Рішення № 90297781, 08.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1209/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонська міська рада в особі відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб (далі - відповідач, ХМР), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у вересні 2019р. надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність, в тому числі, щодо зняття його з реєстраційного обліку за місцем проживання в м. Херсоні, у зв`язку з чим 04.05.2020 року ОСОБА_3 було подано документи відповідачу. Однак, 04 травня 2020р. відповідач відмовив у знятті з реєстрації, пославшись на те, що особою не подано необхідних документів або інформації. Вважає такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.06.2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позов не визнає, вважає відмову в знятті з реєстрації позивача законною, обґрунтовує її тим, що при подачі відповідної заяви представником позивача не надано усіх документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 вересня 2019 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність, в тому числі, щодо зняття його з реєстраційного обліку (виписки) за місцем проживання в м. Херсоні у зв`язку зі зміною постійного місця проживання, у зв`язку з чим 04.05.2020 року ОСОБА_3 було подано документи відповідачу. Однак, 04 травня 2020р. відповідач відмовив у знятті з реєстрації, пославшись на те, що особою не подано необхідних документів або інформації.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення підстав: для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають "Правила реєстрації місця проживання", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207.

Пунктом 26 "Правил реєстрації місця проживання" визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу, а саме:

- заяви особи або її представника, поданої за формою згідно з додатком 11 “Правил”;

- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому Порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформації територіального органу або підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту);

- інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Відповідно до п. 26 "Правил реєстрації місця проживання", разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження.

Згідно п. 27 "Правил реєстрації місця проживання" працівник органу реєстрації:

- перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві;

- приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи;

- вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

- оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення;

- повертає особі або її представнику документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

Судом встановлено, що представником позивача Братченком С.Г. від імені позивача Братченка С.С ОСОБА_4 , 04.05.2020 подано до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради заяву про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України у зв`язку з вибуттям за адресою: Україна, м. Київ.

Повноваження ОСОБА_3 на звернення, зокрема, до органів місцевого самоврядування з питання зняття з реєстраційного обліку (виписки) у зв`язку зі зміною постійного місця проживання підтвердженні нотаріально оформленою довіреністю, зареєстрованою в реєстрі за №2698 05.09.2019 ркоу приватним нотаріусом Стиблиною О.В. Довіреність чинна до 05.09.2022 року.

З заяви про зняття з реєстрації місця проживання вбачається, що в розділі "Службові відмітки" заяви (а.с. 7) головним спеціалістом відповідача І.Окуневич зроблено відмітку "Заяву прийняв, наявність та правильність необхідних документів перевірив". Однак, далі цим же спеціалістом вже робиться відмітка, що у знятті з реєстрації місця проживання відмовлено, оскільки "особа не подала необхідних документів або інформації. Відповідно до статі 9-1 Закону України "Про свободу перебування та вільних вибір місця проживання в Україні", пункту 11 Правил реєстрації місця проживання".

Ні в заяві в розділі "Службові відмітки", ні в відзиві на позов, відповідач не зазначив, яких саме документів або інформації не було подано при поданні вищевказаної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Свобода пересування та вибір місця проживання на території будь-якої держави, в якому людина перебуває на законних підставах, є одним з найважливіших особистих прав, яке прямо або побічно гарантується в ряді документів Ради Європи і підтверджується у рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Право на свободу пересування встановлено пунктами 1 і 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Воно націлене на забезпечення будь-якій особі права на свободу пересування в межах території та право залишати цю територію, яка передбачає право поїхати в будь-яку країну на вибір цієї особи. Воно, однак, не робить якого-небудь впливу на можливість допуску особи до країни призначення. Це право громадянина країни чи законно проживаючого на території цієї країни іноземця пересуватися по її території і залишати цю країну. Однак це право не є абсолютним і може бути обмежене при певних умовах.

Конституція України у статті 3 декларує положення про те, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави". Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Зміст статті 3 Конституції України означає пріоритет прав і свобод людини в діяльності всіх органів держави, їх орієнтацію на ці права і свободи. Бо права людини по-перше, виражають її волю, а по-друге, вони покликані служити обмежувачем всевладдя держави, перешкоджати сваволі державних органів і посадових осіб, необґрунтованого вторгнення держави у сферу особистої свободи людини.

Правове становище (статус) людини і громадянина в повному обсязі характеризується сукупністю прав, свобод і обов`язків, якими він наділяється як суб`єкт правовідносин, що виникають у процесі реалізації норм всіх галузей права. Право на вибір місця проживання становить частину свободи самовизначення особистості.

Право людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання закріплене у низці міжнародно-правових актів, таких як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також це право є закріплене в Основному Законі нашої держави - Конституції України.

Так, ст. 13 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Частина 1 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантує кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Згідно зі ст. 33 Основного Закону України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Дана свобода є одним з компонентів свободи пересування, яка передбачена в статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 16 вересня 1963 (ETS № 46) і включає в себе також право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і право громадянина безперешкодно повертатися у власну країну.

Відповідно до Протоколу № 4 до Конвенції кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання в межах цієї території (пункт 1 статті 2).

Суд вирішуючи даний спір відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі "Бочаров проти України", п. 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України", п. 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

З урахуванням вищевикладеного, з наявних матеріалів справи вбачається, а також оскільки відповідачем не доведено зворотного, представником позивача при поданні заяви про зняття з реєстрації місця проживання дотримано вимоги Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання". Пунктом 26 "Правил реєстрації місця проживання" передбачено, що орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу на підставі рішення суду, яке набрало законної сили про зняття з реєстрації місця проживання особи.

На підставі викладеного адміністративний позов належить задовольнити.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч.1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови в знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , натомість позивачем надано докази виконання ним усіх вимог для здійснення відповідних дій відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь з Херсонської міської ради.

Однак, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011р. № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Херсонська міська рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в Херсонської міської ради рахунків, з яких можливе стягнення судового збору та одночасно з наявністю відповідних рахунків у її виконавчого органу - Виконавчого комітету Херсонської міської ради, суд присуджує стягнути сплачений позивачем судовий збір з рахунків Виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Херсонської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 37, ЄДРПОУ 26347681) щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Херсонську міську раду в особі відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 37, ЄДРПОУ 26347681) зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. з рахунків Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059958, адреса: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Згідно п.3 «Прикінцевих положень» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 102090000