Ухвала суду № 90298344, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 липня 2020 року м. Київ№ 826/8734/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доМіністерства молоді та спорту Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруМіністр молоді та спорту Жданов Ігор Олександровичпровизнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства молоді та спорту України (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністр молоді та спорту Жданов Ігор Олександрович, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача при виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі № 6/131 в частині негайного виконання та поновлення позивача на посаді;

- визнати протиправними рішення відповідача стосовно видачі наказу від 28.03.2016 № 130-к/тр та скасувати його як такий, що не відповідає чинному законодавству (вимогам статей 235, 116, 117, 236 КЗпП), визнати його недійсним (фіктивним) та таким, що не направлений на досягнення правових наслідків;

- зобов`язати відповідача виконати рішення суду (постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі № 6/131) та видати наказ про фактичне поновлення позивача на посаді начальника юридичного управління;

- внести зміни в записах трудової книжки позивача відповідно до чинного законодавства (скасування недійсних наказів та про поновлення на посаді від 28.03.2016);

- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання судового рішення (тобто з 23.10.2015 по день ухвалення судом рішення);

- відшкодувати відповідачем позивачу моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4644 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 24.01.2018.

Вказаної дати судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 14.03.2018.

В судовому засіданні 14.03.2018, на підставі статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Водночас, судом встановлено необхідність з`ясування додаткових обставин справи, що неможливо зробити без проведення судового засідання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2018 призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів на 18.04.2018.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 зупинено провадження у справі № 826/8734/16 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 6/131 (провадження № К/9901/6614/18) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді і спорту України, третя особа - Міністр молоді і спорту України, про визнання протиправним рішенням та скасування наказу в частині; витребувано у Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві інформацію відносно доходів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 по теперішній час.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2018 поновлено провадження у справі № 826/8734/16, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2019.

Вказаної дати судом оголошено перерву у справі до 06.03.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2019 зупинено провадження у справі № 826/8734/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 6/131 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, третя особа - Міністр Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, про визнання протиправним рішення скасування рішення, відновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, - в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Міністерства молоді і спорту України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2019 поновлено провадження у справі № 826/8734/16, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.12.2019.

В судовому засіданні 19.12.2019 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В якості підстави позову позивач посилається на невиконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі 6/131 в частині негайного виконання та поновлення позивача на посаді. Так, на думку позивача, відповідач відмовився виконувати рішення суду, видати наказ про поновлення на посаді та нарахувати заробітну плату. При цьому, наказ відповідача від 28.03.2016 № 130-к/тр, прийнятий на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 по справі № 6/131, позивач вважає виданим «…заднім числом…». Підкреслює, що видання відповідачем вказаного наказу мало наслідком прийняття Департаментом ДВС Міністерства юстиції України постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2016, з чим не погоджується позивач. Окрім того, зауважує, що перед тим як видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідач повинен був підготувати всі умови для забезпечення усіх втрачених незаконним звільненням прав та надати працівнику можливість приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, чого зроблено не було. Також, наголошує на необхідності стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., зумовленої невиконанням судового рішення. Пояснення на заперечення б/н від 01.12.2016 за змістом узгоджуються із доводами позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченнях на позовну заяву Міністерства молоді та спорту України наголошує на виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі № 6/131, зауважуючи при цьому, що примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Додаткові пояснення на позовну заяву, датовані 05.03.2019, містять твердження про відсутність затримки виконання судового рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністр молоді та спорту Жданов Ігор Олександрович в судове засідання 19.12.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (нижче - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд висловлюється про таке.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частини перша-друга статті 2 КАС України).

Справа адміністративної юрисдикції, у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 3, 17 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично оскаржує дії та бездіяльність Міністерства молоді та спорту України при виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі № 6/131 в частині поновлення позивача на посаді начальника юридичного управління, що підлягає негайному виконанню.

Зокрема, у вказаній справі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд: визнати протиправним рішення Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту стосовно видачі наказу від 23.04.2009 № 156-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного управління на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України, як такого, що не з`являвся на роботу протягом більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; скасувати пункт 2 наказу від 23.04.2009 № 156-к про звільнення ОСОБА_1 з посади та відновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління; стягнути з Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за вимушений прогул за період з 23.04.2009 по день винесення рішення суду та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23.04.2009 № 156-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного управління 18.12.2008 відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, як такого, що не з`являвся на роботу протягом більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту з 23.04.2009; стягнуто з Міністерства молоді і спорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2009 по 23.10.2015; в іншій частині (в тому числі відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.) відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 в частині задоволення адміністративного позову щодо стягнення з Міністерства молоді і спорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2009 по 23.10.2015 - скасовано, відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 в частині відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства молоді і спорту України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 в частині задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства молоді і спорту України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 залишено без змін.

Так позивач просить зобов`язати відповідача виконати наведене рішення суду шляхом видачі нового наказу про фактичне поновлення позивача на посаді начальника юридичного управління замість виданого від 28.03.2016 № 130-к/тр, як такого, що не відповідає чинному законодавству (вимогам статей 235, 116, 117, 236 КЗпП).

Вимоги про внесення змін в записах трудової книжки та стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул за час затримки обґрунтовані затримкою виконання судового рішення.

Тобто, пред`явлені в даній справі позовні вимоги, за виключенням відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., стосуються виконання відповідачем судового рішення у адміністративній справі № 6/131, що свідчить про намагання позивача в такий спосіб примусити Міністерство молоді та спорту України виконати згадане судове рішення у відповідній частині.

Водночас, умови і порядок виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 та частиною першою статті 18 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню; виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 6/131.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.

КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто станом на час виникнення спірних правовідносин із невиконання відповідачем судового рішення в частині поновлення позивача на посаді) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Окрім того, згідно із частиною дев`ятою статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Аналогічні положення містить і КАС України, в редакції чинній з 15.12.2017, зокрема положеннями статті 382 останнього визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Також, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Отже, положеннями статей 267, 382 та 383 КАС України (в редакціях до та після 15.12.2017) передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд примічає, що зазначені положення КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Той факт, що позивач вважає протиправним невиконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 по справі № 6/131 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління, що підлягає негайному виконанню, не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

При цьому, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статей 267 та 383 КАС України (в редакціях до та після 15.12.2017), підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Відповідні висновки Верховного Суду містяться в постановах від 05.02.2020 у справі № 640/10843/19 та від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Зазначене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з відсутністю публічно-правового спору з огляду на те, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Окрім того, в даній справі позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. з посиланням на приписи статті 2371 КЗпП, згідно із якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Заявлене у даній справі відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує із ухиленням відповідача від виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду публічно-правового спору у справі № 6/131, що своєю чергою внаслідок загострення хвороб призвело до інвалідності позивача, а також унеможливило звернення останнього щодо перерахування пенсії у зв`язку зі зміною стажу державної служби.

Окрім того, в обґрунтуванні моральної шкоди позивач зазначає, що після ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді відповідач не виконав добровільно рішення суду, яке підлягало негайному виконанню, і тільки під тиском виконавчої служби відповідач вимушений його виконати, при цьому одразу після допущення до роботи на виконання рішення суду позивача було звільнено вдруге.

Поряд з цим, відповідно до наведених норм позовні вимоги про стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю можуть бути заявлені виключно разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, слід відмітити, що в частині решти позовних вимог в рамках даної справи суд дійшов висновку про закриття провадження у справі через відсутність публічно-правового спору з огляду на те, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, про що зазначено вище.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., заявлена у даній справі та обґрунтована ухиленням відповідача протягом понад 7 років від виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 у справі № 6/131, фактично заявлена без належних вимог вирішити публічно-правовий спір і, відтак, не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а повинна розглядатись самостійно в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на вищевикладене в суду наявні підстави для закриття провадження у справі, визначені пунктами 1, 4 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 238, статті 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження в адміністративній справі № 826/13146/18 за позовом б/н від 08.06.2016 ОСОБА_1 - закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги в частині відшкодування Міністерством молоді та спорту України ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. підлягають розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За частиною другою статті 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко