Ухвала суду № 90298113, 07.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 липня 2020 року м. Київ№ 640/18913/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної архітектурно-будівельної інспекції Українитреті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа», Запорізька міська радапроскасування дозволу на виконання будівельних робітпредставники сторін:позивача - Орловський С .О. ; відповідача - Гаврилюк Е.В. ; третьої особи-1 - Комарова А.В. ; третьої особи-2 - не з`явився, ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач або ДАБІ), в якому просить суд визнати недійсним виданий ТОВ «Константа» дозвіл № 467 від 21.07.2006 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу по АДРЕСА_1 .

В якості підстав позову позивач зазначив, що його охоронюваний інтерес, як споживача, було порушено у зв`язку з наданням дозволу на проведення будівельних робіт ТОВ «Константа» з істотними порушеннями. Зокрема, позивач зазначає, що між позивачем та ТОВ «Константа» був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 0216207-Г від 17.02.2007, предметом якого є купівля-продаж облігацій, виконання зобов`язань за якими (погашення) відбувається об`єктами житлового будівництва, для фінансування будівництва яких залучались кошти від фізичних та юридичних осіб, в т.ч. позивача, через розміщення цих облігацій; такими об`єктами мали б бути житлові та нежитлові приміщення в житловому комплексі (багатоквартирному будинку) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; отже, позивач є споживачем результатів будівельної діяльності ТОВ «Константа»; укладаючи договір № 0216207-Г від 17.02.2007, ТОВ «Константа» повідомило позивача про наявність у нього права на будівництво, проте, як з`ясував згодом позивач, ТОВ «Константа» ввело його в оману щодо наявності у нього цього права; дозвіл був виданий ТОВ «Константа» відповідачем з істотними порушеннями, що дають підстави вважати його недійсним; відповідно до п. 2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи, зокрема, комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; відповідно до п. 7 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 № 483, інвестиційні програми і проекти будівництва незалежно від джерел фінансування підлягають обов`язковій комплексній державній експертизі у повному обсязі, крім об`єктів, затвердження проектів будівництва яких не потребує висновку комплексної державної експертизи; таким чином, видачі дозволу на виконання будівельних робіт обов`язково передує одержання висновку комплексної державної будівельної експертизи; натомість, фактичні обставини справи свідчать про те, що дозвіл на виконання будівельних робіт (21.07.2006) був виданий до моменту отримання висновку комплексної державної експертизи (03.02.2007); зазначена обставина свідчить про недійсність наданого емітентом дозволу на виконання будівельних робіт; іншими підставами недійсності дозволу є: неподання повного комплекту документів необхідних для одержання дозволу, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, зокрема, невідповідність проекту вимогам ДБН, порушення порядку розгляду документів, прийняття і оформлення рішення про видачу дозволу; з листа Департаменту ДАБІ у Запорізькій області ДАБІ України від 15.06.2017 № 1763 позивач дізнався, що у ТОВ «Константа» взагалі відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.

23.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18913/18, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 29.01.2019, залучено ТОВ «Константа» (нижче - третя особа-1) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судовими повістками про виклик від 25.01.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 11.02.2019.

14.01.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спірний дозвіл було видано органом місцевого самоврядування; натомість ДАБІ України створено з 01.01.2008, тобто вже після видачі дозволу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.03.2019.

21.03.2019 до Окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ДАБІ України як центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури та її територіальні органи лише з 01.01.2008 почали здійснювати повноваження щодо проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, що є значно пізніше, ніж видача дозволу № 467, що підтверджує відсутність порушення ДАБІ України будь-яких прав та законних інтересів ОСОБА_1

26.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва залучено Запорізьку міську раду (скорочено - третя особа-2) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, по справі оголошено перерву до 02.05.2019.

26.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ТОВ «Константа» Комарової Анжеліки Вячеславівни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 було затверджено мирову угоду між боржником та кредиторами - зокрема і позивачем; зазначеною мировою угодою було затверджено наступні грошові вимоги ОСОБА_1 : 1) вимоги першої черги в розмірі 125,00 грн., 2) вимоги другої черги в розмірі 1 278 811,50 грн.; таким чином ОСОБА_1 не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», натомість він має статус кредитора у справі про банкрутство № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11; тобто мирова угода у справі про банкрутство є новацією зобов`язань боржника перед кредиторами та передбачає право кредиторів захистити свої інтереси; провадження у справі про банкрутство № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 було припинено, а в подальшому постановою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі про банкрутство № 908/6167/15 ТОВ «Константа» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура; в той же час ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не заявляв свої кредиторські вимоги до ТОВ «Константа» в межах справи про банкрутство № 908/6167/15 ані в процедурі розпорядження майном, ані в ліквідаційній процедурі; отже ОСОБА_1 можливо взагалі відмовився від кредиторських вимог до боржника.

02.05.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 20.06.2019.

У зв`язку із переданням справи № 640/18913/18 на розгляд в частині щодо заявленого позивачем відводу судді Пащенку К.С. розгляд справи було призначено на 25.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про залишення позовної заяви без розгляду.

25.07.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 05.09.2019.

05.09.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

05.09.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представника відповідача, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.07.2006 Головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Константа» дозвіл на виконання будівельних робіт № 467, відповідно до якого надається дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва нового багатоквартирного комплексу по АДРЕСА_1.

17.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» та ОСОБА_1 було укладено договір № 0216207-Г купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до п. 2.1 якого продавець (ТОВ «Константа») зобов`язується передати у власність покупця ( ОСОБА_1 ) пакет облігацій, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій.

Відповідно до розділу 1 договору № 0216207-Г купівлі-продажу цінних паперів від 17.12.2007 облігація - це безвідсоткова (цільова) облігація емітента, цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів та надає власнику наступні права: одна облігація серії В надає право на придбання 0,01 квадратного метру загальної площі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

17.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа» та ОСОБА_1 було укладено договір № 0217007Г/170 про бронювання квартири для передачі у власність, відповідно до п. 1.1 якого за замовником ( ОСОБА_1 ) бронюється квартира та визначається погашення облігацій і передачі об`єкта нерухомості, яким є окрема квартира в житловому будинку, який буде збудовано за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

02.06.2017 представник ОСОБА_1 звернувся до Інспекції ДАБК виконкому Запорізької міської ради із інформаційним запитом про надання інформації щодо отримання ТОВ «Константа» позитивного висновку комплексної державної експертизи та дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (вх. № 8-17).

08.06.2017 представник ОСОБА_1 звернувся до Департаменту ДАБІ у Запорізькій області із інформаційним запитом про надання інформації щодо отримання ТОВ «Константа» позитивного висновку комплексної державної експертизи та дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (вх. б/н).

06.06.2017 Інспекція ДАБК Запорізької міської ради повідомила представника ОСОБА_1 (вих. № П-03і/з-Д) про те, що інспекція ДАБК Запорізької міської ради є новоствореним виконавчим органом міської ради та знаходиться у процесі формування. Повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наразі інспекції не передано та знаходяться у компетенції Департаменту ДАБІ у Запорізькій області.

12.06.2017 Департамент ДАБІ у Запорізькій області повідомив представника ОСОБА_1 за вих. № 1008-23.5/1713, що інформація щодо отримання ТОВ «Константа» позитивного висновку комплексної експертизи та дозвільних документів на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, відсутня.

15.06.2017 Департамент ДАБІ у Запорізькій області повідомив представника ОСОБА_1 за вих. № 1008-23.5/1763 про те, що інформація щодо отримання ТОВ «Константа» позитивного висновку комплексної експертизи та дозвільних документів на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, відсутня.

Отримавши зазначені відповіді позивач прийшов до висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт отримано ТОВ «Константа» з порушенням норм чинного законодавства України, і як наслідок останній звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом свого охоронюваного законом інтересу, як споживача продукції, результатів будівельної діяльності ТОВ «Константа» - об`єкту житлового будівництва, одиниці нерухомості, передачею якої забезпечувалось виконання зобов`язань (погашення) за цільовими облігаціями згідно укладеному договору купівлі-продажу цінних паперів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час видачі спірного дозволу на виконання будівельних робіт) суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічні норми щодо юрисдикції адміністративних судів містилися і в редакції Кодексу адміністративного судочинства України на момент виникнення спірних правовідносин. Так, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України було передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16 (провадження № 11-519апп18), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.05.2019 у справі № 826/4976/16 (провадження № 11-223апп19), визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2019 у справі № 462/3516/17 (провадження № 11-933апп19) зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У своїй постанові від 29.05.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 823/355/17 (провадження № 11-229апп19) зазначила, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, та постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі № 826/4870/14.

Проте спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач не мав публічно-правових відносин з позивачем. Дозвіл на виконання будівельних робіт видавався Головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Константа», а позивач, в свою чергу, є покупцем облігацій, які засвідчують права останнього на придбання нерухомості у ТОВ «Константа», а отже, порушення прав позивача саме з боку відповідача та у публічно-правовій сфері відсутнє.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, беручи до уваги оскарження рішення відповідача в контексті матеріально-правового питання наявного інтересу згідно відповідних правочинів між ОСОБА_1 та ТОВ «Константа», зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчий адміністративному суду, та є таким, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а відтак і розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як вбачається із платіжного доручення № 1 від 08.11.2018 позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю, то наявні правові підстави для відшкодування позивачу судових витрат (судового збору) у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 640/18913/18 за позовом б/н від 13.11.2018 ОСОБА_1 - закрити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) через відповідний орган Державної казначейської служби України сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами ст. 293-296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко