Рішення № 90298248, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ №640/2852/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в особі

відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб

про визнання протиправними дій, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 37203257), в якому просить:

- визнати протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації по відмові у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову в реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , шляхом внесення відомостей до паспортного документу громадянки ОСОБА_1 про її місце проживання за вказаною адресою та внесення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою реалізації свого права на реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача. Проте, останнім було відмовлено в задоволенні її заяви на тій підставі, що позивачем було подано неповний пакет документів (відсутня поштова адреса багатоквартирного будинку).

Позивач вважає такі дії протиправними, а рішення про відмову в реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням ст. 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 2 березня 2016 р. № 207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на те, що підставою для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 став пункт 11 Правил реєстрації місця проживання, а саме: у поданих документах вказано недостовірну інформацію щодо адреси місця реєстрації.

Зокрема, відповідач звертав увагу, що відповідно до Реєстру адрес міста Києва, за будівельною адресою об`єкту будівництва "Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2" поштову адресу - АДРЕСА_2 - не присвоєно. Вказаний факт також підтверджено, як зазначив відповідач, листом Дніпровської районної в місті Києві державною адміністрацією № 8189/35/2/103 від 07.09.2018 року, згідно якого обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Райдужний район» відмовлено у присвоєнні поштової адреси АДРЕСА_2.

А тому, на думку відповідача, зважаючи, що у документах поданих для реєстрації місця проживання подано недостовірну інформацію про адресу житла - АДРЕСА_2, відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №130460666.

03 жовтня 2018 позивач звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач рішенням від 30.01.2019 року у здійсненні реєстрації місця проживання відмовив через відсутність поштової адреси багатоквартирного будинку.

За результатами розгляду заяв позивача відповідачем у реєстрації місця проживання було відмовлено на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, а саме: у поданих документах вказано недостовірну інформацію щодо адреси місця реєстрації.

Незгода позивача із вказаним рішенням та діями відповідача, обумовила позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). (ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») (а. с. 20-21)

Згідно з приписами ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України. (ст. 10 Закону № 1382-IV)

На виконання вказаних приписів, Кабінетом Міністрів України і були затверджені Правила № 207, відповідно до п. п. 1, 2 яких, передбачено, що вони визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів. У цих Правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Слід зазначити, що аналогічні підстави з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, передбачені і в п. 11 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, а саме, у випадку: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Таким чином, вказані підстави є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають, та не дають підстав органу, що надає адміністративну послугу для відмови в реєстрації місця проживання в інших випадках, аніж тих, що передбачені законом.

Суд звертає увагу на те, що, у даному випадку, підставою для відмови реєстрації місяця проживання, за заявою позивача, зазначено саме п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 - відсутня поштова адреса багатоквартирного будинку, що свідчить про те, що покладена в основу відмови підстава не відповідає жодній, з визначених в положеннях п. 11 Правил № 207 та ст. 9-1 Закону № 1382-IV.

З огляду на викладене, дії Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, що пов`язані з відмовою у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 є протиправними.

Також, за вказаних обставин, суд приходить до переконання про протиправність рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Слід зазначити про те, що позивачем для проведення реєстрації місця проживання до відповідача були подані документи, які, відповідно до вимог ст. 6 Закону, є достатніми для вчинення реєстраційної дії суб`єктом владних повноважень, при цьому, жодних зауважень до належності поданих позивачем документів відповідачем не наведено.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником квартири, об`єкту житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Суд переконаний, що оскаржувана відмова та позиція відповідача у спірних правовідносинах вказаним критеріям не відповідає, оскільки порушує інтереси позивача на реалізацію значної кількості прав, гарантованих Конституцією та законодавством України, а саме, отримання медичної допомоги, участь в голосуваннях (виборах, референдумах), створення/участь в громадських організаціях, перебувати на обліку в органах податкової служби, тощо.

Щодо посилання відповідача на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 755/12692/17 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2018 накладено арешт на не завершене та завершене самовільне будівництво за адресою: АДРЕСА_2, (ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2018 у справі № 755/12692/17 скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2017), суд зазначає, що накладення арешту не впливає на можливість реалізації права власника нерухомості бути в ній належним чином зареєстрованим та не є предметом розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що Реєстр адрес м. Києва та Реєстр територіальної громадим. Києва не містить інформації щодо адреси житлового будинку по АДРЕСА_2, а також з листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.09.2018 № 8189/35/2/103 встановлено, що обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Райдужний район» відмовлено у присвоєнні поштової адреси, суд вважає, що дані обставини не є предметом розгляду в даній справі та не можуть бути перешкодою для реалізації права особи бути зареєстрованою у власній нерухомості.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю

Визнати протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації по відмові у реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

Скасувати рішення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову в реєстрації місця проживання громадянці ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ;

Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , шляхом внесення відомостей до паспортного документу громадянки ОСОБА_1 про її місце проживання за вказаною адресою та внесення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Вєкуа Н.Г.