Рішення № 90297090, 08.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. № 400/1071/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання дій протиправними; скасування постанови від 14.02.2020 р. № 8-КП,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, про визнання протиправною та скасування постанови управління Держпраці у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 8-КП від 14.02.2020 року в розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про допуск працівника до роботи без укладення трудового договору з огляду на те, що позивачем з ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір про виконання робіт, оскільки нормами цивільного законодавства укладення такого роду договорів не заборонено.

28 квітня 2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд, за заявою позивача застосував заходи забезпечення позову та зупинив дію постанови управління Держпраці у Миколаївській області від 14.02.2020 року № 8-КП, а також зупинив стягнення на підставі виконавчого документа - постанови управління Держпраці у Миколаївський області від 14.02.2020 року № 8-КП про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (ВП № 61822157) – до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області, виявлено, що ФОП ОСОБА_1 з працівником ОСОБА_2 укладено договір цивільно - правового характеру на виконання робіт, які мають ознаки трудових договорів, в договорі не вказані конкретні обсяги робіт, тобто фактично допущена до роботи без укладення трудового договору, а відтак позивач застосував працю громадян без належного оформлення трудових відносин, чим порушив норми чинного законодавства України.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.12.2019 року головними державними ревізорами-інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області було розпочато фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) на торговому об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент фактичної перевірки 12.12.2019 року о 15 год. 20 хв. на торговому об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 , в магазині - кафетерії знаходилася фізична особа ОСОБА_2 , яка здійснювала реалізацію алкогольних та тютюнових виробів.

В ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в підтвердження правовідносин з ОСОБА_2 надано договір про надання послуг від 06.12.2019 (далі – Договір), відповідно до якого ОСОБА_2 як виконавець Договору, зобов`язана за завданням Замовника (ФОП ОСОБА_1 ) протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з реалізації алкогольних, слабоалкогольних, пивних та тютюнових виробів у приміщенні магазину-кафетерію «Апетит» за адресою: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 5/2.

Разом з цим обсяг виконуваної роботи в Договорі не визначено у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання-передачі, як повинно бути зазначено в цивільно-правовому договорі згідно вимог цивільного законодавства, а визначено у вигляді функцій продавця, передбачених довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.

02.01.2020 за вх. № 2 до управління Держпраці у Миколаївській області надійшов акт перевірки Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2019 № 379/14-29-33-05-11/3065607341 про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

03.01.2020 за вих. № 16/41 на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, уповноважено посадовою особою Управління Держпраці у Миколаївській області, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 14.02.2020 року винесено постанову про накладення штрафу №8-КП в сумі 125190,00 грн.

Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 закріплено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, ГУ Держпраці у Миколаївській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Матеріалами справи підтверджено, що до перевірки, позивачем надано договір про надання послуг (цивільно-правові договори). Предметом якого є надання за плату позивачу послуг з реалізації алкогольних, слабоалкогольних пивних та тютюнових виробів в приміщенні магазину-кафетерію «Апетит» за адресою м. Миколаїв, вул. А. Макарова, 5/2, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Сфера укладання договорів регулюється нормами цивільного та господарського права, тому договір який не є трудовим, є саме цивільно-правовим.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частино 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір - цє угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Крім того, суд зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи управління Держпраці у Миколаївській області про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова №8-КП від 14.02.2020 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Інші доводів сторін, судом до уваги не брались в зв`язку з тим, що вони не мають правового обґрунтування.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Миколаївській області.

Керуючись статтями 90, 72-77, 241-246, 260-260, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії першого заступника начальника управління Держпраці у Миколаївсбкій області щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 8-КП від 14.02.2020 року.

3. Скасувати постанову управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу № 8-КП від 14.02.2020 року в сумі 125190,00 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Мельник