Ухвала суду № 90293453, 08.07.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 188/863/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

суддів Косюка А.П., Болдирєвої У.М.,

секретаря Самойленко Л.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Павлограді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю:

прокурора Ларченка Я.І.,

захисників адвоката Алієва Н.Д.

обвинуваченого – ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А :

03 липня 2020 року в провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов зазначений обвинувальний акт.

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.07.2020 року. Обвинувачений утримується під вартою.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання, викликані сторони кримінального провадження. В підготовче судове засідання з`явився прокурор, захисник, обвинуваченого доставлено конвоєм, потерпілий в судове засідання не з`явився та надав заяву про розгляд провадження за його відсутності.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається. Заявлені захисником підстави для закриття провадження є предметом судового розгляду та можуть бути встановлені судом під час прийняття остаточного рішення.

Крім того, прокурором в підготовчому судовому засідання заявлене клопотання про доцільність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк дії його завершується 09.07.2020 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті. Підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обрані обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, не відпали: останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою схилення їх до зміни показів на свою користь, є ризик вчинення обвинуваченим нового злочину, що підтверджує наявність обвинувальних актів стосовно обвинуваченого в провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за ст.185 КК України. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.

Захисник заявив клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки потерпілий претензій до обвинуваченого не має, і зі слів останнього злочин вчинено не обвинуваченим, а іншою особою. Також захисник заперечує проти продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що є усі підстави для зміни запобіжного заходу на інший, більш м`який: домашній арешт, про що суду було надано письмове клопотання. В обґрунтування зазначив, що у обвинуваченого міцні соціальні зв`язки за місцем проживання: проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, характеризується за місцем проживання позитивно, в силу ст.89 КК України не судимий. Досудове слідство за кримінальним проводженням завершено, допитані усі свідки кримінального правопорушення, тому ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, втратили актуальність. Дії обвинуваченого органом досудового розслідування були, невірно кваліфіковані за ч.3 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК України, оскільки у обвинуваченого був відсутній умисел на спричинення смерті потерпілого задля приховання іншого злочину, постріл був здійснений з пістолету спорядженим патроном несмертельної, травматичної дії, яка не могла спричинити смерті людині.

Обвинувачений підтримав позицію захисника щодо закриття провадження, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем його проживання, підтвердив наявність батьків в с.Ізюмське Харківської області та наявність кримінальних проваджень за його обвинуваченням щодо вчинення крадіжок в Петропавлівському районному суді Дніпропетровської області. На теперішній час він звільнений з місця роботи водія станції швидкої допомоги.

У відповідності до вимог ст.384 КПК України під час роз`яснення можливості розгляду даного кримінального провадження судом присяжних, обвинувачений висловив бажання розглядати кримінальне провадження судом присяжних.

Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд встановив наступне:

Згідно із ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Підстави для закриття кримінального провадження передбачені ст.284 КПК України. Інкриміновані обвинуваченому злочини не відносяться до категорії кримінальних проаджень у формі приватного обвинувачення. Заявлені підстави для закриття провадження, а саме недоведеність інкримінованих злочинів, є предметом дослідження в судовому засіданні, а встановлення винуватості особи у вчиненні злочину вирішується судом в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення за кримінальним провадженням.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту.

Частиною другою вказаної статті визначений певний перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, зокрема (згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Зазначене викладене в Постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року у справі № 5-328-кс 16.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Європейський Суд з прав людини, практика якого, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст. 9 КПК України, є частиною національного законодавства, у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні (рішення від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України»), де суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

Так, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

За положеннями п.«а» ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Разом з тим, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з обвинувального акту, викладаючи обвинувачення за ч.3 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК стосовно ОСОБА_1 (незакінчений замах на умисне вбивство з метою приховування іншого злочину), сторона обвинувачення зазначає, що обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_2 було надано своєчасну допомогу, тобто фактично пред`являють обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на вчинення злочину, а саме ч.2 ст.15 КК України, відповідно до якої: замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Таким чином виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 , не відповідає фабулі обвинувачення в цій частині.

Суд вважає, що допущені у провадженні порушення прав і свобод обвинуваченого і є такими, що становлять порушення права на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції. В обвинувальному акті встановлено невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам п.5 ст.291 КПК України. Таке формулювання обвинувачення є незрозумілим для обвинуваченого, який вправі знати, в чому він обвинувачується.

За таких обставин суд вважає доцільним обвинувальний акт з додатками повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Колегією суддів встановлено, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду, зокрема судом присяжних.

Стаття 315 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається із даних реєстру матеріалів досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 був обраний у виді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу до 09.07.2020 року.

Під час проведення підготовчого судового засідання прокурором було подане письмове клопотання про необхідність продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, оскільки строк цього заходу спливає.

Захисником було подане письмове клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на домашній арешт.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, зокрема - тримання під вартою та домашній арешт.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини останнього, передбачено у виді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя.

Судове слідство за даним кримінальним провадженням ще не розпочалось, проведено підготовче судове засідання. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних потерпілого, свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілого, свідків, які ще судом не допитані.

Судом було встановлено, що у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки в смт.Петропавлівка Дніпропетровської області: останній перебуває в цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_3 , на утриманні має трьох малолітніх дітей. При цьому у смт. Петропавлівка відсутнє зареєстроване місце проживання, обвинувачений на теперішній час не працевлаштований. Наявність родинних зв`язків (батьки) в с.Ізюмське Харківської області у обвинуваченого дає підстави вважати, що у разі зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м`який, обвинувачений може переховуватись за вказаною адресою.

Наявність в провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області кримінальних проваджень стосовно обвинуваченого за фактом вчинення крадіжок підтверджує наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні саме такого запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною.

Тому, на думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є неможливим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Обвинувальний акт за кримінальним провадженням, що внесене в ЄРДР за №12019040530000274 від 28.05.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК України - повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

В задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на домашній арешт – відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 діб, тобто до 05 вересня 2020 року.

Строк дії ухвали – до 05.09.2020 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді А.П. Косюк

У.М. Болдирєва