Рішення № 90290376, 06.07.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2395/20

Провадження № 2/242/1010/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., розглянувши в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля ВП «Шахта «Україна» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 р. позивач звернуся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем. У період з24.09.2019 р. по 09.10.2019 р. та з 11.10.2019 р. по 31.10.2019 р. перебував на лікарняному. У зв`язку з неповною сплатою ЄСВ страхувальник – ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» здійснив розрахунок допомоги по листкам непрацездатності виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час настання страхового випадку. Станом на сьогодні відповідач перерахував до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області ЄСВІ за період з 01.09.2018 р. по 31.03.2019 р. у повному обсязі, а за період з 01.04.2019 р. по 31.08.2019 р. – частково. Вважає, що у нього виникло право на виплату допомоги у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) без обмеження середнього розміру допомоги розміром мінімальної заробітної плати, оскільки його страховий стаж перед настанням страхового випадку (хвороби) складає більше 6 місяців. Відповідач в здійсненні перерахунку відмовив через відсутність у відомості форми ОК-5 інформації про наявність необхідного страхового стажу протягом 12 місяців.

Просив визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100 % його середньої заробітної плати та зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків суду у справі, зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по його лікарняним листкам АДЛ № 009203 та АДЛ № 009204 із розрахунку 100 % його середньої заробітної плати та надати до Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідні заяви-розрахунки.

Заперечення відповідача.

Відповідач у строк, встановлений судом, відзив не надав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.06.2020 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться у спрощеному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта Україна», що підтверджується копією трудової книжки.

Позивач в період з 24.09.2019 р. по 09.10.2019 р. та з 11.10.2019 р. по 31.10.2019 р. перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, та йому було розраховано суми відшкодування.

Згідно довідки від 04.05.2020 р. роботодавець в період з 01.09.2018 р. по 31.08.2019 р. щомісячно на зарплату ОСОБА_1 нарахував єдиний соціальний внесок у розмірі 22 %. Єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 01.09.2018 р. по 31.03.2019 р. у повному обсязі, за період з 01.04.2019 р. по 31.08.2019 р. – частково.

Позивач, вважаючи, що розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності нарахований невірно, звернувся до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта Україна» із заявою щодо невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листам № 009203 та № 009204 із розрахунку 100 % його середньої заробітної плати (доходу).

Відповідач листом від 19.05.2020 р. зазначив, що нормою ч.1 ст.19 Закону № 1105 визначено запобіжний механізм, який обмежує розмір матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) обчислення листків непрацездатності АДЛ № 009203 з 24.09.2019 р. по 09.10.2019 р. та АДЛ № 009204 від 10.10.2019 р. по 02.11.2019 р. станом на 14.05.2020 р. проведено вірно, а саме: 100% з врахуванням обмеження та з розрахунку мінімальної зарплати, яка на 01.09.2019 р. складала 3723 грн. Після зарахування страхового стажу з 01.09.2019 р. по 28.02.2019 р. (6 місяців) за даними Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування допомога по тимчасовій непрацездатності буде підлягати обов`язковому перерахунку (доплаті) до 100 % середньої заробітної плати відповідача. На підтвердження зазначеного надано індивідуальні відомості на застраховану особу.

Згідно довідки № 289 від 02.07.2020 р., виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», всі суми ЄСВ нараховані безпосередньо на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 р. по 31.08.2019 р. (12 місяців) були відображені у таблиці 6 Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який щомісяця надається до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст..83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст..253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно зі ст..255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загаьнообов`язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розмірі визначаються законами України з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншим нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначає ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За приписами п.2 ч.1 ст.16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Частинами 1,2,4 ст.21 Закону визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другом цієї частини.

Статтею 22 Закону встановлені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхових випадків, які зазначені в Законі.

Частиною 2 ст.22 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому КМУ.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50 % середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років; 2) 60 % середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років; 3) 70 % середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років; 4) 100 % середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Ч.3 ст.30 Закону передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням та своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Тобто, комісія із соціального страхування підприємства наділена повноваженням щодо призначення матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченого печаткою підприємства.

Згідно п.7 Порядку № 26 при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у п.п.2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов`язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

Статтею 15 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом та подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості, у тому числі, про розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників.

Враховуючи вищевикладене, те, що обов`язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений саме на роботодавця, як страхувальника, та листа, в якому позивачу було повідомлено про те, що після зарахування страхового стажу з 01.09.2019 р. по 28.02.2019 р. (6 місяців) за даними Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування допомога по тимчасовій непрацездатності буде підлягати обов`язковому перерахунку (доплаті) до 100 % середньої заробітної плати позивача, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: зобов`язати відповідача зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по лікарняним листкам АДЛ НОМЕР_1 та АДЛ № 009204 та надати до Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідні заяви-розрахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає судові витрати покласти на сторін у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», код ЄДРПОУ 33426253, розташоване за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул..К.маркса, 41, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» щодо не проведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100 % середньої заробітної плати ОСОБА_1 .

В задоволені решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в доход держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.. 40 коп.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» судовий збір в доход держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (з урахуванням п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020 р.

Суддя В.Г.Черков