Рішення № 90298261, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 826/3591/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»,

третя особа Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Фонду), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» (далі по тексту - третя особа, ПАТ «Артем-Банк»), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, оформлене повідомленням №155 від 23 січня 2017 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26 жовтня 2016 року;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллю Вікторовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Артем-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 26 жовтня 2016 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №144 в національній валюті без права поповнення (зі сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору).

Також, як вказує позивач, умовами договору передбачено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 та прийняв вклад у розмірі 200 000,00 грн на строк до 06 листопада 2016 року зі сплатою 16,10% річних.

04 листопада 2016 року позивач звернулась до Банку з заявою, в якій виявила намір не продовжувати строк дії договору та просила виплатити кошти через касу банку, проте, 06 листопада 2016 року Банк не здійснив виплату вкладу.

В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 листопада 2016 року №2447«Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, згідно з яким з 16 листопада 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Артем-Банк».

15 грудня 2016 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідацію Банку та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк» Луньо Іллю Вікторовича.

У січні 2017 року, як зазначає позивач, вона отримала від Уповноваженої особи Фонду повідомлення від 23 січня 2017 року №155, в якому зазначено про визнання нікчемним правочину по внесенню готівкових коштів у розмірі 200 000,00 грн через касу банку на депозитний рахунок без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про визнання договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26 жовтня 2016 року нікчемним, та, відповідно, не включення даних про позивача, як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Артем-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях проти позову посилається на те, що позивач безпідставно вважає себе вкладником ПАТ «Артем-Банк», оскільки укладений між нею та Банком договір банківського вкладу визнаний у відповідності до вимог законодавства України є нікчемним.

Крім того, представник відповідача зазначив, що фактично банк припинив обслуговування клієнтів по переказу коштів на поточні рахунки в інші банківські установи 26 жовтня 2016 року, у зв`язку з чим рішенням правління Національного банку України від 27 жовтня 2016 року №385-рш/БТ «Про віднесення АТ «Артем-Банк» до категорії проблемних» банк визнано проблемним.

Більш того, представник відповідача послався й на те, що відповідачем виявлено проведення операції по внесенню готівки в касу банку позивачем о 16 годині 49 хвилин 51 секунду, а також виявлено, що у період з 16 години 49 хвилин 51 секунд по 16 годину 50 хвилин 00 секунд операційною касою проведеною три операції по внесенню готівки із каси відділення на суму 499 000,00 грн, що, на думку представника відповідача, не достатньо для перерахунку готівки та оформлення необхідних документів.

Також, представник відповідача стверджує, що реальною метою внесення коштів позивачем була заміна кредитора з особи, яка не має права на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача також зазначає й про те, що повідомлення №155 від 23 січня 2017 року, яким позивача було повідомлено про нікчемність правочину не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В подальшому, представником позивача також було подано до суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що позивач жодним чином не могла впливати на проведення банківських операцій, а лише скористалась своїм правом на внесла власні кошти на депозитний рахунок. Також, у додаткових письмових поясненнях зазначено, що позивачу невідомі факти дроблення рахунку.

У січні 2018 року представником відповідача повторно подано письмові заперечення проти позову, зміст яких є аналогічним тим, що вже надавались представником відповідача.

Представником позивача, в свою чергу, на вказані письмові заперечення проти позову надано відповідь на відзив, зміст якої є аналогічним додатковим письмових поясненням до позовної заяви, які були подано представником позивача раніше.

Представник третьої особи письмових пояснень на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, оформлене повідомленням №155 від 23 січня 2017 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26 жовтня 2016 року закрито.

В судове засідання 05 квітня 2018 року жодна зі сторін не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надав суду письмову заяву з проханням проводити розгляд справи в порядку письмового провадження, представники відповідача та третьої особи про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутністю на адресу суду не надходило.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 05 квітня 2018 року судом, відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №144 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору), відповідно до умов якого Банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Артем-Банк» та прийняв вклад у 200 000,00 грн (пункт 1.1. договору).

У відповідності до пункту 1.2 договору вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі або вносить готівкою на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 200 000,00 грн в термін до 26 жовтня 2016 року включно.

За користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 16,10% процентів річних та зобов`язується повернути суму вкладу 06 листопада 2016 року, який може бути змінений у випадках та у порядку, передбачених цим договором (пункти 1.3, 1.4 договору).

Згідно з наданою суду копією квитанції № 265_6 від 26 жовтня 2016 року на рахунок, відкритий у АТ «Артем-Банк» на ім`я ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу «внесення коштів на депозитний рахунок, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26/10/2016 р.».

04 листопада 2016 року, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до начальника відділення №213 АТ «Артем-Банк» з заявою, в якій просила по закінченню дії депозиту №144 від 26 жовтня 2016 року, який закінчується 06 листопада 2016 року, не продовжувати строк дії договору на наступний термін та виплатити через касу банку.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 листопада 2016 року № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Артем-Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Луньо Іллі Вікторовичу на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 15 грудня 2016 року № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 грудня 2016 року №2857, «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» з 16 грудня 2016 року до 15 грудня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Луньо Іллі Вікторовичу строком на два роки з 16 грудня 2016 до 15 грудня 2018 включно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на адресу ОСОБА_1 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем-Банк» направлено повідомлення від 23 січня 2017 року №155, в якому позивача повідомлено про визнання нікчемним правочину щодо набуття зобов`язань АТ «Артем-Банк» перед ОСОБА_1 шляхом оформлення документів та внесення записів до АБС Банку про операцію по внесенню 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 200 000,00 грн через касу банку на депозитний рахунок НОМЕР_2 згідно договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26 жовтня 2016 року без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку на підставі пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Більш того, суд зауважує, що 31 травня 2017 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2229 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк», відповідно до якого повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу з 07 червня 2017 року.

Також, судом встановлено, що 12 листопада 2018 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі частини шостої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 08 листопада 2018 року № 3014 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» строком на один рік з 18 грудня 2018 року до 17 грудня 2019 року включно, відповідно до якого продовжено повноваження ліквідатора АТ «Артем-Банк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу строком на один рік з 18 грудня 2018 року до 17 грудня 2019 року включно (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/183-at-artem-bank/40448-oholoshennia-pro-prodovzhennia-stroku-likvidatsii-at-artem-bank).

Вказані вище обставини визнаються судом загальновідомими, а тому в силу положень частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням Уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним та, як наслідок, не включення її даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на день розгляду даної адміністративної справи до реєстру не внесені відомості щодо припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (код ЄДРПОУ 26253023) (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), що, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про можливість розгляду справи з ухваленням остаточного рішення суду по суті заявлених позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI).

За визначенням статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон України від 23 лютого 2012 року №4452 - VI) вкладом вважаються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

При цьому, владником у розумінні пункту 4 частини 1 статті 2 цього ж Закону є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452 - VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У відповідності до частини першої статті 11 та частини третьої статті 12 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:

1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;

2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;

3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;

4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;

6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб;

8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452 - VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 26 цього ж Закону, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Згідно з нормами статті 27 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 28 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №14) передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону. ГСР визначаються за кожним рахунком окремо. Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум. Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними. Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства. Переліки в електронному вигляді можуть бути передані до Фонду засобами електронної пошти Національного банку України. Перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, формується на підставі файла «N» та включає інформацію тільки про осіб, які були вкладниками (мали вклади у банку) та поіменовані у файлі «N». Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктами 2,3 розділу IІІ Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора- розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє суду дійти висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:

1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Крім того, пунктом 1 частини четвертої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452 - VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів

У відповідності до приписів частини другої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 38 цього ж Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збіль

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

У даному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин з розміщення на рахунку позивача грошових коштів у сумі 200 000,00 грн, посилаючись на загальні положення частини 3 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI (пункти 7 та 9), без конкретизації підстав визначених даною нормою.

Суд вважає за необхідне наголосити, що здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним Кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до пунктів 7.1.2, статті 7 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Як вже зазначалося судом та вбачається з наявної в матеріалах справи, квитанції № 265_6 від 26 жовтня 2016 року, 26 жовтня 2016 року позивач поповнила власний депозитний (вкладний) рахунок на 200 000,00 грн на виконання умов укладеного договору банківського вкладу (депозиту).

Наведене в сукупності свідчить про те, що поповнення власного депозитного рахунку позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що операція з поповнення власного депозитного рахунку не належить до правочинів, передбачених статтею 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та, як наслідок, визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв`язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Однак, відповідного судового рішення щодо визнання правочину, зокрема, договору банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №144 від 26 жовтня 2016 року, укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Артем-Банк», відповідачем суду не надано.

Наведене свідчить про те, що саме дії відповідача в частині прийняття рішення про визнання правочину нікчемним, зумовили настання юридичного факту для позивача у вигляді невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, встановлені у справі обставини в сукупності свідчать про те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Також суд звертає увагу, що поповнення власного депозитного (вкладного) рахунку позивачем здійснено до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452 - VI правочин вже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Крім того, рішення Правління Національного банку України № 385-рш/БТ від 27 жовтня 2016 року стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що саме прийняття рішення відповідачем про визнання правочину нікчемним зумовило настання юридичного факту для позивача у вигляді не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення позивача до вказаного Переліку.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, Уповноважена особа Фонду під час ліквідації Банку наділена повноваженнями щодо подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін та доповнень до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду справи по суті до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відповідного запису про припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», суд вважає за необхідно зобов`язати саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №144 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправні дії відповідача в частині не подання додаткової інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у період часу про неї, як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми відшкодування, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість не подання такої інформації у вказаний вище період, враховуючи обставини, встановлені судом у даній адміністративній справі та з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 640,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 до вказаного Переліку.

3. Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як уповноваженого під час здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Артем- Банк» на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 березня 2020 року № 680, подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №144 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Літвінова А.В.