Рішення № 90308438, 08.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2020Справа № 910/6008/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з

обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця»

про стягнення 209.307,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

30.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» про стягнення 209.307,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 241019/1/№141875 від 24.10.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар, який останнім оплачена не було, у зв`язку з чим позивачем було направлено письмову вимогу від 11.03.2020 на суму 234.439,68 грн. В подальшому відповідач звертався до позивача із листами про розстрочку сплати заборгованості згідно наданими останнім графіками. Оскільки відповідачем не було дотримано графіків сплати суми заборгованості, позивач завернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 209.307,00 грн, з яких 174.439,68 грн основного боргу та 34.867,32 грн відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6008/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9-В, нежил. прим. 213 (номер відправлення 0105473348108), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.05.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 08.05.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473348108.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 08.05.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2019 між Спільним Українсько-Естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 241019/1/№141875 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладених, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення, предмети та засоби особистої гігієни, косметичні засоби, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки та інші товари, які мають право відповідно до законодавства придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, а також позивачем нараховано проценти за користування чужими коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.10 договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладених на передачу товару.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 187.645,37 грн, що підтверджується наступним видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 25571199 від 20.01.2020 на суму 27.074,47 грн,

№ 25580140 від 21.01.2020 на суму 40.095,39 грн,

№ 25580141 від 21.01.2020 на суму 1.135,15 грн,

№ 25586629 від 22.01.2020 на суму 40.606,03 грн,

№ 25591728 від 23.01.2020 на суму 19.128,06 грн,

№ 25727792 від 15.02.2020 на суму 11.023,26 грн,

№ 25426852 від 27.12.2019 на суму 1.674,46 грн,

№ 25074545 від 29.10.2019 на суму 32.988,10 грн,

№ 25436100 від 28.12.2019 на суму 3.052,28 грн,

№ 25436101 від 28.12.2019 на суму 662,54 грн,

№ 25436102 від 28.12.2019 на суму 3.052,28 грн,

№ 25665454 від 04.02.2020 на суму 76,18 грн,

№ 25728470 від 15.02.2020 на суму 5.201,74 грн,

№ 25563584 від 17.01.2020 на суму 282,29 грн,

№ 25727793 від 15.02.2020 на суму 533,77 грн,

№ 25727794 від 15.02.2020 на суму 642,29 грн,

№ 25563585 від 17.01.2020 на суму 417,08 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при подані замовлення на поставку.

Згідно з п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладеній на товар, який постачається. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про здійснення відповідачем оплати поставленого товару з відстроченням платежу та у наведених вище видаткових накладних вказані наступні строки оплати:

№ 25571199 від 20.01.2020 - 17.02.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25580140 від 21.01.2020 - 18.02.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25580141 від 21.01.2020 - 18.02.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25586629 від 22.01.2020 - 19.02.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25591728 від 23.01.2020 - 20.02.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25727792 від 15.02.2020 - 24.02.2020 (відстрочення платежу 7 днів),

№ 25426852 від 27.12.2019 - 25.02.2020 (відстрочення платежу 60 днів),

№ 25074545 від 29.10.2019 - 26.02.2020 (відстрочення платежу 120 днів),

№ 25436100 від 28.12.2019 - 26.02.2020 (відстрочення платежу 60 днів),

№ 25436101 від 28.12.2019 - 26.02.2020 (відстрочення платежу 60 днів),

№ 25436102 від 28.12.2019 - 26.02.2020 (відстрочення платежу 60 днів),

№ 25665454 від 04.02.2020 - 10.03.2020 (відстрочення платежу 35 днів),

№ 25728470 від 15.02.2020 - 16.03.2020 (відстрочення платежу 28 днів),

№ 25563584 від 17.01.2020 - 17.03.2020 (відстрочення платежу 60 днів),

№ 25727793 від 15.02.2020 - 23.03.2020 (відстрочення платежу 35 днів),

№ 25727794 від 15.02.2020 - 06.04.2020 (відстрочення платежу 50 днів),

№ 25563585 від 17.01.2020 - 16.04.2020 (відстрочення платежу 90 днів).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач листом від 11.03.2020 звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за спірними накладними.

В свою чергу відповідач звертався до позивача із листами № 24/03/20 від 24.03.2020 та № 08/04/20 від 08.04.2020 про розстрочку сплати заборгованості згідно з наданими відповідачем графіками, які останнім не було дотримано.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорено відповідачем, що складає 174.439,68 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 174.439,68 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за умови прострочення покупцем оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми.

За розрахунками суду 20% від суми боргу 174.439,68 грн становить 34.887,94 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром процентів за користування чужими грошовими коштами - 34.867,32 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34.867,32 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Столиця» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9-В, нежил. прим. 213, код ЄДРПОУ 40182819) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) на користь Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228) 174.439 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 68 коп. основного боргу, 34.867 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 32 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3.139 (три тисячі сто тридцять дев`ять) грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова