Рішення № 90294516, 07.07.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7460/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Ковальчук О.І.

секретаря Кайрякової К.О.

з участю представника позивача Шабан Р.Р.

справа №466/7460/19; 2/466/426/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

в с т а н о в и в:

13.09.2019 року ЛМКП “Львівтеплоенерго” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2013 року по 28.02.2019 року у розмірі 108086,57грн. суму основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 28043,91грн., 3% річних у розмірі 7462,07 грн., пеню у розмірі 1221,73 грн., а всього – 144814,28 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2172,19грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 26.08.2016 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1627/Г, згідно з п.10.1 якого передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.11.2013 року.

Відповідно до умов договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, а останній зобов`язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Крім того, позивач вказує, що представником відповідача було підписано графік погашення заборгованості, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за договором №1627/Г від 26.08.2016 року станом на 01.10.2016 року становить 94863,82грн.

Так, відповідач свої договірні зобов`язання по оплаті теплової енергії не виконує, а тому заборгованість за період з 01.11.2013 року по 28.02.2019 року складає 108086,57грн., згідно розрахунку боргу, який додається до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачем заборгованість не оплачена, інфляційні втрати складають 28043,91грн., 3% річних - 7462,07 грн., пеня - 1221,73 грн., 108086,57грн. - суму основного боргу, всього – 144814,28 грн.

Окрім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2018 року у справі №462/4253/17, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ОСОБА_2 про визнання неправомірною вимогу про сплату за надання теплової енергії у вигляді гарячої води, визнання недійсним п.10.1 договору №1627Г від 26.08.2016року, покладення виконання зобов`язання та стягнення коштів - відмовлено за безпідставністю вимог. Постановою Львівського апеляційного суду від 18.06.2019 року, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2018 року залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Ліпенцева К.В. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, підтримавши письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просили відмовити у задоволенні позову у зв`язку з спливом строку позовної давності. В останні судові засідання відповідач та його представник не прибули повторно, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце судового засідання, причин неприбуття суду не повідомляли. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у їх відсутності, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

26 серпня 2016 року між ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_4 та ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено договір № 1627/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді. Пунктом 10.1 вказаного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2017 року. Також вказаним пунктом передбачено, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.11.2013 р. (а.с.8-11).

Відповідно до умов договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, а останній зобов`язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Крім того, згідно графіку погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором №1627 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 26.08.2016р., ЛМКП «Львівтеплоенерго» та боржник ОСОБА_1 дійшли згоди про те, що заборгованість боржника станом на 01.10.2016р. складає 94863,82 грн. 82 коп., яку боржник зобов`язується погасити до 30.09.2017 року (а.с.23).

Судом також встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2018 року у справі №462/4253/17, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ОСОБА_2 про визнання неправомірною вимогу про сплату за надання теплової енергії у вигляді гарячої води, визнання недійсним п.10.1 договору №1627Г від 26.08.2016року, покладення виконання зобов`язання та стягнення коштів - відмовлено за безпідставністю вимог. Постановою Львівського апеляційного суду від 18.06.2019 року, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2018 року залишено без змін (а.с.24-31).

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Станом на вересень 2019 року за будинком АДРЕСА_1 , у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2013 року по 28.02.2019 року у розмірі 108086,57 грн. (а.с.15-16), оскільки відповідач неналежно виконував свої обов`язки, зокрема, не вносив виконавцю плату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами /тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Однак відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.11.2013 року по 28.02.2019 року у розмірі 108086,57 грн., згідно розрахунку боргу, який міститься матеріалах справи (а.с.15-16) та який стороною відповідача не спростований, а тому суд бере такий до уваги.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», п. 7.2.3. Договору, ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано відповідачу пеню в розмірі 1121,73 грн., 3% річних в розмірі 7462,07 грн. та 28043,91 грн. інфляційних втрат.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України, обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З доданого до позовної заяви розрахунку встановлено, що розмір пені нараховано за період з 01.02.2019 року по 30.03.2019 року (а.с.19), а відтак, суд застосовує норму пункту першого частини другої статті 258 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1221,73 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу цих правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до проведеного розрахунку (а.с.17-18), враховуючи суму заборгованості 108086,57 грн., з відповідача необхідно стягнути в користь позивача 3% річних від основної суми боргу, що складає 7462,07 грн., а також 28043,91 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної давності, на сплив якої покликається представник відповідача, то відповідно до цивільного законодавства позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст.256, 257 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

Як випливає з розрахунків заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.15-16), відповідач протягом 2013-2019 років періодично сплачував за надані послуги, чим фактично визнавав борг, а тому відповідно до ст. 264 ЦК України строк позовної давності не є пропущеним. У зв`язку з цим, подана відповідачем заява про застосування позовної давності не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2172,19 гривень.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», (ЄДРПОУ 05506460, МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2013 року по 28.02.2019 року у розмірі 108086,57 (сто вісім тисяч вісімдесят шість) гривень 57 копійок, інфляційні втрати у розмірі 28043,91 (двадцять вісім тисяч сорок три) гривні 91 копійок, 3% річних у розмірі 7462,07 (сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 07 копійок, пеню у розмірі 1221,73 грн. (одна тисяча двісті двадцять одну) гривню 73 копійок, а всього – 144814,28 (сто сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», (ЄДРПОУ 05506460, МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1) – 2172,19 гривень (дві тисячі сто сімдесят дві грн. дев`ятнадцять коп.) сплаченого судового збору.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ – 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 липня 2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук