Ухвала суду № 90290597, 07.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3224/20

Провадження № 1-кп/303/574/20

УХВАЛА

01 липня 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Котубей І.І.,

з участю секретаря Мотринець А.В.,

прокурора Запольського Д.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників Семенова Ю.О., Коструб В.В.,

Ордін О.В., Петрик В.В., Ільтьо А.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000128 від 18.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст.291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Захисники Семенов Ю.О., Коструб В.В., Ордін О.В., Петрик В.В., Ільтьо А.М., не заперечили проти призначення судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали позицію своїх захисників.

Потерпілий ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З врахуванням думки учасників, суд вважає можливим судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та колегіально судом у складі трьох професійних суддів немає.

Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

До обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діє по 03 липня 2020 року включно.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб.

Вказані клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України і 19.03.2020 року були затримані відповідно до ст. 208 КПК України. На даний час існують ризики того, що обвинувачені будуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити те, в якому вони обвинувачуються. Зокрема, прокурор вказує на те, що злочин, який інкримінується обвинуваченим, є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що може бути підставою і мотивом для обвинувачених переховуватися від суду. Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, відповідно, останні, усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, мають реальні можливості покинути територію України з метою переховуватися від суду як в межах пунктів пропуску через державний кордон України, так і поза його межами, а також переховуватися на території України. Обвинувачений ОСОБА_1 також притягується до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і на даний час справа відносно нього розглядається Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. В даному провадженні він оголошувався в розшук і слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків чи їх родичів, а також на потерпілого з метою зміни показань на їх користь. На наявність даного ризику вказує та обставина, що під час вчинення злочину обвинувачені супроводжували вимогу про передачу їм коштів нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому, утримували його поза його волею, і такі дії можуть бути вчинені обвинуваченими повторно. Всі обвинувачені мають кримінальні зв`язки, ніде не працюють і не отримують легальних доходів, а тому наявні підстави вважати, що вони будуть продовжувати злочинну діяльність. На даний час обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 348 КК України, однак, наявність запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 315 300 гривень не стала достатнім стримуючим фактором для нього від вчинення нових протиправних дій. При цьому слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, спосіб вчинення злочину, знаряддя, час та місце його вчинення, зокрема, в другому по населенню місті Закарпатської області, в людному місці поблизу житлових будинків. В зв`язку з цим прокурор вважає, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених і не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні. Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, прокурор просить при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати їм розмір застави.

Захисник Семенов Ю.О. заперечив проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, зазначених ним у письмовому запереченні. Пояснив, що на даний час відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Прокурором до клопотання подано ряд документів, але це є письмові докази, які суд повинен розглядати під час судового розгляду кримінального провадження, вони не є доказами тих ризиків, на які вказує прокурор. Обвинувачений не має наміру ухилятися від суду і в зв`язку з встановленими обмеженнями не може покинути територію України, як це вказує прокурор. Крім того, у обвинуваченого діагностовано ряд захворювань, що підтверджено відповідними довідками. Вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого відносно нього достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Ордін О.В. в підготовчому судовому засіданні також заперечила проти задоволення клопотань прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що тяжкість показання за злочин, який інкримінується обвинуваченим, не може бути підставою для застосування такого запобіжного заходу. Ризики, які існували під час досудового розслідування, значно знизилися після направлення справи до суду, оскільки всі докази вже зібрані, свідки допитані, продовжити злочин вже неможливо. Жодних доказів існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, немає, а є тільки припущення прокурора. Додатки до клопотання прокурора, це докази у кримінальному провадженні, яким суд має надати оцінку в нарадчій кімнаті, а не докази існування ризиків. Потерпілий, зі слів прокурора, перебуває під захистом, тому обвинувачені жодним чином не мають можливості чинити на нього тиск. Щодо обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі обвинувачення є надуманим, ці особи не причетні до вчинення злочину, вони нічого ні в кого не вимагали. В зв`язку з цим захисник просить відмовити в задоволенні клопотань прокурора та обрати відносно обвинувачених інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Коструб В.В. в підготовчому судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і просив обрати відносно них інших захід, не пов`язаний з позбавленням волі. Звертає увагу на те, що сам по суті запобіжний захід не є карою за вчинений злочин, а надані прокурором докази взагалі не підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник Петрик В.В. підтримав думку інших захисників щодо відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора. Просив не приймати до уваги надані прокурором до клопотання письмові докази і звернув увагу, що без них має місце тільки шаблонне клопотання, нічим не підтверджене.

Захисник Ільтьо А.М. в підготовчому судовому засіданні також повністю заперечив проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки для цього немає ніяких підстав. Вказує на те, що ризики, на які вказує прокурор відсутні. Вважає, що до його підзахисного слід застосувати більш м`який запобіжний заходів, не пов`язаний з обмеження його волі. Підтримав подане ним через канцелярію суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та показав, вказана справа, а також інші, які існують відносно нього, сфабриковані, він не вчиняв ніяких злочинів. Просив врахувати, що на утриманні в нього троє малолітніх дітей, дружина сама не справляється з їх утриманням та вихованням, тому є всі підстави для обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали своїх захисників і також заперечили проти обрання відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пояснили, що жодного відношення до інкримінованого їм кримінального правопорушення та до потерпілого вони не мають. Останній сам вчиняє кримінальні правопорушення, займається збутом наркотиків

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши подані прокурором клопотання про застосування відносно обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, письмові заперечення та клопотання про зміну запобіжного заходу, подані стороною захисту, додані до них матеріали, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 189 КК України кваліфікуючими ознаками якого є вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеженні його прав і свобод (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їм кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 189 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

За таких обставин є підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення їх вини у вчиненні вище вказаного злочину, можуть перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Суд вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України, вони, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, суд вважає доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть впливати на потерпілого та свідка. Як встановлено під час розгляду клопотань і вбачається з обвинувального акта, обвинувачені знайомі з потерпілим та свідком, а тому існує ризик незаконного впливу на свідка та потерпілого з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

В зв`язку з цим суд вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою обвинувачених в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх судом.

Посилання обвинувачених на штучність кваліфікації події за ч. 2 ст. 189 КК України, суд до уваги не приймає, оскільки на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження.

Таким чином, наявність висунутого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеженні його прав і свобод (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених у виді тримання під вартою.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховується судом і те, що сам злочин, який інкримінується обвинуваченим, стосується вимагання з погрозами насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що в свою чергу є порушенням громадської безпеки не тільки потерпілих, свідків даного кримінального провадження, але й суспільства в цілому. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка визначається в Законі України "Про основи національної безпеки України" як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Зазначений вид злочину щодо вимагання, вчиненого групою осіб, та, відповідно, співучасть у такому злочині, має суспільний інтерес.

Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до обвинувачених виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.

Застосований до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, у зв`язку з чим з плином часу інтереси слідства не втратили актуальності.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та для запобігання спробам останніх переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинувачених під вартою, в тому числі за станом здоров`я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, суд робить висновок про необхідність обрання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 строку тримання під вартою по 29 серпня 2020 року включно. До того ж такий строк перебування обвинувачених під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності. Обираючи тримання під вартою обвинуваченим, суд застосовує таке обмеження їх права на свободу, виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинувачених до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З поданого до суду клопотання та обвинувального акту вбачається, що обвинуваченим інкримінується вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеженні його прав і свобод (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , було вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого, суд вважає за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.314, 315, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, призначити до відкритого судового розгляду в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 10 год. 30 хв. 10 липня 2020 року.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, захисників та потерпілого.

Клопотання прокурора про застосування відносно обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - по 29 серпня 2020 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, уродженцю с.Негрово Іршавського району Закарпатської області, мешканцю АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - по 29 серпня 2020 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - по 29 серпня 2020 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_5 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - по 29 серпня 2020 року включно.

На ухвалу в частині обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга через місцевий суд до суду апеляційної інстанції протягом семи діб із дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду І.І.Котубей