Ухвала суду № 90297312, 09.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

09 липня 2020 рокум.ПолтаваСправа № 440/2244/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сендецької В.О.,

представника позивача – Грущанського В.О.,

представника відповідача – Ніжніченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м.Полтаві рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської районної в м.Полтаві рада в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Київської районної в м.Полтаві ради у вирішенні клопотання (заяви) ОСОБА_1 від 17 січня 2020 року (зареєстрована 20 січня 2020 року за № К04.1-14/4/105) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Київської районної в м.Полтаві раді,

- зобов`язати Київську районну у м.Полтаві раду розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 17 січня 2020 року (зареєстрована 20 січня 2020 року за К04.1-14/4/105) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні.

Підставою даного позову є не вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Київської районної в м.Полтаві ради на позовну заяву.

16 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Київської районної в м.Полтаві ради про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи призначений на 16 червня 2020 року відкладено на 09 липня 2020 року.

06 липня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представником відповідача надано витяг з рішення п`ятдесят другої позачергової сесії сьомого скликання Київської районної у м.Полтаві ради від 18 червня 2020 року, згідно якого заяву ОСОБА_1 розглянуто та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га.

Крім того у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат.

Розглянувши клопотання представника позивача, дослідивши подане представником відповідача рішення та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З такого правового регулювання слідує, що прийняття рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність належить до компетенції відповідної сільської ради, яка зобов`язана на пленарному засіданні прийняти відповідне рішення.

Судом встановлено, що 18 червня 2020 року на п`ятдесят другій позачерговій сесії сьомого скликання Київської районної у м.Полтаві ради розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га.

Таким чином, після звернення позивача 30 квітня 2020 року до суду, відповідачем розглянуто заяву позивача від 17 січня 2020 року та прийнято рішення, тобто відповідачем усунута допущена бездіяльність щодо не вирішення питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу за заявою позивача від 17 січня 2020 року та предмет спору у цій справі фактично відсутній.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

За пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Аналізуючи вищевикладену норму суд приходить до висновку, що понесені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача у разі задоволення останнім вимог, після подання позовної заяви та подальшою відмовою позивача від позову.

Під час судового засідання представником позивача заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із розглядом заяви позивача та відмовою останнього від позову.

Як випливає із матеріалів справи позивачем при поданні даного позову сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № ПН75865С1 від 12 травня 2020 року та які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення із відповідача витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) складають 4 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: Договір про надання правової допомоги від 23 квітня 2020 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 23 квітня 2020 року, попередній розрахунок вартості послуг на правову допомогу, акт прийому передачі від 01 липня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 23 квітня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/07-03 про сплату 4 000 грн за договором про надання правової допомоги від 23 квітня 2020 року.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- позовна заява фактично складена на чотирьох аркушах;

- позовна заява підписана позивачем;

- позов носить немайновий характер.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вищевказані висновки зазначені в постанові Верховного суду від 08 квітня 2020 року по справі № 922/2685/19.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату ОСОБА_2 , у заявленому розмірі 4 000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у додатковій угоді № 2 переліком.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4 000грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №440/2244/20 за позовом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Київської районної в м.Полтаві рада (код ЄДРПОУ 34204415, юридична адреса: вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської районної в м.Полтаві рада на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 09 липня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко