Рішення № 90290886, 06.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10811/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 липня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засіданні – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справи за позовною заявою ТОВ «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Інтеркеш Україна» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що 16.10.2017 року між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4-13381, згідно якого ОСОБА_1 отримала суму грошових коштів в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,35 % щоденного нарахування, що становить 127,75 % річних, тип процентної ставки – фіксований. Факт отримання грошових коштів підтверджується підписом ОСОБА_1 на Кредитному договорі та видатковому касовому ордері від 16.10.2017 р.

Позивач зазначає, що згідно кредитного договору, кредит був наданий на 12 місяців, дату повернення такого визначено до 16.10.2018 р.

Зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого, станом на дату подання позову, має заборгованість перед товариством, в розмірі 32 872,39 грн., яка складається з наступного: 4775,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10908,29 грн. – заборгованість за відсотками; 17189 грн. – нарахована пеня.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованість за кредитним договором №4-13381 від 16.10.2017 року у розмірі 32 872,39 грн., та суму витрат на виїзд боржника за адресою прописки та проживання в розмірі 300 грн., а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з участю сторін. Згідно даної ухвали відповідачу встановлений строк не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася повторно, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 16.10.2017 року між позивачем ТОВ «Інтеркеш Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №4-13381, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,35 % щоденного нарахування, що становить 127,75 % річних, тип процентної ставки – фіксований.

Згідно п.1.2 Кредитного договору, кредит був наданий позичальнику строком на 365 календарних днів з кінцевим строком повернення кредиту 16.10.2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та не припиняє щоденне нарахування Кредитних процентів.

Факт отримання відповідачкою грошових коштів підтверджується підписом ОСОБА_1 на Кредитному договорі та видатковому касовому ордері від 16.10.2017 р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно п.1.6 Кредитного договору. Нарахування відсотків за цим Договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році. Кількість днів у році приймається за 365 днів. Проценти (відсотки) за користування кредитом нараховуються щодня та протягом усього строку користування кредитом.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтеркеш Україна» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Позичальнику кредит у розмірі, встановленому Договором.

Проте, ОСОБА_1 всупереч умовам Договору, а також вимог ст.ст.509, 526, 1054ЦК України взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З наданого Банком суду розрахунку слідує, що у зв`язку з порушенням Позичальником зобов`язань, станом на 30.08.2019 року вона має заборгованість за кредитним договором №4-13381 від 16.10.2017 року у розмірі 32 872,39 грн., яка складається з наступного: 4775,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10908,29 грн. – заборгованість за відсотками; 17189 грн. – нарахована пеня.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.п.6.3 Кредитного договору невиконання (або неналежне виконання) позичальником своїх зобов`язань за даним Договором (відносно повноти та строків сплати відсотків за Кредитом та/або сплати повернення Кредиту не в повному обсязі та у разі порушення графіку погашення кредиту зазначеного в п.1.7 Позичальник сплачує пеню в розмірі 100 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, при визначенні розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 17189 грн., суд приходить до наступного.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Так, з розрахунку позивача слідує, що сума пені нарахована ним на прострочення як по оплаті основного боргу та процентів, що складає 17189 грн., що більш ніж у двічі перевищує суму заборгованості за кредитом, що свідчить про явну не співмірність суми пені сумі заборгованості по кредиту.

Згідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та вважає за доцільне зменшити розмір пені.

Тому суд, керуючись ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості пені із непомірно заявленої позивачем суми в розмірі 17189 грн., до суми у розмірі 4775,10 грн.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачем надано обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання Позичальником ОСОБА_1 умов Договору, а відповідач жодних доказів відсутності у неї заборгованості перед Банком не надала, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованість за кредитним договором №4-13381 від 16.10.2017 року у розмірі 20 458,49 грн., з яких: 4775,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10908,29 грн. – заборгованість за відсотками; 4775,10 грн. – нарахована пеня.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 300,00 грн. витрат пов`язаних з досудовим врегулюванням повернення заборгованості, то така не підлягає задоволенню, так як такі витрати не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

За таких обставин, даний позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 80, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (м. Ужгород, вул. Швабська, 17, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», код банку 312378) заборгованість за кредитним договором №4-13381 від 16.10.2017 р., в розмірі 20 458,49 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4775,10 грн.; заборгованості за відсотками - 10 908,29 грн.; нарахована пеня - 4775,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (м. Ужгород, вул. Швабська, 17, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», код банку 312378) судовий збір в розмірі 1 762 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 09 липня 2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк