Рішення № 9029083, 15.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.10                                                                                           Справа№ 11/7

по справі за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство», м.Воронеж РОСІЯ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаж», м.Львів

про стягнення 597 712,69грн.

В судовому засіданні взяли участь Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Майорчак О.Р.-представник згідно доручення

Стороні яка бере участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство»про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаж»2149890,99 російських рублів (597712,69грн. по курсу НБУ від 11.11.2009року).

Ухвалою господарського суду 15.01.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.02.2010року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

В судове засідання представники сторін не з’явилися, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на укладений між Відкритим акціонерним товариством «Автовантажмаш»та Відкритим акціонерним товариством «Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство»Контракт № 02/09/07 від 27.09.2007року відповідно до якого позивач (замовник по договору) доручив, а відповідач (виконавець по договору) прийняв на себе зобов»язання виробити й поставити замовнику на умовах EХW (склад виконавця) засоби наземної обслуги для літака АН-148 (надалі ЗНО) за найменуванням, кількістю та ціною, які обумовлені цим контрактом, а замовник зобов»язався прийняти й сплатити ЗНО на умовах і в терміни, передбачені цим контрактом.

Пунктом 1.2 контракту визначений перелік виробів, які надходять до одного комплекту ЗНО літака АН-148.

У межах даного контракту сторони домовились про виготовлення 2 (двох) комплектів ЗНО літака АН-148.

Загальна вартість Контракту відповідно п.7.8 складає 298500 доларів США у тому числі 107000доларів США – комплект для виробничо-технологічних потреб.

Пунктом 7.5 договору сторони передбачили порядок розрахунків згідно графіку фінансування.

Відповідно до графіку фінансування позивач вносить авансовий платіж в розмірі 70%:

-          1-шій декаді листопада 2007року з кінцевим розрахунком в червні 2008року (термін поставки 2-й квартал 2008року);

-1-шій декаді листопада 2007року з кінцевим розрахунком в червні 2008року (термін поставки 2-й квартал 2008року);

-В червні 2008року з кінцевим розрахунком в грудні 2008року (термін поставки 4-й квартал 2008року);

На виконання умов договору позивачем здійснено передоплату в сумі 2149890,99рос.рублів:

-          платіжним доручення № 1950 від 06.03.2008року позивач оплатив 1730433,71російських рублів;

-          платіжним доручення № 2752 від 13.05.2008року позивач оплатив 419457,28російських рублів.

Оскільки термін виконання договірних зобов»язань відповідачем сплив 26.10.2008року, а умови контракту не виконано, позивач звернувся до суду із позовом про повернення сплачених коштів.

11 квітня 2009року позачерговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Автовантажмаш»було прийнято рішення про припинення ВАТ «Автовантажмаш»шляхом перетворення у ТзОВ «Автовантажмаш».

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

27.09.2007року сторони уклали Контракт № 02/09/07 відповідно до умов якого позивач провів авансовий платіж майбутньої поставки, що підтверджено платіжним дорученням № 1950 від 06.03.2008року на суму 1730433,71російських рублів та платіжним дорученням № 2752 від 13.05.2008року на суму 419457,28російських рублів.

Загальна сума передоплати складає 2149890,99рос.рублів.

Відповідно до графіку фінансування, узгодженого сторонами, відповідач зобов»язався поставити обумовлену продукцію протягом 200днів з дня надходження авансу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки щодо оплати не виконав чим порушив свої обов'язки за Договором.

З огляду, на те, що в порушення умов договору позивач не отримав товар, він просить суд повернути йому сплачену суму в примусовому порядку.

Відповідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попереньої оплати товару, не передав товару у встановлений строк, покупець має право вимагати передавання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору у встановлений строк, покупець згідно закону має право вимагати від продавця передання оплачених товарів, або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред’явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору належить покупцеві.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ГПК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов»язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач здійснив переоплату в сумі 2149890,99грн., а відповідач зобов’язався виготовити і поставити комплекти засобів наземного обладнання. При цьому, умовою була переоплата 70% загальної суми договору. Решта поставки товару повинна була бути здійснена з відстрочкою оплати. Однак, відповідачем договірні зобов»язання не виконано.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив, доказів оплати не подав.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Крім цього, позивачем подано клопотання про відшкодування понесених ним витрат на транспортний зв»язок в сумі 21498,90російських рублів, в підтвердження чого долучено копії залізничних та автобусних квитків.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаж», м.Львів, вул. Шевченка, 323 (код ЄДРПОУ 00310901) на користь Відкритого акціонерного товариства «Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство», РОСІЯ м.Воронеж, вул. Ціолковського, 27 (ИНН 365000959 ОГРН 1023601553689) 2149890,99російських рублів (597712,69грн. по курсу НБУ станом на 11.11.2009року) основного боргу, 11409,70російських рублів судових витрат за проїзд, 21498,90російських рублів державного мита 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя