Ухвала суду № 90294653, 07.07.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5053/20

У Х В А Л А

іменем України

07 липня 2020року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання правочину недійсним, -

встановив:

06.07.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання правочину недійсним.

06.07.2020 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України учасники справи не повідомлялись.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 151 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, - «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як встановлено, позивачем не надано доказів в частині того, кому на даний час належить квартира АДРЕСА_1 , на яку вона просить накласти арешт, а також зокрема, яке відношення до даної квартири станом на час звернення до суду (06.07.2020р.) має відповідач ОСОБА_2 .

Отже, з метою запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів (накладення арешту на спірне помешкання) прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу,слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Окрім того, звертаю увагу на обставини, викладені заявником у заяві про забезпечення позову, що нібито існує ймовірність продажу відповідачем спірного помешкання, однак таких доказів до заяви ОСОБА_1 не долучено.

Керуючись ст. ст.149, 150, 153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання правочину недійсним – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. В. Свірідова