Ухвала суду № 90294389, 09.07.2020, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1019/20

Провадження № 6/347/58/20

У Х В А Л А

Іменем України

09.07.2020 м.Косів

головуючої - судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів подання головного державного виконавця Косівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Сіреджука П.П. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Сіреджук П.П. звернувся в суд із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Косівському РВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження №59958249 з примусового виконання виконавчих документів, а саме: виконавчий лист №347/2400/17, виданий 22.06.2018р. Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість в сумі 251850,14грн., наказ №673, виданий 21.06.2019р. господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 315278,03грн. боргу та 4729,17грн. судового збору, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60745-52, видана 07.11.2019р. ГУ ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 15535,51грн. боргу. За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 .

Однак, боржником до теперішнього часу рішення суду не виконане, він ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна і доходів. Державний виконавець позбавлений можливості здійснити перевірку майнового стану та провести інвентаризацію по місцю знаходження майна боржника по АДРЕСА_1 . А тому, просить подання задоволити та надати дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , для проведення технічної інвентаризації.

Представник Косівського РВ ДВС в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, подання підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.

Представник стягувача у поданій до суду заяві просить подання розгянути у його відсутності, вимоги подання повністю підтримує та просить його задоволити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: «кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

У відповідності до ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»: «Боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження».

Як встановлено в судовому засіданні на виконанні у Косівському РВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження №59958249 з примусового виконання виконавчих документів, а саме: виконавчий лист №347/2400/17, виданий 22.06.2018р. Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість в сумі 251850,14грн., наказ №673, виданий 21.06.2019р. господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 315278,03грн. боргу та 4729,17грн. судового збору, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60745-52, видана 07.11.2019р. ГУ ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 15535,51грн. боргу.

До матеріалів подання долучені постанови про відкриття виконавчого провадження по вище вказаним виконавчим документам від 22.10.2018р., 21.01.2020р. та від 02.01.2020р.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк.

Згідно інформації з Державної фіскальної служби України, за боржником обліковуються банківські рахунки у банках.

А тому, головним державним виконавцем Косівського РВ ДВС 29.01.2020р. була винесена постанова про арешт коштів боржника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.03.2020р. боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Вербовецької сільської ради Косівського району від 07.02.2020р. в житловому будинку по АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований і не проживає на даний час.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Косівського РВ ДВС від 30.03.2020р. було описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме житловий будинок, загальною площею 59.7кв.м, житлова площа 34,6кв.м, реєстраційний номер 36038618 по АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Вербовецької сільської ради Косівського району від 07.02.2020р. на запит державного виконавця видно, що за господарством ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 рахується 0,2698га землі, а саме 0,0362га –для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,2336га для ведення особистого селянського господарства. Правоустановлюючі документи про передачу у власність земельних ділянок не видавалися та не реєструвалися.

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження не містять даних про спори щодо майна, будь-які особи не звертались до виконавця щодо неможливості звернення стягнення на дане майно або наявність інших законних підстав, які б унеможливлювали здійснення виконавцем виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Таким чином, державним виконавцем подано до суду достатньо доказів того, що станом на час розгляду подання ним виконано всі дії з примусового виконання судового рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ним зроблені запити у ДФС, управління ПФУ в Косівському районі, голові Вербовецької сільської ради, запит щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та щодо перетину боржником державного кордону України. Виносились постанови про арешт майна боржника, арешт коштів боржника. Державним виконавцем здійснювався виїзд по місцю проживання боржника вказаному у виконавчому документі та складено акт про те, що боржник відсутній по місцю проживання.

Ухвалою Косівського районного суду від 17.02.2020р. боржника ОСОБА_1 оголошено в розшук. У матеріалах подання наявна інформація щодо повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження, вчинення виконавчих дій та явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Проте, боржник ОСОБА_1 на виклики не з"явився, про причини неявки не повідомив державного виконавця та як наслідок ухиляється від виконання рішення суду.

Як зазначалось вище, Конституція України гарантує кожному недоторканість житла. Відповідно до ст.30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Аналогічні приписи містяться у ст.311 ЦК України, згідно якої житло фізичної особи є недоторканим. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбуватися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до приписів ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як вбачається з матеріалів подання державним виконавцем належним чином було перевірено майновий стан боржника, перевірна наявність його доходу та іншого майна, проте жодні дії результатів не дали та борг не погашений по даний час.

Отже, судом беззаперечно встановлено, що державний виконавець позбавлений можливості здійснити перевірку майнового стану та провести інвентаризацію за адресою належного на праві власності майна боржнику по АДРЕСА_1 , що у свою чергу, свідчить про перешкоджання у проведенні виконавчих дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання, оскільки вказані дії стосуються майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутність іншого майна, грошових коштів для примусового виконання, а державний виконавець зобов`язаний вчиняти дії щодо виконання в порядку та строки, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з метою проведення перевірки майнового стану, опису і арешту майна боржника, для його подальшої реалізації.

Суд відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Так згідно ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб(ч.2).

Отже, дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права на житло чи інше володіння згідно із законом і в інтересах економічного добробуту країни, для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право боржника на повагу до його володіння має бути здійснено судом згідно із законом і має бути пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснюється в інтересах дотримання прав та свобод стягувача, на користь якого не здійснюється виконання протягом значного періоду часу, що порушує права стягувача на майно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність заявленого державним виконавцем подання про надання дозволу на примусове проникнення державного виконавця до житла боржника.

На підставі наведеного, керуючись Законом України Про виконавче провадження, ст. 439 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання задоволити.

Надати головному державному виконавцю Косівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ОСОБА_4 дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , для проведення технічної інвентаризації.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: Крилюк М.І.