Рішення № 9030480, 11.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 34/158-09-4610 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ"

про стягнення на суму 40063,78грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: Сібарова С.М., діюча на підставі довіреності №1208 від 21.09.09р.;

від відповідача: Фролов І.М., директор;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ" заборгованість на загальну суму 40063,78грн., з яких: 36955грн. сума основного боргу, 2411,19грн. пені, 369,55грн. інфляційних витрат та 328,04грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2009р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/158-09-4610.

За клопотанням сторін, ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2009р. строк розгляду справи продовжено по 09.01.2010р., в порядку ст.69 ГПК України.

21.12.2009р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (вх№32968), в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Марін Компані»у банківських установах України в межах 40063,78грн. Заява судом розглянута та не задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття. Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для його відхилення.

Відповідач надав суду відзив на позов від 28.10.2009р. вих№28102009/1 (вх№27849) згідно якого визнав позов частково на суму 32950,87грн. з огляду на те, що позивачем при подачі позовної заяви не враховані суми, зазначені в претензії про відшкодування понесених витрат у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань по здачі контейнерного обладнання №06082009/1 від 06.08.09р. у розмірі 4004,13грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

13.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС" (виконавець) укладено договір №53ІІ/08 на організацію перевезення автомобільним транспортом.

Згідно п.1.1. даний договір регулює взаємовідносини, які виникають між замовником та виконавцем при плануванні, організації та виконанні контейнерних перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміським та міжнародним сполученні.

Пунктом 1.2 цього договору визначено, що виконавець зобов’язується за винагороду організувати та виконати перевезення вантажу замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених сторонами, у відповідності з вимогами законодавства України, міжнародних правил перевезення, а також правами та обов’язками сторін, які передбачені даним договором.

Відповідно до п.10.1.договору, строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами та до 31.12.2010р.

Згідно п.3.1. вказаного договору на здійснення кожного окремого перевезення замовник надає виконавцю заявку на перевезення. Заявка на перевезення є невід’ємною частиною даного договору яка застосовується до кожного окремого перевезення та містить спеціальні вимоги для кожної окремої перевози. Заявка повинна бути подана не пізніше, ніж за 24 години до розрахункового часу прибуття транспортного засобу виконавця під завантаження.

На виконання умов зазначеного договору за письмовим замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ" від 13.11.20008р. та за рахунком-фактурою №ОД-0000223 від 18.05.2009р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 36955грн., про що свідчить акт №ОД-0000223 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.05.2009р., міжнародні товарно-транспортні накладні серії А №№0098099, 0098088, 0097933, 0098087, 0097978.

Пунктом. 6.3. договору передбачено, що замовник проводить оплату за даним договором на протязі 5 календарних днів з моменту отримання оригінала рахунку-фактури, акта виконаних робіт та товаротранспортного документу з оригінальною відміткою здавання контейнера.

Відповідно до ч.2 п.6.5 договору за умови прострочення в розрахунках замовних сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати заборгованості за поставлену продукцію, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36955грн., 2411,19грн. пені, 369,55грн. інфляційних витрат та 328,04грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ" про стягнення заборгованості на загальну суму 40063,78грн., з яких: 36955грн. сума основного боргу, 2411,19грн. пені, 369,55грн. інфляційних витрат та 328,04грн. - 3% річних, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо неврахування позивачем при подачі позовної заяви 4004,13грн., заявлених відповідачем в претензії до позивача №306082009/1 від 06.08.09р. про відшкодування понесених витрат у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань по здачі контейнерного обладнання відповідно до п.7.9 договору №53П/08 від 13.11.08р. судом до уваги не приймаються, оскільки спір що виник між сторонами з цього приводу є підставою для розгляду в окремому претензійно-позовному порядку.

Заява відповідача про розстрочку виконання рішення на один рік на підставі ст.121 ГПК України у зв’язку з важким фінансовим становищем, викладена у відзиві на позов, судом не задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто ст.121 ГПК України визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов’язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. В свою чергу, право суду при прийнятті рішення надавати відстрочку або розстрочку його виконання передбачено п.6 ст.83 ГПК України. При цьому суд враховує приписи ст.121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність заявником обставин що можуть ускладнити виконання рішення господарського суду Одеської області.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 401грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 51, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРІН КОМПАНІ" (65082; м. Одеса, вул.Гоголя, 4, р/р26000311650301 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 35881439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЕНТ ЕКСПРЕС" (01015, м. Київ, вул.Старонаводницька, 13-А, сек.Е, оф.44, р/р26003035193900 в АКІБ „Укр.Сиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32850680) заборгованість на суму 40063(сорок тисяч шістдесят три)грн.78коп., витрати по сплаті держмита на суму 401(чотириста одна)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 15.01.10р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя