Рішення № 90304515, 07.07.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1375/20

Номер провадження 2/585/585/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, при секретарі С.А. Дем`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ромни цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 94786,44 грн за кредитним договором б/н від 09.03.2017 р. та 2102,00 грн. сплаченого судового збору. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву б/н від 09.03.2017 р. Відповідно до вичвленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку. Відповідач зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитниц рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу,погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; а у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку, при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань - сплачувати штраф. Однак свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 порушив, внаслідок чого станом на 28.04.2020 року має заборгованість 94786,44 грн. з яких: 61990,66 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 1010,80 грн – заборгованість за поточним тілом кредита, 60979,86 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита, 00,00 грн- заборгованість за нарахованими відсотками, 3832,56 грн – заборгованість за простроченими відсотками, 23973,39 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн- нарахова пеня, 0,00 грн – нарахована комісія, а також штрафи 500 грн – (фіксована частина) та 4489,83 (процентна складова).

Ухвалою суду від 16.06.2020 р. провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторони не подали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

В судове засідання позивач явку представника не забезпечив. Від представника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому представник позивача також зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, заяви з боку банку відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи з його обов`язковою участю відповідач не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 09.03.2017 року ОСОБА_1 підписав бланк Анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Проте копія даної заяви, що надана суду, неякісна, частина її тексту виготовлена розміром шрифту, який неможливо прочитати неозброєним оком. Крім того, у вказаній Анкеті-заявці зазначені лише анкетні дані ОСОБА_1 , і при цьому відсутня відмітка про те, яку саме картку , виявив бажання оформити на своє ім`я ОСОБА_1 ( а.с. 32 ).

Позивачем до позовної заяви додана довідка , в якій зазначено, що між АТ кб «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки : номер картки – НОМЕР_1 , дата відкриття – 14.09.2017 термін дії 06/21. Вказана довідка не містить дати видачі, лише підпис представника банку без вказівки прізвища останнього. (а.с. 31)

Крім того позивачем додано до позовної заяви довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , яка також не містить дати видачі, лише підпис представника банку без вказівки прізвища останнього. (а.с. 30)

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.03.2017 р. станом на 31.08.2019 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 53824,26 грн – заборгованість за тілом кредита, 42829,41 грн. - поточним тілом кредита, 10994,85 грн - простроченим тілом кредита, 3832,56 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 57656,82 грн - загальна заборгованість за наданим кредитом, 57656,82 грн - разом, 2464,24 грн – заборгованість за поточними вимогами, 10994, 85 грн - заборгованість за простроченими вимогами. Даний розрахунок не підписаний інші реквізити (штам, печатка чи інш.) відсутні. (а.с.7-11 ).

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.03.2017 р. станом на 28.04.2020 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 61990,66 грн – заборгованість за тілом кредита, 1010,80 грн. - поточним тілом кредита, 60979,86 грн - простроченим тілом кредита, 0,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 3832,56 грн – заборгованість за простроченими відсотками, 23973,39 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 89796,61 грн - загальна заборгованість за наданим кредитом, 4989,83 грн - заборгованість по судовим штрафам , 94786,44 грн – разом. (а.с. 12)

Відповідно до виписки за договором по картці 5168742204528743 ОСОБА_1 за період з 14.09.2017р. по 04.04.2020 є записи про здійснення банківських операцій щодо зняття, погашення кредитних коштів тощо, і станом на 04.04.2020 р. залишок після останньої операції становить «-89796,61 грн». Проте вказана виписка не підписана та не завірена в установленому порядку (а.с. 13-29) .

До позовної заяви як доказ банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» , «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD»(а.с. 18) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. (а.с. 3484)У витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» маються дані про кредитні картки з вказівкою пільгового періоду, базової % ставки в місяць обов`язкового щомісячного платежу, щомісячної комісії за обслуговування, пені та штрафу. Проте у цих витягах підпис позичальника відсутній, дата формування відсутня, дані про його отримання відповідачем відсутні.

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу виконання кредитного зобов`язання, які регулюються ст. ст. 526, 530, 536, 610, 612, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі …., що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 09.03.2017 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту та заборгованість за простроченими відсотками та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України .

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунків кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємну частину спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.03.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.06.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. по справі № 342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вказане, суд вважає, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, оскільки вони не підписані , а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку 3832,56 грн. заборгованості за простроченими відсотками, та штрафів в сумі 500 грн (фіксована частина) та 4489,83 грн (процентна складова).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 р. №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того позивач в позовній заяві зазначив, що у суму заборгованості включено «23973,39 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625». В обгрунтування цієї вимоги позивач зазначав, що «В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 р. згідно до п.2,1,12,12 Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 го дня з моменту порушення зобов`язання Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по редиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України встановлюються за домовленість Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Проте, як зазначено вище, Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані , тому підстави для задоволення і цієї вимоги відсутні.

Приймаючи таке рішення суд враховує, і те, що, позовна заява та додані матеріали , зокрема анкета-заява, не містять даних, яку саме картку отримав відповідач: «Універсальну» чи «Універсальну голд», і не містять також детального математичного розрахунку цієї суми, а позивач обмежився лише зазначенням цієї суми тільки в розрахунку заборгованості станом на 28.04.2020 р. (а.с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ж до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідано до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, з урахуванням того, що позивач належним чином не обґрунтував вимогу щодо стягнення «заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625» суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача .

В той же час, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті не в повному обсязі, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредита в сумі 61990,66 грн (за поточним тілом кредита - 1010,80 грн. за простроченим тілом кредита - 60979,86 грн), а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами необхідно вирішити в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 65,40 % (61990,66 грн * 100 % / 94786,44грн), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1374 грн 71 коп. (65,40 % від 2102 грн) .

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 09.03.2017 року в сумі 61990 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) грн 66 (шістдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 71(сімдесят одна) коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга