Рішення № 90289879, 08.07.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1618/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Теліціній О.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Юренка Ю.В. звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 28 березня 2017 року Костянтинівським ВП Бахмутського ВР ГУНП в Донецькій області розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1207050380000342 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. 07 квітня 2017 року йому повідомлено про підозру за ч.2 ст.367 КК України, а 23 жовтня 2017 року обвинувальний акт направлено до суду. Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2019 року позивача визнано невинуватим та виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без змін. В результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому завдано моральної шкоду в загальному розмірі, що становить 1 000 000гривень, оскільки його честь і гідність були принижені, життєвий уклад, який склався за довгі роки – порушений, він жив у тривалому страху за своє майбутнє, оскільки очікував, що буде засуджений за діяння, якого не скоював. За час незаконного перебування під слідством та судом перебував у стані безперервного нервового напруження і стресу; протягом тривалого часу змушений був терпіти обмеження прав і свобод людини і громадянина, що суттєво відзначилось на психологічному стані. Перед кожним відвідування слідчого і суду відчував душевні переживання, у зв`язку з чим вимушений був практично постійно приймати заспокійливі лікарські засоби; внаслідок постійних переживань у період часу з 23 травня 2017 року до 09 червня 2017 року був госпіталізований до кардіологічного відділення КУ «Лікувально-профілактична установа міська лікарня №5». Його життєві зв`язки були порушені, він став дратівливим по відношенню до членів своєї сім`ї. Також були порушені зв`язки із знайомими, яким стало відомо про його притягнення до кримінальної відповідальності, що призвело до душевних страждань. Справедливим відшкодуванням моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності вважає суму у розмірі 1000000 гривень.

Позивач просить:

-стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди 1000 000 гривень.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Прокуратуру Донецької області.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року закрите підготовче провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Юренко Ю.В. підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності постраждала його ділова репутація як лікаря, погіршилось ставлення до нього з боку знайомих та колег.

Представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області –Окорокова Є.Є. в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

З наданого Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області відзиву вбачається, що співвідповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 і просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження того, що йому заподіяно моральну шкоду саме в розмірі 1000000 гривень. Виходячи з положень ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України» у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 147354 гривні 60 копійок (з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 4723грн за кожен місяць перебування під слідством та судом), оскільки він знаходився під слідством та судом з 07 квітня 2017 року до 21 листопада 2019 року (а.с.26-28).

Представник Прокуратури Донецької області Шалата С.С., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, частково визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , не заперечувала проти стягнення на користь останнього моральної шкоди в розмірі, що відповідає одній мінімальній заробітній плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Зі змісту відзиву вбачається, що Прокуратура Донецької області частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 і не заперечує проти стягнення на користь останнього на підставі ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у відшкодування моральної шкоди 148302 гривні (з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 4723грн за кожен місяць перебування під слідством та судом в період часу з 07 квітня 2017 року по 21 листопада 2019 року) (а.с.88-90).

Представник Державної казначейської служби України Бєрєзнякова Л.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 як безпідставного.

З поданого Державною казначейською службою відзиву вбачається, що співвідповідач заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки будь-які правовідносини між казначейством та позивачем по справі відсутні; казначейство не завдавало ОСОБА_1 шкоду, не уособлює державу і не відповідає за її зобов`язаннями. Кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди кошторисом на утримання органів казначейства не передбачені. Заявлений розмір відшкодування моральної шкоди 1000000 гривень не аргументований та не обґрунтований. Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним і не підтвердженим доказами (а.с.43-44).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Юренко Ю.В., представників співвідповідачів – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з`ясувавши позицію представника ГУНП в Донецькій області, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 07 квітня 2017 року в рамках кримінального провадження № 12017050380000342 від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (а.с.103-106).

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017050380000342 від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 (після перекваліфікації) обвинувачувався за ч.1 ст.367 КК України - в тому, що він своїми умисними діями, які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них завдав шкоди охоронюваним законом державним інтересам в особі КУ «Центральна районна лікарня» (а.с.107-112).

Досудове розслідування кримінального провадження № 12017050380000342 від 28 березня 2017 року здійснювалось слідчими слідчого відділу Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (а.с.107-112).

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення (а.с.3-9).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без змін (а.с.10-12).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № НОМЕР_1 486 ОСОБА_1 в період часу з 23 травня 2017 року до 09 червня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні з приводу ІБС, стенокардії напруження, атеросклеротичного кардіосклерозу, екстрасистолічної аритмії, гіпертонічної хвороби 2 стадії (кризи 22.05.17року, 23.05.17 року, 26.05.2017 року, 28.05. 2017 року). Значне погіршення стану 22 травня 2017 року - на фоні високих цифр артеріального тиску виник біль в області серця; на ЕКГ 22.05.2017 року виявлені ішемічні зміни, 23.05.2017 року – госпіталізований (а.с.13).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.)1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п.) 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що

відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа «Нахманович проти Росії»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Як роз`яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Разом із тим, визначений законом розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено правовий висновок такого змісту: суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 07 квітня 2017 року (повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення) до 21 листопада 2019 року (постановлення ухвали Донецького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року), тобто 31 місяць 15 днів.

За таких підстав позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 8 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено розмір мінімальної заробітної плати, розмір якої станом на день ухвалення рішення становить 4723 грн 00 коп.

Отже, гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку становить 148774 грн 45 коп (з розрахунку 4723 х 31 місяць 15 днів).

Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 суд виходячи із встановлених обставин справи, характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконного перебування під слідством та судом дійшов висновку про те, що розмір гарантованого мінімуму відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом не в повному обсязі компенсує завдану позивачу моральну шкоду, з огляду на наступне.

При визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань та душевних переживань від безпідставного звинувачення; перебування позивача, який є особою похилого віку протягом тривалого часу під слідством і судом – 31 місяць 15 днів, що призвело до страждань від почуття невизначеності свого майбутнього, порушення його нормальних життєвих зв`язків, яке вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення відносин із членами сім`ї, знайомими та колегами, тяжкість вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу та ділової репутації як лікаря, погіршення стану здоров`я.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 гривень відповідає характеру та обсягу страждань позивача і саме в цій частині позов підлягає задоволенню.

Заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень є необґрунтованим та завищеним.

Обов`язок щодо списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України коштів на виплату позивачу в якості компенсації за завдану моральну шкоду покладено на Державну казначейську службу України як на розпорядника державних коштів, а не як на відповідальну за завдану шкоду особу, тому суд відхиляє доводи представника останньої з цього приводу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

ПозовОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 86; ідентифікаційний код 40109058), Державної казначейської служби України (м.Київ, вул.Бастіонна, 6; ідентифікаційний код 37567646), Прокуратури Донецької області (Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України процесуальні строки, зокрема, на апеляційне оскарження рішення, передбачені ст. 354 цього кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення по справі виготовлений 09 липня 2020 року.

Суддя