Ухвала суду № 90297202, 09.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

09 липня 2020 року м. Одеса Справа № 420/2517/20

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши в письмовому провадженні заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, треті особі які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 10 мобільний прикордонний загін, Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, дії, зобов`язати вчинити певні дії та стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 24.03.2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138) (далі - відповідач-1), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 05.08.2016; зобов`язання Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.08.2016, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року; визнання протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року; зобов`язання Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року з урахуванням встановлених судом обставин; визнання противоправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно; стягнення з Одеського прикордонного загону на користь позивача, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04.10.2017 по 26.12.2017 року в сумі 40 256,66 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.05.2020 року через канцелярію суду від Одеського прикордонного загіну (Військова частина 2138) надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.96-105), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також Одеський прикордонний загін зазначає у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду із зазначенням необхідності залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені грошовою компенсацією за неотримане речове майно.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року адміністративний позов залишено без руху та зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви в частині позовних вимог щодо визнання противоправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення з Одеського прикордонного загону на користь позивача, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04.10.2017 по 26.12.2017 року в сумі 40 256,66 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів - позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку або зазначити інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

06.07.2020 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду вх.№06.07.2020 року, в обґрунтування якої ним зазначено, що про виплату Одеським прикордонним загіном 26.12.2017 року компенсації за не отримане речове майно йому стало відомо лише у березні 2020 року, коли позивач в березні 2020 року отримав лист Одеського прикордонного загіну від 13.03.2020 року №11/Б-46 та довідку №84 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

Також позивачем вказано, що при переведенні 26.12.2017 року на його особистий банківський рахунок суми 4 832,41 грн. Одеським прикордонним загіном було зазначено, що це є зарплата у зв`язку з чим позивач був упевнений, що йому перевели борг по заробітній платі, яку можливо не виплатити у повному обсязі при звільненні, а компенсація за неотримане речове майно ще не виплачена.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення адміністративно позову без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, суд зазначає, що в справах щодо, зокрема, захисту трудових прав, хоча і пов`язаних з проходженням військової служби, встановлюється тримісячний строк звернення до суду.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 по справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З аналізу наведених положень, Конституційний суд прйшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, зокрема, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 813/558/18, в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 806/1568/17, від 09.10.2019 у справі №805/1917/17-а, від 03.09.2019 року у справі №320/5789/18, від 09.08.2019 у справі № 420/5793/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено в запас Збройних Сил України 04.10.2017 року та остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.12.2017 року, шляхом перерахування на його рахунок грошових коштів у розмірі 4 832, 41 грн., а відтак саме з 26.12.2017 року розпочався перебіг тримісячного строку для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та про стягнення сум грошових коштів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому позивач повинен був звернутися з відповідним позовом до 31.03.2018 року.

Проте, позивач звернувся з даним позовом 24.03.2020 року, тобто поза межами тримісячного строку встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Суд акцентує увагу на тому, що позивачем при поданні позовної заяви не надано будь-яких підтверджуючих документів, які б обґрунтовували поважність пропуску строку звернення до суду.

Позивач не надав доказів неможливості (наявності перешкод) отримати інформацію щодо виплати компенсації за не отримане речове майно при-після звільнення.

Більше того, враховуючи вказану вище дату звернення позивача з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 пропустив навіть шестимісячний строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України.

Суд критично відноситься до тверджень позивача, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, а саме з приводу того, що позивачу про вказані обставини (щодо не отримання ним грошової компенсації за не отримане речове майно) стало відомо лише у березні 2020 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Державної прикордонної служби від 13.03.2020 року №11/Б-46, який надано у відповідь на звернення ОСОБА_1 (звернення від 28.02.2020 року) вже на той час, позивач просив відповідача надати йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, із виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, тобто ще до моменту звернення до відповідача - позивачу вже було відомо, що йому не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що вказані підстави в заяві для поновлення пропущеного строку судом визнаються неповажними.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 24.03.2020 року, тобто, з пропуском визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України, строку для звернення до адміністративного суду за захистом трудових прав, хоча і пов`язаних з проходженням військової служби, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, п.2 ст.51, 240 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, треті особі які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 10 мобільний прикордонний загін, Адміністрація Державної прикордонної служби України в частині позовних вимог щодо визнання противоправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення з Одеського прикордонного загону на користь позивача, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04.10.2017 по 26.12.2017 року в сумі 40 256,66 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.А. Іванов