Рішення № 90297593, 03.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

03 липня 2020 р. справа №520/1548/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання – Дронь А.В,

за участю:

представника відповідача - Лук`янцева С.О.,

розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд : визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.03.2019 року №№ 0024481-5206-2020, 0024480- 5206-2020. 0024479-5206-2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0024481-5206-2020, №0024480-5206-2020, №0024479-5206-2020 від 11.03.2019 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, є протиправними та такими, що порушують його права. На думку позивача, належні йому нежитлові будівлі мають виробниче призначення та відносяться до будівель промисловості, у зв`язку з чим не є об`єктом оподаткування в ст. 266 Податкового кодексу і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Представником відповідача до канцелярії суду 03.03.2020 року надано відзив відповідно до якого відповідач заперечує проти позову повністю. Свою позицію мотивує тим, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме наявність будівель промисловостіта їх перебування у власності промислових підприємств. Позивач не є промисловим підприємством в розумінні положень Господарського кодексу та інших нормативно-правових актів, а тому відсутні умови для застосування пільги, визначеної пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з доводів викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить нежитлова будівля - котельні з навісом та резервуаром для води, розташована за адресою: АДРЕСА_2 », загальна площа об`єкту нерухомості 468, 4; нежитлова будівля - теплиця та комплекс споруд на земельній ділянці селищної ради, розташована за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н., смт. Нова Водолага, вулиця Кошового, будинок 6 «г», загальна площа об`єкту нерухомості 1011, 4 м2, нежитлова будівля - квасильний цех на земельній ділянці селищної ради, розташована за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н., смт. Нова Водолага, вулиця Кошового, будинок 6 «а», загальна площа об`єкту нерухомості 342, 0 м2.

У адміністративному позові позивачем вказано, що зазначені нежитлові будівлі позивачем було придбано у власність у виробничо-торгівельного підприємства Нововодолазького районного споживчого товариства на підставі договору купівлі продажу ВАО/322674 від 02.09.2003 р., договору купівлі продажу ВАО/32267з від 02.09.2003 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 40-42).

В грудні 2019 року позивачем отримано податкові повідомлення ГУ ДФС у Харківській області №0024481-5206- 2020 від 11.03.2019 р. на суму 26 157,80 грн., № 0024480-5206-2020 від 11.03.2019 р. на суму 19 098,99 грн. , №0024479-5206-2020 від 11.03.2019 року на суму 56 481,63 грн., винесені на підставі п.п. 54.3.3, п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України, якими визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік.

Позивач вважає, що у нього є пільги стосовно сплати вказаного податку на підставі п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266 ПК України, оскільки ці об`єкти нежитлової нерухомості є будівлями промисловості та були придбані для відбудови та подальшого використання для вироблення та переробки сільськогосподарської продукції.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного

Суд зауважує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

У відповідності до статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до Рішення Нововодолазької селищної ради Нововодолазького раону ІІІ сесії VIIІ скликання №163 від 12.07.2017 р. "Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради", встановлені ставки податку по типу нежитлової нерухомості за 2018 рік.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статі 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 26 ПУ України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Згідно підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі. приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "г").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПУ України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

В законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала поняття «промислове підприємство».

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість»; D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки (стаття 62 Господарського кодексу України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, висновки якого відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України слід враховувати суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, у справах 806/2676/17 від 15.05.2018, №806/2461/17 від 15.05.2018, №819/1818/17 від 11.09.2018, №809/1491/16 від 16.10.2018, №822/2614/16 від 11.12.2018.

Враховуючи те, що до суду не надано доказів здійснення позивачем промислової діяльності або ж належності спірних нежитлових будівель на праві власності промисловим підприємствам, суд приходить до висновку що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0024481-5206-2020, №0024480-5206-2020, №0024479-5206-2020 від 11.03.2019 року , діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 липня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.