Ухвала суду № 90303442, 03.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 147/1246/15-к

Провадження № 1-кп/127/1103/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії суддів: головуючого судді Курбатової І.Л.,

суддів Каленяка Р.А., Шидловського О.В.,

при секретарі Кобріній Г.О.,

за участю прокурора Слободяна Б.К.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Воронцової О.В., Роздорожного М.І.,

представника потерпілих Костик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119, ч. 3 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3. ст. 187 КК України, відомості про яке внесені 11 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020000000267,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119, ч. 3 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3. ст. 187 КК України.

Прокурор в ході судового розгляду заявив клопотання, в якому просив продовжити дію запобіжних заходів щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 діб. Клопотання обґрунтував тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за співучастю, раніше судимі, не мають міцних соціальних зв`язків. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя особи, що мав наслідком смерть потерпілої. Обвинувачений ОСОБА_2 перебував в розшуку. Обвинуваченим відомі адреси проживання свідків та потерпілих. Вважав, що вказані обставини підтверджують ризики переховування обвинуваченими від суду, незаконного впливу та потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню, тому просив задоволити клопотання та продовжити строк тримання обвинувачених під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вважав його необґрунтованим. На обґрунтування своєї позиції щодо необґрунтованості клопотання зазначив, що прокурор наводить лише припущення, висловлює тези про можливість вчинення обвинуваченим певних дій, що суперечить загальним правилам кримінального судочинства, згідно із якими все має підтверджуватись фактами та доказами, а не припущеннями. Враховуючи вказане просив відмовити у клопотанні прокурора.

Захисник Воронцова О.В. підтримала позицію ОСОБА_1 , вважала клопотання прокурора необґрунтованим, а ризики недоведеними, що свідчить про наявність підстав для відмови у продовженні строку утримання під вартою обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника, вважав клопотання прокурора необґрунтованим та незаконним. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що вироком суду у вказаному провадженні він був засуджений до покарання, яке з врахуванням так званого «Закону ОСОБА_3 » відбув. Вирок суду ним та іншими учасниками провадження не оскаржувався. Разом з тим, апеляційний суд скасував зазначений вирок, направив справу на новий судовий розгляд та без його участі продовжив дію запобіжного заходу, що є порушенням його прав. Вказав, що призначене вироком покарання ним відбуте, а тому він підлягає звільненню.

Захисник Роздорожний М.І. заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 , підтримав доводи свого підзахисного.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд приймає до уваги наступне.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 10.07.2020 року, включно.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що вказаною нормою закріплено мету застосування запобіжного заходу, яка складається з двох елементів – забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є можливість (спроба) вчинити одну або декілька дій, визначених ст. 177 КПК України до яких належить як можливість переховуватись від суду, так і можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків тощо.

Таким чином, ризиками є можлива протиправна поведінка обвинуваченого, що буде перешкоджати кримінальному провадженню. Разом з тим, не зважаючи на наявність у конструкції вказаної норми «припущення можливої протиправної поведінки», наявність зазначених ризиків має підтверджуватись конкретними доказами, що свідчать про наявність фактів, які вказують про можливість обвинуваченим вчинити одну або декілька із зазначених дій.

Оцінюючи наявність доведених фактів щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд приймає до уваги, що доказами у справі підтверджено факт того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, в тому числі за тяжкі насильницькі злочини, серед яких одна судимість вчинення умисного вбивства при обтяжуючих покарання обставин, що підтверджено вимогою про судимість та копією вироку. На даний час ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні сукупності злочинів в період непогашеної судимості, що підтверджено змістом обвинувального акту та даними про час його звільнення з місць позбавлення волі.

Вказані факти свідчать, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак підтверджують наявність ризику у провадженні.

Доказами у справі підтверджено, що ОСОБА_1 не має місця проживання у м. Вінниці, стримуючи фактори перебувати у місті де проводиться судовий розгляд, як то постійне чи тимчасове житло, місце роботи – відсутні, що підтверджує факт того, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, не виконувати процесуальний обов`язок щодо явки до суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказані факти, а саме наявність судимостей за зазначеними обвинуваченнями, висунення обвинувачення щодо вчинення злочинів у період непогашення судимості, відсутність стримуючих факторів підтверджені документально, що спростовує твердження захисту про обгрунтування клопотання виключно на припущеннях.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеними ризики можливого переховування ОСОБА_1 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому вказані факти переконують суд, що єдиним запобіжним заходом, що досягне мети його застосування є утримання під вартою, інші запобіжні заходи не гарантують забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не запобігнуть спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо достатнього запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд приймає до уваги наступне.

Посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_2 , призначене йому покарання вже відбув є необґрунтованим, оскільки вирок у вказаному кримінальному провадженні не ухвалений.

Згідно ч. 1 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Частиною 2 ст. 43 КПК України визначено, що засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Вказане свідчить, що поняття «відбуття покарання» застосовується виключно до засудженої особи вирок щодо якої набрав законної сили. Лише при наявності такого вироку покарання є призначеним та тим більше відбутим.

ОСОБА_2 засудженим не був, що свідчить про безпідставність його доводів щодо повного відбуття покарання.

Суд приймає до уваги, що запобіжний захід не є мірою покарання, а є виключно превентивним заходом, що застосовується для досягнення цілей кримінального провадження.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вказане свідчить, що запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження має забезпечити зазначені завдання до яких належить захист особи від кримінальних правопорушень, що кореспондується із запобіганням ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного судового розгляду, що знайшло своє відображення у ризиках переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Суд приймає до уваги і факт того, що ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні перебував у розшуку, тобто вже спробував перешкодити кримінальному провадженню, що свідчить про високий ризик переховування останнім від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності.

Суд враховує, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України в період непогашеної судимості за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Згідно із обвинувальним актом подія злочину мала місце лише через чотири місяці після звільнення ОСОБА_2 з місць позбавлення волі, що переконує суд у тому, що лише утримання під вартою є достатні запобіжним заходом, що запобігає ризикам у кримінальному провадженні у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що клопотання прокурора належить задовольнити, оскільки наведені ним ризики в кримінальному провадженні існують та є доведеними, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе гарантувати належного виконання обвинуваченими їх обов`язків.

Все зазначене свідчить, що ризики передбачені ст. 177 КПК України існують, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинувачених під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи та досягненню завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 діб, починаючи з 03.07.2020 року до 31.08.2020 року, включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – продовжити на 60 діб, починаючи з 03.07.2020 року до 31.08.2020 року, включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя:

Судді: