Рішення № 90291498, 08.07.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/174/2020

325/552/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Апалькової О.М.

при секретарі: Цукановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2011 року в сумі 17038,09 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на ті обставини, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 07 жовтня 2011 року отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 2000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг»,затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У п.2.1.1.2.3. та п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідач зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

На думку представника позивача, АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач, напроти, свої зобов`язання за Договором не виконав: не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 22.03.2020 року має заборгованість у сумі 17038 ( сiмнадцять тисяч тридцять вiсiм) гривень 09 копійок, із них:

715,03 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

в тому числі:

0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту,

715,03 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

294,06 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

14741,47 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. – нараховано комісії;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

787,53 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщений про день, час і місце розгляду справи, надавши клопотання про розгляд справи у відсутність представника банку (а.с. 58).

Крім того, надав в суд письмову відповідь на відзив, в якій зазначене наступне: з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила свою згоду на те, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Також зазначає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважає недоречною з огляду на те, що в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника.

Вважає, що судом також необхідно врахувати наступні постанови Верховного суду: постанову від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, постанову від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17 , постанову від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц, постанову від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

12.05.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнала заборгованість за тілом кредиту в сумі 715,03 грн., однак не визнала іншу заборгованість у вигляді відсотків, штрафу та пені, оскільки підписана нею анкета-заява від 07.10.2011 року не містила процентної ставки, «Умовами та правилами надання банківських послух» та «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» нею не підписувалися, працівники банку не ознайомлювали її з вказаними документами. Тому вважає, що «Умови та правила» а також «Витяг з Тарифів» не є складовими частинами укладеного між нею та позивачем кредитного договору.

Також у відзиві просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 69-70).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.10.2011 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківськи послуг, та нею було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 21).

Відповідач отримала платіжну картку, зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 300 грн., який 07.10.2011 року збільшено до 2000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 19).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 22.03.2020 року, за розрахунком позивача, становить 17038,09 грн., та складається із 715,03 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 294,06 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 14741,47 грн. – нарахованої пені, а також 500 грн. - штрафу (фіксована) частина, 787,53 грн. - штрафу (процентна складова).

Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів з огляду на наступне.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла насебе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір пені та штрафів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.якщо договором не встановлений розмр процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацонального банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачцються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

У разі укладання договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме такий висновок викладений в постанові Ведикої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦАПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, анкета-заява від 07.10.2011 року, підписана позичальником, не містить відомостей щодо умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустроки (пені, штрафів) за порушення зобовязання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір заборгованості та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 07.10.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 07.10.2011 року містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Суд вважає, що вказані Умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 07.10.2011 року.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 294,06 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Анкета-заява від 07.10.2011 року, яка підписана Костенко ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , не містить відомостей щодо погодження сторонами розміру відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує відсотки згідно ст. 625 ЦК України з 01 жовтня 2019 року за процентною ставкою 86,4 % (а.с. 14).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, (86,4%).

Проте, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 07.10.2011 року.

Позивачем не було надано під час розгляду справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за процентною ставкою 86,4%.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за процентною ставкою 86,4%, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином суд вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та неустойкою є безпідставними, оскільки позивачем (банком) не доведено укладення договору на таких умовах.

Крім того, банком не заявлялись вимоги про стягнення трьох процентів річних, згідно ст. 625 ЦК України, нарахованих на прострочений кредит.

Укладений між сторонами кредитний договір від 07.10.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Отже, не має підстав для стягнення з відповідача відсотків згідно ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 715,03 грн.

Посилання позивача про те, що до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять зазначеної ним довідки з підписом позичальника. До кредитного договору (анкети-заяви) додані лише Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 88,28 грн.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 р/рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2011 року у сумі 715 ( сiмсот п`ятнадцять ) гривень 03 копійки, яка складається із: 715,03 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 р/рахунок № НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 88 (вiсiмдесят вiсiм) гривень 28 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Вказані строки продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: О.М.Апалькова