Ухвала суду № 90289479, 08.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1224/20

1-кп/219/753/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., суддів Лапченко О.М., Шевченко Л.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., прокурора Харасайла Є.В., захисника Пробийголова Д.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22017050000000269 від 31 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 258-3 КК України,

встановив:

у провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 23.03.2020, 06.04.2020, 14.05.2020, 10.06.2020, 07.07.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся належним чином, шляхом публікації відповідних оголошень у газетах «Урядовий Кур`єр», та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області http://arm.dn.court.gov.ua, також було вжито заходів щодо виклику обвинуваченого в підготовче судове засідання за останнім відомим місцем проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.06.2020 відносно ОСОБА_1 застосовано привід в судове засідання.

Начальник Бахмутського МВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуплі Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій області повідомив про неможливість здійснення привіду обвинуваченого у зв`язку із його відсутності за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що останній, будучи особою, що не сприймає державну владу в Україні, підтримуючи злочинні наміри діючої на території Донецької області терористичної організації «ДНР», на грунті власних переконань, з метою сприяння діяльності вищезазначеної організації, добровільно вступив до її рядів та бере активну участь в її діяльності.

21.06.2017 стосовно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні низки кримінальних правопорушень, зокрема за ч.2 ст. 260 КК України, яке вручено його брату ОСОБА_2

22.06.2017 підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в регіональний та державний розшук, проведення якого здійснюється УКР ГУ НП в Донецькій області.

18.12.2019 ОСОБА_1 змінено раніше повідомлену підозру з ч. 2 ст. 260 КК України на ч. 1 ст. 258-3 КК України, яку вручено житлово-експлуатаційній компанії за місцем його реєстрації.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування ОСОБА_1 ухилявся від явки на виклик слідчого, оголошений у розшук та перебуває у м. Донецьку, тобто на території, яка є тимчасово окупованою.

Розшук ОСОБА_1 триває, перепустки для перетину лінії зіткнення у межах Донецької області останній не отримував, державний кордон України не перетинав.

Просив здійснювати спеціальне судове провадження у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора, оскільки обвинувачений не обізнаний про те, що стосовно нього ведеться кримінальне переслідування, він з обвинуваченим зв`язку не має, не спілкувався, не зустрічався, а отже, обвинувачений позбавлений права захищатися від обвинувачення. Вважає, що розгляд справи у відсутність обвинуваченого порушить його право на захист. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання, оголосити ОСОБА_1 у розшук.

Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора і необхідність оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 у розшук, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (далі за текстом – Закон), ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Суд підкреслює, що право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року. Крім того, «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права» 1966 року передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому, суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т.76, с.11, п.28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п.3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 року Серія ОСОБА_3 , т.17, с.16, п.36;).

Отже, в даному кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що проведення судового розгляду без участі обвинуваченого не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав. Крім того, сторона обвинувачення не надала суду беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений ухилився від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, оскільки доказів його повідомлення належним чином у розумінні практики ЄСПЛ про наявність кримінального провадження відносно нього суду не надано.

Суд підкреслює, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» проведення спеціального судового провадження можливе за наявності відомостей про те, що особа перебуває в районі проведення антитерористичної операції та її оголошено у розшук.

На теперішній час відсутні дані, про те, що ОСОБА_1 перебуває в районі проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території, фактично його місце знаходження невідоме.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання не з`являється тривалий час, причини його неявки суду невідомі, місцезнаходження обвинуваченого суду теж не відомо, прокурором не доведено того, що обвинувачений знає про існування обвинувачення проти нього, а також не надано доказів перебування обвинуваченого в районі проведення антитерористичної операції, що передбачено вищевказаною нормою Закону, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості переконатися в тому, що обвинувачений дійсно обізнаний про день та час розгляду справи та ухиляється від явки у судові засідання.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та даних щодо ухилення обвинуваченого від явки у судові засідання, колегія суддів вважає необхідним на підставі положень ст. 335 КПК України зупинити судове провадження відносно ОСОБА_1 та оголосити його у розшук.

Керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, суд,

постановив:

у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22017050000000269 від 31 серпня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відмовити.

Оголосити у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Зупинити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 219/1224/20 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017050000000269 від 31 серпня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, на час розшуку обвинуваченого.

В разі розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити його до Артемівського міськрайонного суду Донецької області для можливості продовження судового провадження за його участю.

Копії ухвали надіслати для виконання розшуку начальнику УКР ГУНП в Донецькій області та для контролю прокурору відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області Харасайло Є.В.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені 07 липня 2020 року.

Повний текст ухвали складено 08 липня 2020 року.

Головуючий суддя О.В.Любчик

судді Л.В. Шевченко

О.М. Лапченко

Справа № 219/1224/20

1-кп/219/753/2020

Суддя О.В.Любчик