Рішення № 90295001, 02.07.2020, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/174/20

Провадження № 2/601/226/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Коротича І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Логвинюк Т.С.,

представника позивача адвоката Трачука І.В.,

представника відповідача прокурора Янюка О.М.,

представника відповідача Дзюбатого А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, державної казначейської служби України, міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування та прокуратури,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Тернопільської області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, державної казначейської служби України, міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування та прокуратури.

Представник позивача адвокат Трачук І.В. в судовому засіданні пояснив, що 05 лютого 2013 року у РВ надійшла заява директора КП Кременецької міської ради «Міськводгосп», щодо скоєння ОСОБА_1 – головним бухгалтером КП «Міськводгосп» Кременецької міської ради, порушень вимог чинного законодавства, зокрема при нарахуванні та виплаті премій. Дану заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210120000106, правової кваліфікації – частина 2 статті 191 КК України. Окрім того, 14 лютого 2013 року до чергової частини Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області поступило ще два повідомлення про скоєння ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364 КК України. Дані повідомлення теж було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 16 травня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України.

22 травня 2013 року слідчим відділенням Кременецького районного відділу МВС України в Тернопільській області щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний акт, який був затверджений 29 травня 2013 року прокурором прокуратури Кременецького району Тернопільської області у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013210120000106 від 05 лютого 2013 року. Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися в розтраті та привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, вчинила злочин, передбачений частиною 3 статті 191 КК України. 25 грудня 2015 року у даному кримінальному провадженні, під час судового розгляду, змінено обвинувачення та складено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, а саме - у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам окремої юридичної особи комунальної форми власності.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 367 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року, вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року по справі № 601/1267/13-к залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 601/1267/13-к відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Василюка А.А. на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 09 липня 2019 року.

Представник позивача вважає, що незаконними діями органів досудового розслідування, органами прокуратури були порушені конституційні права та свободи ОСОБА_1 , заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушились та змінились у негативний бік її установлені зв`язки та звички, погіршились відносини з оточуючими. Окрім того, було порушено нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 , оскільки значний проміжок часу вона повинна була витрачати на захист своїх прав проти неправомірного обвинувачення.

Представник позивача просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 – 368 394 гривень моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями Прокуратури Тернопільської області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області.

Представник відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Дзюбатий А.В. попередньо надавши відзив на даний позов, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що сам факт наявності виправдувального вироку не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування. На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується, шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування. Також, відповідач УМВС України в Тернопільській області не погоджується з розрахунком періоду за який позивач просить відшкодувати їй шкоду. З тексту позовної заяви вбачається, що період за який позивач просить відшкодувати їй шкоду вона обраховує в кількості 78 місяців (період часу з 05 лютого 2013 року по 09 липня 2019 року). Однак, при точному обрахунку місяців спостерігається, що вказаний період складається з 77 місяців та 4 днів, тобто позивачем вже при обрахунку строку заокруглено його в свою користь. Позивач просить відшкодувати їй моральну шкоду, завдану неправомірними діями органу досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому вона стала стороною лише після оголошення їй підозри. Тому, вважає, що строк з якого мав би починатися обрахунок повинен розпочинатися з 16 травня 2019 року – з дня оголошення підозри.

Представник відповідача зазначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, позивачем не надано суду доказів визнання жодних дій органу досудового розслідування незаконними та доказів порушення її нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Просить суд відмовити в задоволенні даного позову, у зв`язку з його безпідставністю.

Представник відповідача прокуратури Тернопільської області Янюк О.М. попередньо надавши відзив на даний позов, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що прокуратура Тернопільської області є неналежним відповідачем по справі, оскільки при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача, відповідний орган Державного казначейства України.

Крім того, позивач у позовній заяві як на доказ позовних вимог вказує лише на повідомлення про підозру, вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року у справі № 601/1267/13-к та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, зазначаючи про понесені нею страждання, внаслідок психологічного впливу під час допитів та судових засідань, вимушені зміни у повсякденному житті і стосунках з оточуючими. Проте, неналежне обґрунтування спричинення моральної шкоди позивачем не наведено, не вказано та не надано жодного доказу, який міг би це підтвердити. У той же час, судові рішення та повідомлення про підозру не можуть слугувати доказами моральних страждань особи, а наявність виправдувального вироку не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди. Просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача міністерства фінансів України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Однак, попередньо надіслав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає з підстав викладених в ньому. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про слухання справи у його відсутності, попередньо надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві, просить суд в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення зі слідуючих міркувань.

05 лютого 2013 року у РВ надійшла заява директора КП Кременецької міської ради «Міськводгосп», щодо скоєння ОСОБА_1 – головним бухгалтером КП «Міськводгосп» Кременецької міської ради, порушень вимог чинного законодавства, зокрема при нарахуванні та виплаті премій. Дану заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210120000106, правової кваліфікації – частина 2 статті 191 КК України.

14 лютого 2013 року до чергової частини Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області поступило ще два повідомлення про скоєння ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364 КК України. Дані повідомлення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

16 травня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України.

22 травня 2013 року слідчим відділенням Кременецького районного відділу МВС України в Тернопільській області щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний акт, який був затверджений 29 травня 2013 року прокурором прокуратури Кременецького району Тернопільської області у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013210120000106 від 05 лютого 2013 року.

25 грудня 2015 року у кримінальному провадженні за № 12013210120000106 від 05 лютого 2013 року, під час судового розгляду, змінено обвинувачення та складено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, а саме - у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам окремої юридичної особи комунальної форми власності.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 367 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року, вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року по справі № 601/1267/13-к залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 601/1267/13-к відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Василюка А.А. на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 09 липня 2019 року.

Судом встановлено, що згідно вироку Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2019 року, ОСОБА_1 було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 367 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Отже, ОСОБА_1 перебувала під слідством з 16 травня 2013 року (з часу проголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення) по 05 березня 2019 року (ухвалення вироку Кременецького районного суду Тернопільської області), що загалом складає 73 місяці.

Положеннями статті 56 Конституції України, визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

В даних спірних правовідносинах таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1)незаконного засудження,незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Вирішуючи заявлену позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках, зокрема, незаконного повідомлення про підозру.

У частинах 5, 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про що зазначалося позивачем у позовній заяві.

Позивач вказує, що спричинена їй моральна шкода полягає у стражданнях внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушенні та зміні у негативний бік її установлених зв`язків та звичок, погіршенні відносин з оточуючими. Окрім того, було порушено нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 , оскільки значний проміжок часу вона повинна була витрачати на захист своїх прав проти неправомірного обвинувачення.

Враховуючи обставини справи, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи під слідством протягом значного періоду часу дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її нормальних життєвих зв`язків, негативних змінах в емоційному стані, почуттями розгубленості, щоденними негативними переживаннями та тривогою, що надає позивачу право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа «Нахманович проти Росії»).

Суд враховує, що повідомлення про підозру та подальше провадження по справі проти ОСОБА_1 мало негативні наслідки для неї, оскільки вона тривалий час страждала від почуття невизначеності свого майбутнього.

З урахуванням встановлених обставин у справі, а також встановленої практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимог розумності і справедливості, суд враховує ступінь завданої позивачу моральної шкоди, тривалість обмеження її конституційних прав та доходить до висновку про достатність підстав для визначення розміру компенсації у сумі 344 779 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями державних органів та вважає, що саме такий розмір відповідає вимогам законодавства, характеру та обсягу страждань позивача.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 у справі № 6-2203цс15.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01 січня у 2020 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4 723 гривні.

Відтак, саме виходячи із вищевказаного розміру мінімальної заробітної плати слід обчислювати розмір моральної шкоди відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що діють на час розгляду справи. Визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою.

В даному випадку розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 суд визначає з урахуванням часу перебування позивача під слідством, а саме: з 16 травня 2013 року (з часу проголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення) по 09 липня 2019 року (набрання законної сили вироком Кременецького районного суду Тернопільської області( день проголошення ухвали Тернопільського апеляційного суду), що загалом складає 73 місяці та виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи за кожен місяць.

Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає компенсації позивачу, становить 344 779 гривень (4 723 гривні х 73 місяці).

Одночасно суд вважає, безпідставними доводи Державної казначейської служби України про те, що оскільки Державна казначейська служба України не допускала протиправної поведінки щодо позивача, то відсутні підстави для відшкодування шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Згідно зі статтями 23, 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, шляхом їх списання з відповідного казначейського рахунку.

Пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Зокрема, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення (п.35 Порядку).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Аналогічна позиція зазначена і в частині 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, безспірне списання коштів Державного бюджету України на підставі рішення суду здійснюється саме Державною казначейською службою України, тому суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

При цьому суд враховує, що моральна шкода, завдана органом досудового розслідування є підставою для настання цивільної відповідальності за завдану шкоду саме для держави, тому суд вважає за необхідне стягнути зазначені кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статті 1176 ЦК України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, статтями 1167, 1176 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , - 344 779 гривень моральної шкоди

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: прокуратура Тернопільської області, юридична адреса: місто Тернопіль, вулиця Листопадова, 4, код ЄДРПОУ 02910098.

Відповідач: Управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, юридична адреса: місто Тернопіль, вулиця Валова, будинок, 11, код ЄДРПОУ 08592307.

Відповідач: державна казначейська служба України, юридична адреса: місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: міністерство фінансів України, юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2020 року.

Головуючий: