Рішення № 90297293, 08.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2835/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Клочка К.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2020 року ОСОБА_1 (надалі – позивач або ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) (надалі – відповідач або Київський ВДВС у м. Полтаві) про скасування постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гуріної Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 134569,34 грн ВП552689574.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

22 червня 2020 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гуріної Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 134569,34 грн ВП52689574.

В обґрунтування вимог позивач посилався на протиправність постанови державного виконавця від 22 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 134569,34 грн у виконавчому провадженні №52687223 з огляду на те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи згідно з вимогами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

07 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

В обґрунтування правомірності прийняття спірної постанови відповідач посилався на приписи частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону. Вказано, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку потім правомірно виділено в окреме виконавче провадження та розпочато примусове виконання.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дана справа підлягає розгляду з урахуванням особливостей статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів після відкриття провадження.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Київським районним судом м. Полтави 15 вересня 2016 року видано виконавчий лист №552/1738/16ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Правекс-банк" заборгованості за кредитним договором №3365-001/08 Ф від 11 вересня 2008 року у розмірі 53823 доларів США, що по курсу НБУ станом на час розгляду справи становить 1345693,41 грн.

Постановою державного виконавця від 20 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження №52689574.

22 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52689574 в загальному розмірі 134569,34 грн.

АТ "Правекс-Банк" подано до Київського ВДВС м. Полтава заяву про повернення виконавчого документа № 552/1738/16-ц стягувачу.

Постановою державного виконавця від 24 жовтня 2019 року повернуто стягувачу виконавчий лист №552/1738/16ц, виданий 15 вересня 2016 року Київським районним судом м. Полтави, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором №3365-001/08 Ф від 11 вересня 2008 року у розмірі 53823 доларів США, що по курсу НБУ станом на час розгляду справи становить 1345693,41 грн.

25 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60423649 щодо примусового виконання постанови №52689574 від 24 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 134569,34 грн.

В рамках цього виконавчого провадження винесена постанова про арешт майна боржника від 25 жовтня 2019 року, а в подальшому виконавче провадження №60423649 об`єднане у зведене виконавче провадження №60427507 постановою державного виконавця від 25 жовтня 2019 року.

Позивач, не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2019 року у ВП№52689574, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (надалі – Закон №1404-VІІІ) .

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За приписами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 20.10.2016 відкрито виконавче провадження № 52689574. 24 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС Гуріною Т.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ у зв`язку з письмовою заявою стягувача. При цьому, прийняттю постанови про повернення виконавчого документа стягувачу передувало прийняття 22 жовтня 2019 року виконавцем спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52689574.

Водночас, з 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено, (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості у позивача, база обчислення виконавчого збору змінювалася.

Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище позивача, та беручи до уваги той факт, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 552/1738/16ц, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 134 569,34 грн.

Суд також враховує те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, приймаючи спірну постанову, відповідач не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", а отже у виконавця відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19.

За такого правового регулювання та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2019 року ВП №52689574, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1345,70 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень зі статусом юридичної особи.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 34962532) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні ВП №52689574.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 34962532) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1345,70 грн (одна тисяча триста сорок п`ять гривень сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко