Ухвала суду № 90298293, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

08 липня 2020 року м. Київ № 640/18993/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шрамко Ю.Т., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 24 лютого 2020 року в адміністративній справі №640/18993/19 (далі - справа №640/18993/19) позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів задоволено повністю (далі - судове рішення).

Вказаним вище судовим рішенням вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 р. №175-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р.; стягнути з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61663,42 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадр з 05.09.2019 р.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11400,00 грн.

28 лютого 2020 року позивачу у справі №640/18993/19 видано виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадри з 05.09.2019 р. та стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11400,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року залишено без змін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили 16 червня 2020 року.

07 лютого 2020 року позивачу в адміністративній справі №640/18993/19 видано виконавчий лист в частині стягнення з Держгеонадр на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61663,42 грн.

Разом з тим, позивачем до суду подано письмову заяву про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (Держгеонадр), допущен ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020р. у справі №640/18993/19, шляхом невведення до чинного штатного розпису Держгеонадр посади начальника Юридичного управління та непоновлення, ОСОБА_1 , на цій посаді згідно чинного штатного розпису або іншій рівнозначній посаді (директора Юридичного департаменту) згідно чинного штатного розпису;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (Держгеонадр), вчиненої ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020р. у справі №640/18993/19, щодо невиплати ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11400,00 грн. в повному обсязі, що підлягає негайному виконанню;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (Держгеонадр), вчиненої ним на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.02.2020р. у справі №640/18993/19, щодо невиплаті ОСОБА_1 , суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 61663,42 грн. (далі - подана заява).

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, зокрема, що позивач зверталась до відповідача із відповідною заявою про виконання рішення суду, проте у виконанні судового рішення їй було відмовлено, оскільки посада начальника Юридичного відділу управління скорочена і чинний штатний розпис такої посади не передбачає.

Також позивач зазначає, що зазначена позиція свідчить про умисел в невиконанні рішення суду на вчинення всіх можливих для цього перешкод, повне та свідоме ігнорування Держгеонадрами вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просив суд розглядати подану заяву у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Суд з урахуванням ст. 383 КАС України, вирішив відмовити позивачу у розгляді поданої заяви у судовому засіданні, та здійснити розгляд поданої заяви в порядку письмового провадження, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, для прийняття обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду вказаної заяви.

Розглянувши подану заяву, в порядку письмового провадження суд встановив наступне.

Так, згідно із ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно, правилами ч. 1, 6 ст. 383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення Держгеонадрами видано наказ від 17.03.2020 №86-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн., про що ОСОБА_1 повідомлено листами Держгеонадр від 20.03.2020 № 4692/01/14-20, від 25.03.2020 №4934/01/14-20, від 30.03.2020 №5255/01/09-4-20, від 14.04.2020 №5933/01/14-20 та від 24.04.2020 № 6337/01/14-20.

При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 є по суті окремими позовними вимогами, які виходять за межі розгляду даної справи та повинні розглядатись в судовому провадженні в порядку, передбаченому КАС України.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, та як наслідок відсутність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 254, 256, 383, КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та порушення прав позивача.

Ухвалу може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко