Рішення № 90297083, 09.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 р. № 400/1864/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.07.2019 р. № 110/03.19-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування Рішення №110/03.19-р від 11 липня 2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016р №461, відповідно до Закону №1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 12 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач діяв протиправно прийнявши рішення №110/03.19-р від 11.07.2019 року, яким відмовив йому в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відмова мотивована відсутністю необхідного стажу для призначення пільгової пенсії. Визнаний згідно зазначеного рішення пільговий стаж зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 складає 5 років, що на думку позивача є незаконним, так як на його думку необхідно було зарахувати весь стаж роботи ДП ОПР України «Украерорух» про який є запис в трудовій книжці.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що інформацію про те чи працював Позивач на роботах зі шкідливими умовами праці повний робочий день з трудової книжки встановити не можливо. Запис в трудовій книжці підтверджує лише трудовий стаж позивача, а не пільговий. У зв`язку з відсутністю підтвердження вказаних обставин (первинних документів, які підтверджують пільговий характер роботи позивача повний робочий день ) не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

На дату звернення до пенсійного органу позивач досяг 55 років відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 34 роки 4 місяці 2 дні, в тому числі періоди навчання, строкової військової служби, роботи в колгоспі. Стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування

складає 5 років з 01.01.2000 по 31.12.2004роки. Враховуючи наведене позивач вважає, що прийняте Рішення від 11.07.2019 року за №110/03.19-р є правомірним та законним, прийнятим у межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України тому підстав для його скасування не має.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в письмовому порядку на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою від 12.04.2019 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням №110/03.19-р від 11.07.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовило позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відмова мотивована відсутністю необхідного стажу із шкідливими і важкими умовами праці. Визнаний згідно зазначеного рішення пільговий стаж зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 складає 5 років.

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: паспорт, картку платника податків, трудову книжку БТ-ІІ №4080503 від 24.02.1987, диплом ИТ №794449 від 01.06.1987, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.10.2018 №0000637022, військовий квиток ББ №190877 від 29.06.1987, довідку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 21.12.2018 №1-16-6215, копії наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.02.1993 №22 від 01.06.2014 №350/0,від 29.01.2015 №25,довідки ФГ "Оазис" від 01.04.2019 №0104-2/19, індивідуальні відомості про застраховану особу на ім`я заявника.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на дату звернення до пенсійного органу позивач досяг 55 років відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 34 роки 4 місяці 2 дні, в тому числі періоди навчання, строкової військової служби, роботи в колгоспі. Стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування складає 5 років з 01.01.2000 по 31.12.2004 роки.

Не зараховано до страхового стажу роботу із шкідливими та важкими умовами праці періоди роботи: в ДП ОПР України "Украерорух" в зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують стаж роботи зі шкідливими та важкими умовами праці (уточнююча довідка підприємства, установи, організації або їх правонаступника). Така довідка є обов`язковою оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті роботами, що передбачені Постановою №461 або на певних виробництвах не менше 80% робочого часу.У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ,пенкт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Такі довідки видаються підприємствами, де працювали зазначені особи або їх правонаступники.

В відомостях по спеціальному стажу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування є дані про страховий стаж роботи за списком №2 з 01.01.2020 по 31.12.2004, який склав 5 років, але цього не достатньо для призначення пенсій на пільгових умовах.

Суд зазначає, що відсутність відомостей про спеціальний стаж позивача в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування – за наявності відповідних записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у призначені йому пенсіїї за віком на пільгових умовах.

Суд аналізуючи вищевказані доводи, зазначає.

Відвідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що загальний трудовий стаж позивача на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 складає 8 років за період з 01 листопада 1989 по 11 листопада 1997 роки та 16 років за період з 12 листопада 1997 по 26 травня 2014 роки, а разом 24 роки в умовах зайнятості повний робочий день, що є достатнім періодом для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та п."б" ст.13 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами п.п. 2 пункту 2 статті 114 зазначеного Закону пенсія за віком пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абз.1 п.п.2 п.2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі-Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі-Порядок № 383) для підтвердження стажу-роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій ЗІ відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N637.

Зазначена довідка є правовим документом для територіальних управлінь Пенсійного фонду України при призначена пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.З Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови КМУ № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсії.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм видно, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема того, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не має можливості провести перевірку первинних документів позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо його роботи у вищевказані періоди на вищезазначеному підприємстві.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.

Щодо аргументів відповідача про відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування про невраховані відповідачем періоди слід заначити наступне.

Відповідно до п.20 Порядку№637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкого державного соціального страхування.

Відсутність таких відомостей та існування їх в реєстрі не в повному обсязі не залежить від волі позивача. Таке може й бути пов`язано з існуванням особливого статусу окупованої території, на якій працював позивач.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Суд зазначає, що до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.94 р. та № 36 від 16.01.03 р., які діяли у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Також суд зазначає, приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Суд звертає увагу, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Однак, законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі. Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність за бездіяльність органу законодавчої влади.

Враховуючи, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства, є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 4080503 Відповідач незаконно не зарахував даний стаж до пільгового.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач, не врахувавши пільговий стаж позивача на посадах, що віднесені до Списку № 2, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд приходить висновку, що спірне рішення №110/03.19-р від 11.07.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та без дослідження в повному обсязі документів, наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №110/03.19-р від 11 липня 2019 року.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна,1,м.Миколаїв,54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016р №461, відповідно до Закону №1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 12 квітня 2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 841,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга