Рішення № 90298360, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 640/21768/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

07.11.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського центру зайнятості про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 10.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190510, яким припинено реєстрацію позивача як безробітної з 10.05.2019;

- визнання протиправним та скасування наказу від 11.05.2019, виданого Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190511 (06) щодо повернення позивачем незаконно отриманих коштів як безробітною у сумі 50276,39 грн (за період з 24.10.2018 по 09.05.2019);

- зобов`язання відповідача поновити статус позивача як безробітної та призначити (поновити) виплату допомоги по безробіттю - з 10.05.2019.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила про надання їй у 2018 році статусу безробітної. Однак у травні 2019 року наказами Дарницької філії Київського міського центру зайнятості її реєстрацію в статусі безробітної припинено та вирішено повернути отримані кошти, з огляду на надання недостовірної інформації. Вважаючи такі накази безпідставними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до вимог положень Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) 17.10.2018 під час отримання статусу безробітної громадянка ОСОБА_1 була зайнятою особою з 03.09.2018, не повідомивши у встановлений термін Дарницьку районну філію Київського міського центру зайнятості та втратила статус безробітної. Оскільки позивач умисно приховала відомості щодо перебування у трудових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України та отримання доходу від такої зайнятості відповідно до приписів вказаного закону, Дарницькою районною філією Київського міського центру зайнятості цілком правомірно ухвалено рішення щодо повернення виплаченого їй матеріального забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону №5067-VI та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (далі - Порядок №198) та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості від 18.10.2018 №НТ181018 позивачу надано статус безробітної з 17.10.2018 відповідно до статті 43 Закону №5067-VI та наказом від 24.10.2018 №НТ181024 призначено допомогу по безробіттю з 24.10.2018 по 18.10.2019 відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 22 Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III).

При здійсненні обміну даними про особу між Пенсійним Фондом України та Державною службою зайнятості України, 07.03.2019 Дарницькою районною філією Київського міського центру зайнятості встановлено отримання позивачем допомоги по безробіттю в період перебування у трудових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України з 03.09.2018.

В акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №1533-III, складеного Київським міським центром зайнятості від 24.04.2019 №1049, зафіксовано, що в результаті звірки встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у цивільно-правових відносинах з Національною академією державного управління при Президентові України в порядку та на умовах, визначених цивільно-правовою угодою від 03.09.2018 №1/115, відповідно пункту 8.1 якої «Ця Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного її виконання в межах бюджетного року у відповідності до програми лекцій» та пункту 1.5 «Терміни та строки виконання освітніх послуг регламентується програмою освітнього процесу в межах бюджетного року».

10.05.2019 наказом Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості №НТ190510 з 10.05.2019 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із припиненням реєстрації безробітної відповідно до абзацу 18 підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок №792).

11.05.2019 наказом Дарницької районною філією Київського міського центру зайнятості №06 ухвалено рішення щодо повернення незаконно отриманих коштів безробітною ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 34 Закону №1533-III та акту від 24.04.2019 №1049.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон №1533-ІІІ.

Відповідно до статті 7 Закону №1533-ІІІ одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону №1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

За змістом положень частини першої статті 1 Закону №5067-VI безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункт 2).

Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (пункт 8).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. Згідно з частиною третьою цієї ж статті відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно із частиною першою статті 45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи (пункт 1).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (пункт 7).

За змістом частини першої статті 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Зокрема, підпунктом 1 пункту 30 Порядку №792 Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня: початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів); працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно; встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Згідно зі статтею 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного (пункт 1).

Відповідно до положень статті 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (частина друга). Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина третя).

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248 (далі - Порядок №60/62), у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7 цього ж Порядку №60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що виникнення підстав припинення реєстрації безробітних та припинення виплати допомоги по безробіттю законодавець пов`язує з днем початку зайнятості особи, зокрема з днем укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) за винагороду.

А тому, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тож неповідомлення (несвоєчасне повідомлення) цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Як вбачається із матеріалів справи 03.09.2018 Національною академією державного управління при Президентові України в особі першого віце-президента Савкова А.М . з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1 з іншої сторони, уклали цивільно-правову угоду про надання освітніх послуг.

Згідно предмету угоди Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати освітні послуги з визначеним обсягом робіт у терміни та строки регламентовані програмою освітнього процесу в межах бюджетного року.

Угода набуває чинності з моменту її підписання і дії до повного її виконання в межах бюджетного року у відповідності до програми лекцій.

На виконання вказаної угоди позивачем в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії надані передбачені програмою послуги, а саме, 03.10.2018 проведено 2 години практичного заняття, 08.10.2018 - 4 години тематичної дискусії, а 09.10.2018 - 4 години науково практичних заходів та 2 години - тематичних дискусій.

У свою чергу Замовником Національною академією державного управління при Президенті України вказані години наданих позивачем послуг оплачено 22.12.2018 у розмірі 1201,70 грн з урахуванням суми єдиного внеску у розмірі 264,37 грн.

Акт приймання-передачі наданих освітніх послуг сторонами підписано 27.12.2018.

Тобто, укладаючи цивільно-правову угоду сторони погодили предмет зобов`язання та строк її дії. Відповідно, фактично виконаною є угода, зобов`язання по якій виконано кожною із сторін та затверджено актом приймання-передачі в межах бюджетного року.

Відсутність надання позивачем фактичних послуг станом на 18.10.2018 та після цього, і розрахунок Національної академії державного управління при Президенті України лише у грудні 2018 року не спростовує наведеного.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-20а15 та у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №802/1206/17-а.

Судом встановлено, що під час отримання статусу безробітної, ОСОБА_1 була зайнятою особою з 03.09.2018, неповідомивши про це у встановлений термін Дарницьку районну філію Київського міського центру зайнятості. Трудові відносини позивача на підставі цивільно-правої угоди від 03.09.2018 з Національною академією державного управління при Президенті України було припинено лише у грудні 2018 року.

Таким чином, має місце неповідомлення позивачем центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй допомоги по безробіттю, що свідчить про порушення позивачем положень Закону №1533-ІІІ та Закону №№5067-VI та є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та стягнення суми виплаченого забезпечення.

Разом з цим, суд звертає увагу, що умовою стягнення виплаченого забезпечення є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Відтак, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття.

На думку суду, наявність на час надання позивачу статусу безробітної (18.10.2018), укладеної 03.09.2018 цивільно-парової угоди про надання освітніх послуг, які були надані 03.10.2018, 08.10.2018 та 09.10.2018 - тобто до надання позивачу статусу безробітного, не може свідчити про умисне невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними.

До того ж, як вбачається з аналізу наведених вище норм, сам факт та обставини допущеного позивачем порушення повинні бути встановлені відповідачем згідно з визначеною чинним законодавством процедурою, зокрема шляхом проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним згідно з Порядком №60/62.

Так, відповідно до частини першої статті 34 Закону №1533-ІІІ Фонд має право, зокрема, стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно із пунктом 18 частини другої статті 22 Закону №5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 2 Порядку №60/62 розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної (пункт 2).

За змістом положень пунктів 3, 4, 5 Порядку №60/62 перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) зокрема у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості (пункт 3).

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 4).

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості (пункт 5 Порядку №60/62).

Центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру, організовують та контролюють їх виконання (підпункт 10 пункту 9 розділу ІІІ, пункт 4 розділу IV, пункт 4 розділу V Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 №1543).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що відповідно до визначеної чинним законодавством правової процедури розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним підставою для проведення перевірки є рішення щодо її проведення, прийняте керівником центру зайнятості у формі наказу. У разі встановлення у ході проведення звірки або перевірки факту недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, за її результатом оформлюється акт, який повинен бути наданий особі для ознайомлення, що засвідчується її власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості. Даний акт розслідування, яким встановлено факт недостовірності даних, є підставою для прийняття керівником центру зайнятості рішення про повернення коштів у формі наказу.

Як зазначено вище, судом встановлено подання позивачем недостовірних даних на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітної, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та неповідомлення про діючу станом на момент надання статусу безробітної та призначення відповідної допомоги цивільно-правової угоди про надання освітніх послуг.

Однак суд враховує необхідність доведення вини позивача та ту обставину, що в акті звірки від 24.04.2019 №1049 підставою її проведення вказано рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, а не рішення керівника центру зайнятості. Тобто, всупереч вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин відповідний наказ керівником Київського міського центру зайнятості не приймався, перевірка щодо позивача проведена на підставі рішення комісії з розслідування страхових випадків Київського міського центру зайнятості від 26.03.2019, оформленого протоколом №13.

Наведені обставини свідчать про те, що має місце порушення відповідачем встановленої чинним законодавством процедури проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Таким чином, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень в адміністративних справах покладається на суб`єкта владних повноважень, який подає докази та обґрунтування правомірності своїх рішень та дій.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зокрема, у спірних правовідносинах Київський міський центр зайнятості зобов`язаний був довести надання позивачем оплачуваних освітніх послуг на підставі угоди від 03.09.2018 станом на 18.10.2018 або після цієї дати з одночасним доведенням вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття, в тому числі, в межах встановленої законом процедури.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд зазначає, що, хоча справа «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» й стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Відповідно до пункту 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (№387/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факт порушення її прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн. Відтак, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2305,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 10.05.2019, виданий Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190510, яким припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з 10.05.2019.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 11.05.2019, виданий Дарницькою філією Київського міського центру зайнятості №НТ190511 (06) щодо повернення позивачем незаконно отриманих коштів як безробітною у сумі 50276,39 грн (за період з 24.10.2018 по 09.05.2019).

Зобов`язати Київський міський центр зайнятості поновити статус ОСОБА_1 як безробітної та призначити (поновити) виплату допомоги по безробіттю - з 10.05.2019.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2305,20 грн (дві тисячі триста п`ять гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Київський міський центр зайнятості (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Жилянська, будинок 47-Б, місто Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 03491091).

Суддя О.М. Чудак