Рішення № 90297474, 09.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 р. Справа № 480/3137/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Вільненка сільська рада Великописарівського району, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Вільненка сільська рада Великописарівського району, в якій просить визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у вигляді наказу від 14.04.2020 р. №18-15837/16-20-СГ у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, зобов`язавши відповідача не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та за результатами звернення ОСОБА_1 від 23.12.2019р. та розгляду даного звернення прийняти рішення у формі наказу у відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2019 року позивачем було подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Наказом від 22.01.2020 р. №18-2632/16-20 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на відсутність позиції Вільненської сільської ради щодо погодження або не погодження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного наказу. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.01.2020 № 18-2632/16-20-СГ та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, за результатами її розгляду прийняти рішення у формі наказу з урахуванням вимог діючого законодавства. Наказом від 14.04.2020 р. №18 —15837/16-20-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області знову відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, посилаючись на те, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги. Позивач вважає такий наказ протиправним, внаслідок чого звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.06.2020 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначає, що Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області не висловила позиції щодо погодження або не погодження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с.28-29).

30.06.2020 р. представником позивача було подано відповідь на відзив (а.с.36-40), в якій вона зазначає, що у відзиві відповідачем нічого не зазначено про підстави прийняття оскаржуваного наказу від 14.04.2020 р. №18 — 15837/16-20-СГ та жодним чином не доведено правомірність дій при його прийнятті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.15).

Наказом від 22.01.2020 р. №18-2632/16-20-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, посилаючись на відсутність позиції Вільненської сільської ради щодо погодження або не погодження надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.10).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі №480/759/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.01.2020 р. № 18-2632/16-20-СГ та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, за результатами її розгляду прийняти рішення у формі наказу з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наказом від 14.04.2020 р. №18 — 15837/16-20-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с.17).

Суд вважає висновки відповідача щодо розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою необгрунтованими, виходячи із наступного.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, наказом від 14.04.2020 р. №18 — 15837/16-20-СГ позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою внаслідок того, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.

В інформаційній довідці від 09.01.2020 р. № 117/413-20 вказано, що землі, за рахунок яких планується формування земельних ділянок, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу); номер графи 11 (сіножаті); форма власності - державна; земельна ділянка не використовується; бажане місце розташування земельних ділянок не порушуватиме вимог раціональної організації території; земельна ділянка раніше не була сформована (а.с.31).

Жодної документально підтвердженої інформації про те, що запитувана позивачем ділянка входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, відповідачем не надано.

Отже, підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених статтею 118 ЗК України, наказ відповідача від 14.04.2020 р. №18-15837/16-20-СГ не містить.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Також посилання ГУ Держгеокадастру у Сумській області на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.

В даному випадку у відповідача є обов`язок надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах, тобто дискреція відсутня.

За умови подання особою усіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб`єкт владних повноважень повинен надати дозвіл і будь-яких винятків чи альтернативних варіантів його поведінки норми Земельного кодексу України не містять.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки з даного правового питання виклав Верховний суд Касаційний адміністративний суд в постанові від 11 квітня 2018 року в справі №№806/2208/17.

Стосовно позиції суду, направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Такий висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, згідно з якою суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи те, що підстави ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою є такими, що не відповідають нормам Земельного кодексу України, про що зазначено вище, суд вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, і це зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 840 грн. 80, сплачені позивачем згідно з квитанцією № 46735 від 18 травня 2020 року (а.с.20).

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача подано договір від 14.05.2020р. про надання правової допомоги, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 30.06.2020 та розрахункову квитанцію №14-05/2020 на суму 3000грн.

Дослідивши акт виконаних робіт та матеріали справи, суд дійшов висновку, що час та обсяг заявлених адвокатам послуг не є співмірним з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тому суд дійшов висновку, що складність справи та ціна позову також є неспівмірними з вартістю заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, пропорційного задоволення позовних вимог та доводів заяви представника позивача, а також враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Вільненка сільська рада Великописарівського району, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у вигляді наказу від 14.04.2020 р. №18-15837/16-20-СГ у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 25, код ЄДРПОУ 39765885) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, за результатами звернення ОСОБА_1 від 23.12.2019р. та розгляду даного звернення прийняти рішення у формі наказу у відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2020 року

Суддя О.О. Осіпова