Рішення № 90303876, 08.07.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/775/20

Провадження № 2/945/573/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Куртась К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

19 травня 2020 року Миколаївська районна філія Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 10 травня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості, з метою працевлаштування. 15 травня 2019 року відповідачу надано статус безробітного, і з 22 травня 2019 року відповідачу призначена допомога по безробіттю, яку він мав отримувати у період з 22 травня 2019 року по 15 травня 2020 року, включно.

Позивач зазначив, що при проведенні позивачем обміну даними з Товариством з обмеженою відповідальністю «С-РОСТОК», позивачем було з`ясовано, що відповідач ОСОБА_1 , з 04 листопада 2019 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «С-РОСТОК». Отже, з 04 листопада 2019 року відповідач не вважався безробітним і не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості, в якості безробітного та отримувати допомогу по безробіттю. Так, в період з 04 листопада 2019 року по 07 січня 2020 року, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 5317 грн. 14 коп.

Вказану суму позивач просив стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому 08.07.2020 подав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, при цьому 08.07.2020 також подала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі; розгляд справи просила проводити без її участі.

Дослідивши в судовому засіданні наявні у справі письмові докази, суд дійшов такого.

Відповідно до копії персональної картки № НОМЕР_1 , а також копії заяви від 15 травня 2019 року про надання статусу безробітного, 15 травня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 надано статус безробітного (а. с. 4, 5).

Згідно з копією Акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 2 від 08 січня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С-РОСТОК» з 04 листопада 2019 року по 15 листопада 2019 року, за цивільно - правовою угодою № 3 від 04 листопада 2019 року (а. с. 6).

Так, судом встановлено, що з 04 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_1 не вважалася безробітною, а тому не мала права перебувати на обліку в центрі зайнятості, в якості безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 9 Закону України “Про зайнятість населення” кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно з положеннями п. 2) ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, зокрема право на допомогу по безробіттю, мають застраховані особи в разі настання страхового випадку (відсутності або втрати роботи, заробітку).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з цим згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України “Про зайнятість населення” відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з розрахунком допомоги по безробіттю безробітного ОСОБА_1 за період її незаконного перебування на обліку у Миколаївській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості, а саме, в період з 04 листопада 2019 року по 07 січня 2020 року, їй було нараховано коштів у розмірі 5317 грн. 14 коп. (а. с. 7).

13 січня 2020 року позивачем направлено повідомлення - претензію відповідачу про необхідність повернення нарахованих коштів у розмірі 5317 грн. 14 коп., а також попереджено про наслідки.

Вказане повідомлення - претензію відповідачем отримано особисто 17 січня 2020 року (а. с. 9).

Крім цього, в матеріалах справи міститься копія заяви від 22 січня 2020 року, з якої слідує, що відповідач ОСОБА_1 визнала заборгованість та зобов`язалася повернути її позивачеві до 17 березня 2020 року (а. с. 10).

Станом на день розгляду спору, виплачену суму коштів відповідач у добровільному порядку позивачу не повернув.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наведене вище, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1051 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ч. ч. 1, 4 ст. 206,258, 259, ст. ст. 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка, Очаківського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; номер і серія паспорта НОМЕР_3 ) на користь Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441; МФО 826013; р/р № НОМЕР_4 у ГУДКСУ у Миколаївській області; місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45 а) кошти в сумі 5317 грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка, Очаківського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; номер і серія паспорта НОМЕР_3 ) на користь Миколаївської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441; МФО 826013; р/р № НОМЕР_4 у ГУДКСУ у Миколаївській області; місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45 а) судовий збір у розмірі 1051 грн. 00 коп.

Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачу Миколаївській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441; МФО 826013; р/р № НОМЕР_4 у ГУДКСУ у Миколаївській області; місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45 а) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого Миколаївською районною філією Миколаївського обласного центру зайнятості при поданні позову за платіжним дорученням № 2350 від 14 травня 2020 року, що складає 1051 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова