Рішення № 90306445, 09.07.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1151/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Карпінчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 05 травня 2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Житомирській області ДПП капітаном поліції Андрієвським Юрієм Валентиновичем винесено постанову серії ЕАК №2490832, згідно якої її було визнано винною у порушенні вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розміріі 255 гривень. Вважає дану постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою, винесену з порушенням вимог закону та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не вчиняла даного правопорушення. Вказала, що на відеозаписі, який відповідачем додано до відзиву як доказ, не зафіксовано, що її транспортний засіб рухається із перевищенням швидкості руху у населеному пункті.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2490832 від 05.05.2020 року, винесену відносно неї за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження по справі.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12 червня 2020 року представником Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції подано відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 12.4 ПДР. Факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується обставинами викладеними у постанові, відео- та фотозаписах, долучених до відзиву. Вважає, що оскаржувану постанову складено правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09 липня 2020 року позивач подала відповідь на відзив, в якій вказала на безпідставність доводів відповідача. Вказала, що в оскаржуваній постанові лише зазначено, що вимірювання швидкості здійснювалося за допомогою лазерного вимірювача швидкості, однак про фото та відеофіксацію правопорушення відомості відсутні, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 283 КУпАП. З огляду на вказане, вважає, що поліцейським порушено процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності, а тому наявні підстави для задоволення даного позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також просила судові витрати залишити за нею.

Представник відповідача УПП в Житомирській області ДПП, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.05.2020 року інспектором роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Андрієвським Юрієм Валентиновичем винесено постанову серії ЕАК №2490832, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 05.05.2020 року о 17:26 год. (с. Пилиповичі, дорога М-06 238 км.) водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 92 км/год. в населеному пункті с. Пилиповичі позначеному дорожнім знаком 5.45, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 42 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam TC 000545, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 12.4 Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год..

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, зокрема, за частинами 1, 2, 3, 5 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Також, пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Із змісту ч. 1 ст. 77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зокрема, ч. 2 даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Згідно ч.1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року.

Суд критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису та фотографії з приладу TruCam LTI 20/20, як до доказу, з огляду на те, що такі не зазначені в додатку до постанови (п. 9 постанови не містить, зазначення які матеріали додаються до постанови), отже в постанові серії ЕАК №2490832 від 05 травня 2020 року не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення.

Натомість, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності.

Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З наявного в матеріалах справи відеозапису та фотокопії з приладу TruCam не вбачається, що правопорушення відбулося у населеному пункті. Фото надані на диску, який долучено до відзиву, зроблені не під час та не вдень вчинення правопорушення.

Крім того, фотознімок зроблений 05.05.2020 року в 17:26:03 год. лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 серійний номер НОМЕР_1 000545. Проте, з відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського видно, що інспектор поліції зупинив позивача 05.05.2020 року в 17:23:31 год., тобто швидше за фіксацію перевищення швидкості останнім лазерним вимірювачем.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

На думку суду, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.

Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що постанову серії ЕАК №2490832 від 05.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст.ст. 122, 213, 222, 247, 251, 258, 283 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2490832 від 05.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: 10031, вул. Покровська, 96, м. Житомир.

Суддя І.А.Чорний