поновлено, крім того умовами Договору, визначеними п. 2.1, передбачено, що незалежно від строку зазначеного на титульній сторінці, Договір буде продовжуватися і діяти до моменту його припинення за взаємною згодою сторін. Позивач звернув увагу, що у надісланому ним листі № 103 від 11.11.2019 мова не йде про відмову від договору в односторонньому порядку, натомість позивач пропонує достроково припинити / розірвати Договір за взаємною згодою сторін відповідно до умов статті 651 ЦК України.

Листом № 16-01/20 від 20.01.2020 (у відповідь на лист позивача № 1 від 08.01.2020) відповідач зазначив, що пунктами 2.1, 6.1 Договору, який був належним чином підписаний сторонами при повному розумінні його умов та термінології, передбачено, що датою закінчення дії Договору є 30.09.2020, за умови, що будь-яка зі сторін надішле іншій стороні повідомлення про припинення Договору щонайменше за 3 (три) місяці до вказаної дати. У протилежному випадку Договір продовжується відповідно до п. 2.3 цього Договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку. Відповідач вказав, що прохання ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" про дострокове припинення / розірвання Договору за взаємною згодою сторін відповідно до умов статті 651 ЦК України не може бути задоволене ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА", оскільки ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Натомість узгодженим та підписаним Договором встановлений спеціальний порядок припинення Договору, який унеможливлює задоволення вимог ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ". Відповідач також зазначив, що для правомірного припинення Договору 30.01.2020, ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" повинне погасити всі належні до сплати суми за Договором із запропонованої дати припинення Договору до узгодженого Договором дня закінчення його дії - 30.09.2020. У разі відмови ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" від погашення таких сум Договір може бути припинений лише відповідно до погодженого сторонами порядку, встановленого п. 2.1, 6.1 Договору.

Листом № 5 від 24.01.2020 позивач повідомив відповідача, що 30.01.2020 звільняє приміщення, яким користувався відповідно до умов Договору, та просив направити уповноваженого представника відповідача для підтвердження факту звільнення приміщення та підписання відповідних документів 30.01.2020 о 16:30.

Листом № 2207 від 29.01.2020 відповідач, з посиланням на п. 6.1, 6.4 Договору, повідомив позивача, що умовами Договору передбачено, що Клієнт звільняє приміщення лише після закінчення строку дії / припинення Договору. У такому випадку повернення приміщення оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується Регус та Клієнтом. Договором не передбачені інші підстави для повернення Клієнтом приміщення та підписання сторонами Акту приймання-передачі. Відтак відповідач зазначив, що прохання ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" про направлення уповноваженого представника відповідача для підтвердження факту звільнення приміщення та підписання відповідних документів не може бути задоволене, оскільки відсутні договірні підстави для підписання відповідачем документів, що засвідчують повернення ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" приміщення, меблів та обладнання.

Позивач, враховуючи п. 6.4 Договору, вважає, що при поверненні та звільненні приміщення він також повинен повернути відповідачу засоби доступу до приміщення.

Листом № 24 від 29.01.2020 позивач просив відповідача повідомити особу, яка уповноважена прийняти ключі від приміщення, магнітні перепустки, а також повідомити особу, яка уповноважена підтвердити факт звільнення приміщення, в якому знаходяться матеріальні цінності відповідача.

Листом № 2210 від 30.01.2020 відповідач повідомив позивача, що звільнення Клієнтом приміщення не відповідає погодженому сторонами спеціальному порядку припинення Договору, звільнення Клієнтом приміщення не є припиненням Договору за згодою сторін. А тому зазначив, що прохання ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" про підтвердження факту звільнення приміщення, а також прийняття ключів та магнітних перепусток, не може бути задоволене, оскільки відсутні договірні підстави для підписання відповідачем документів, що засвідчують повернення ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" приміщення, меблів та обладнання.

Враховуючи відмову відповідача від припинення Договору та прийняття орендованих приміщень, не з`явлення представника відповідача 30.01.2020 о 16:30 для підтвердження факту звільнення приміщення та підписання документів, відмову позивачу на рецепції ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" підтвердити факт звільнення приміщення та прийняти ключі і магнітні перепустки, позивач за участі третіх осіб склав Акт фіксації відмови від підписання документів від 30.01.2020, яким зафіксував відмову представника відповідача від підписання акту звільнення приміщення.

30.01.2020 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку лист № 25 від 30.01.2020, до якого були додані Акт звільнення приміщення від 30.01.2020, Акт прийому - передачі приміщення від 30.01.2020 та Інвентарний лист від 30.01.2020. Позивач просив відповідача підписати надіслані документи та повернути позивачу.

Позивач вказав, що в односторонньому порядку не відмовлявся від Договору чи виконання зобов`язань за ним і зазначав (листом № 103 від 11.11.2019) про свою готовність сплатити передбачену п. 4.4 Договором вартість генерального прибирання при звільненні приміщення. Натомість відповідач, який вважає, що Договір діє до 30.09.2020, відмовився від виконання своїх зобов`язань за Договором і припинив їх виконувати в односторонньому порядку вже після 30.01.2020. Так, Договором передбачено, що відповідач має надавати позивачу послуги (п. 3 Договору), в тому числі такі, як обробка вхідних факсимільних повідомлень, сортування і поставка вхідної кореспонденції до офісу Клієнта. Однак, на твердження позивача, представники відповідача після 30.01.2020 відмовляються приймати кореспонденцію, адресовану позивачу, про що службою кур`єрської доставки було повідомлено позивача.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 4.2. та п. 4.3. Договору ним було сплачено авансовий платіж у сумі, еквівалентній двомісячному розміру загальної місячної плати.

Позивач пояснив, що авансові платежі було сплачено в рамках договорів про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра, які укладались між позивачем та відповідачем в 2017 році в 2018 році, та діяли до оспорюваного позивачем Договору. Сума авансового платежу переносилась з минулих років та діяла в поточному році відповідно до умов діючого в 2019 році Договору.

Позивач вважає, що відповідач повинен повернути авансовий платіж в сумі 87740,96 грн, який був сплачений позивачем таким чином:

- 2212,94 грн (платіжне доручення №133 від 11.12.2017 ПАТ "Юнекс Банк" на загальну суму 4425,88 грн на підставі рахунку № 0668-2017-1071 від 08.12.2017, в т.ч. завдаток/депозит 2212,94 грн), що підтверджується копією виписки по особовому рахунку за 11.12.2017, рахунком № 0668-2017-1071 від 08.12.2017;

- 43555,55 гр. (платіжне доручення №132 від 14.08.2018 ПАТ "ПУМБ" на загальну суму 68089,35 грн на підставі рахунку № 0668-20Г8-583 від 27.07.2018, в т.ч. завдаток /депозит 43555,55 грн), що підтверджується платіжним дорученням №132 від 14.08.2018, рахунком № 0668-2018-583 від 27.07.2018;

- 41972,47 грн. (платіжне доручення №210 від 05.07.2019 ПАТ "ПУМБ" на загальну суму 42003,90 грн на підставі рахунку № 0668-2019-727 від 26.06.2019 (з врахуванням Кредитної ноти 0668-2019-918), в т.ч. завдаток/депозит 41972,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням №210 від 05.07.2019, рахунком № 0668-2019-727 від 26.06.2019, Кредитною нотою 0668- 2019-918.

Факт сплати авансового платежу у наведених сумах позивач також підтверджує актами звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 01.12.2019, за період січень 2018 - листопад 2018, які підписані позивачем та відповідачем.

Наведене свідчить, що сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач (ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА") з такими позовними вимогами:

- розірвати з 30.01.2020 Договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" виконати умови Договору, пов`язані з його припиненням, а саме: прийняти приміщення офіс № 152 (17 кв.м.), розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, підписати акти приймання-передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, у кількості - 4 штуки, прийняти магнітні перепустки у кількості 3 штуки;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИОРИТЕТ" авансовий платіж в сумі 87740,96 грн.

У зв`язку з тим, що позивачем фактично було звільнено орендоване приміщення 30.01.2020 і він не користується зазначеним приміщення, не отримує послуги від відповідача, з урахуванням ч. 1 ст. 631 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 188 ГК України, позивач просить суд встановити строк набрання чинності змінами відносно строку дії Договору, у зв`язку з його розірванням саме з 30.01.2020 року. Позивач вважає, що в даному випадку, задоволення позовних вимог, в тому числі щодо дати розірвання Договору (з 30.01.2020), є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеності умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019, укладеного між Клієнтом (позивачем) та Регус (відповідачем), свідчить про те, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 907 ЦК України).

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Приписами ч. 1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1). Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 2).

Згідно з ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1). У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ч. 2). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (ч. 3).

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України встановлено: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18.

Щодо позовних вимог про розірвання з 30.01.2020 Договору, укладеного ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" та ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА".

Як встановлено судом, позивач листом № 98 від 30.10.2019 повідомив відповідача "про свій намір достроково розірвати Договір відповідно до його умов". В обґрунтування підстав для дострокового розірвання Договору позивач зазначив, що "останнім часом наявні питання з приводу розрахунку вартості послуг та своєчасного повернення надлишково сплачених коштів".

Зі змісту подальшого листування позивача з відповідачем стосовно розірвання Договору, вбачається, що позивач не відмовлявся від Договору в односторонньому порядку, натомість пропонував відповідачу достроково припинити / розірвати Договір за взаємною згодою сторін відповідно до умов статті 651 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019 укладено сторонами на строк з 01.06.2019 по 30.09.2020, на титульній сторінці Договору визначені відповідні дата початку та дата закінчення строку дії Договору.

Відтак, суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що Договір укладено на невизначений строк, та відповідно, керуватись приписами ч. 2 ст. 763 ЦК України при відмові від договору, які застосовуються у разі, якщо строк найму не встановлений і договір вважається укладеним на невизначений строк.

Оскільки у Договорі чітко встановлено строк його дії, судом відхиляються як безпідставні твердження позивача про те, що якщо "дія Договору не припиняється автоматично", то слід вважати, що такий Договір укладено на невизначений строк.

Судом встановлено, що у Договорі не передбачено право Клієнта (позивача) на одностороннє розірвання договору.

Водночас, враховуючи зазначену на титульній сторінці Договору умову про те, що "дія Договору не припиняється автоматично. Див. пункт: "Строк дії Договору", який міститься у Додатку 1 "Офісні Умови", та зміст пунктів 2.1, 2.3, 6.3 Договору, вбачається, що сторони узгодили спеціальний порядок припинення Договору, а саме передбачили, що:

- Договір укладено на строк, зазначений у ньому, та буде продовжено відповідно до п. 2.3 цього Договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки Клієнт або Регус не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до п. 6.1 цього Договору) (п. 2.1 Договору);

- сторони можуть припинити Договір у день закінчення строку його дії (зазначений на титульній сторінці Договору) або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було продовжено або поновлено, надіславши повідомлення про це іншій стороні щонайменше за 3 календарних місяці до цього; таке припинення вважається припиненням Договору за взаємною згодою сторін (п. 6.1 Договору);

- якщо ні Регус, ні Клієнт не надсилає попереднє письмове повідомлення про припинення Договору згідно з пунктами 2.1 та 6.1 цього Договору, Договір вважається продовженим (поновленим) на строк, який раніше був встановлений Договором з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.1 Договору (п. 2.3 Договору).

Тобто, Договір укладено на строк, зазначений у ньому, та може бути продовжений відповідно до п. 2.3 цього Договору на наступні періоди, доки сторони не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до п. 6.1 цього Договору).

Обов`язковою умовою припинення Договору у день закінчення строку його дії (30.09.2020) є належне повідомлення однією зі сторін іншої про таке припинення з обов`язковим дотриманням узгодженим Договором строку та порядку такого повідомлення.

Настання 30.09.2020 не припиняє строк дії Договору автоматично, оскільки сторони погодили спеціальний порядок такого припинення, визначений п. 2.1, 6.1 Договору.

Таким чином, за умови дотримання п. 2.1, 6.1 Договору, сторони можуть припинити Договір не раніше дня закінчення строку його дії - 30.09.2020.

Тільки таке припинення відповідно до умов п. 6.1 Договору вважається припиненням Договору за взаємною згодою сторін.

Разом з цим, у пункті 6.1 Договору сторони погодили, якщо Клієнт вирішує припинити цей Договір згідно з цим пунктом, він зобов`язаний сплатити всі суми, що підлягають до сплати за цим Договором, у тому числі Загальну місячну плату, оплату за будь-які послуги на запит Клієнта за період до завершення строку дії Договору, а також збір за звільнення приміщення згідно з п. 4.4 цього Договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Укладеним між сторонами Договором встановлений спеціальний порядок припинення Договору, описаний вище. Отже, враховуючи узгоджений сторонами порядок припинення Договору, для правомірного припинення Договору з 30.01.2020, як того вимагає позивач, він відповідно до п. 6.1 Договору зобов`язаний сплатити всі суми, що підлягають до сплати за цим Договором, у тому числі Загальну місячну плату, оплату за будь-які послуги на запит Клієнта за період до завершення строку дії Договору (30.09.2020), а також збір за звільнення приміщення згідно з п. 4.4 цього Договору. Саме за такої умови відповідач не заперечував проти розірвання Договору на пропозицію позивача з 30.01.2020.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем не надані докази на підтвердження сплати ним всіх сум, що підлягають до сплати за Договором за період із запропонованої позивачем дати припинення Договору (30.01.2020) до узгодженого сторонами завершення строку дії Договору (30.09.2020). Як зазначалось, позивач заперечував проти сплати ним коштів за Договором за період з 30.01.2020 по 30.09.2020, стверджуючи, що в цей період послуги суборенди позивачу вже надаватись не будуть у зв`язку з достроковим розірванням Договору. Такі твердження позивача суперечать узгодженим сторонами умовам щодо припинення Договору, а тому відхиляються судом як безпідставні.

При цьому суд відзначає, що встановлення сум, належних до сплати позивачем відповідачу за Договором, не є предметом дослідження у даній справі.

Крім того, позивач не визначав у якості підстави для розірвання договору істотне порушення відповідачем умов договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України), не зазначав про наявність підстав для розірвання договору найму, визначених ст. 784 ЦК України.

Суд також зазначає, що спірний Договір не містить узгоджених сторонами умов, які б передбачали, що звільнення приміщення Клієнтом є підставою для: (і) припинення / розірвання Договору; (іі) закінчення строку дії Договору.

Фактичне звільнення позивачем приміщення не є припиненням Договору за згодою сторін.

Таким чином, встановлені судом у даній справі обставини у їх сукупності свідчать про непогодження позивачем з відповідачем розірвання Договору з 30.01.2020 за взаємною згодою сторін відповідно до умов ст. 651 ЦК України, а тому, враховуючи узгоджений сторонами порядок припинення Договору, спірний Договір може бути припинений лише відповідно до погодженого сторонами порядку, встановленого пунктами 2.1, 6.1 Договору - тобто не раніше 30.09.2020 шляхом надсилання повідомлення про припинення Договору щонайменше за 3 календарних місяці до дати припинення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору з 31.01.2020 відповідно до умов статті 651 ЦК України, а тому заявлені позивачем позовні вимоги в частині розірвання з 30.01.2020 Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.2019, укладеного ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" та ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА", задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" виконати умови Договору, пов`язані з його припиненням (прийняти приміщення, підписати акти приймання-передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, магнітні перепустки).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" виконати умови Договору, пов`язані з його припиненням (прийняти приміщення, підписати акти приймання-передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, магнітні перепустки) задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги про розірвання з 30.01.2020 Договору, у задоволенні якої судом відмовлено повністю.

Суд також зазначає, що згідно з п. 6.4 Договору після закінчення строку дії / припинення Договору Клієнт повинен негайно звільнити Приміщення, залишаючи Приміщення у такому самому стані, як той, в якому Клієнт його (їх) прийняв, з урахуванням звичайного зносу. Клієнт повинен повернути приміщення, меблі та обладнання компанії Регус, що повинно бути оформлене Актом приймання-передачі та Інвентарним листом, які повинні бути підписані компанією Регус та Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після звільнення приміщення.

Таким чином, умовами Договору передбачено, що Клієнт (позивач) звільняє приміщення лише після закінчення строку дії / припинення Договору, у такому випадку повернення приміщення оформлюється Актом приймання-передачі та Інвентарним листом, які повинні бути підписані компанією Регус та Клієнтом.

Як зазначалось, фактичне звільнення позивачем приміщення не є припиненням Договором за згодою сторін. Зі звільненням позивачем приміщення строк дії Договору не закінчується, а відповідно, залишаються чинними права та обов`язки сторін за Договором.

Суд також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 зазначила, що предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є, по-перше, зверненням за захистом не права, а обов`язку, по-друге, примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов`язком. Отже, такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом. Під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України, цей спосіб захисту не підпадає.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ "РЕГУС БІЗНЕС ЦЕНТРИ УКРАЇНА" повернути ТОВ "ФК "ПРИОРИТЕТ" авансовий платіж в сумі 87740,96 грн.

Відповідно до умов пункту 4.2 Договору сторонами узгоджено, зокрема, що авансовий платіж буде утримуватися компанією Регус як гарантія виконання усіх зобов`язань Клієнта за Договором. Регус має право компенсувати будь-яку заборгованість Клієнта (у тому числі, але не лише Загальні місячні плати) за рахунок Авансового платежу. Авансовий платіж або будь-який залишок після вирахування суми заборгованості, в тому числі за надання послуги "Віртуальний офіс", а також інших платежі, які Клієнт повинен сплатити компанії Регус, буде повернено компанією Регус Клієнту після погашення заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії цього Договору на підставі письмової заяви від Клієнта.

Враховуючи наведені умови Договору, відсутність в матеріалах справи наданих позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості позивача за Договором, а також відсутність доказів припинення Договору, позовні вимоги про повернення позивачу авансового платежу в сумі 87740,96 грн визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається із суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 173, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення", підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2020

Суддя Гумега О.В.