Рішення № 90288829, 09.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №757/54513/16

Провадження № 2/760/1066/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Каліш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2016 р. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до Національної поліції України, треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив:

стягнути з Національної поліції України на його користь майнову шкоду у розмірі 50485,22 грн.; витрати на проведення експертизи та підготовки Звіту (реальні збитки) у розмірі 1000,00 грн. та судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Національної поліції України, треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 21.04.2016 р. о 10 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. К. Уборевича, 2 в м. Києві, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та перед початком руху не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль марки «ЗАЗ Форза», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого автомобіль марки «ЗАЗ Форза», д.н.з. НОМЕР_2 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «Шевролет Епіка», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого автомобіль «Шевролет Епіка», д.н.з. НОМЕР_3 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «Рено Сканік», д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті чого всі чотири автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Шевролет Епіка», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить позивачу ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2016 р., винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 .

Вказує, що вищезазначеною постановою суду також встановлено, що ОСОБА_2 працює інспектором УПП ДПП м. Києва Національної поліції України, тобто під час керування автомобілем «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 та скоєння ДТП, остання виконувала свої трудові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, шкоду, що завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовую юридична чи фізична особа, з якою цей працівник перебував у трудових відносинах.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 , спричиняючи завдання йому майнової шкоди, діяла як працівник ДПП м. Києва Національної поліції України, тобто органу державної влади, виконуючи при цьому покладені на неї владні повноваження працівника поліції, а тому обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на юридичну особу, працівником якої вона є, тобто на Національну поліцію України.

Позивач вказує, що відповідно до Звіту № 175 про оцінку транспортного засобу від 16.05.2016 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Epica», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить позивачу, в результаті пошкодження при ДТП, складає 50485,22 грн.

Для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 ». Вартість проведення експертизи та підготовки Звіту № 175 про оцінку транспортного засобу від 16.05.2016 р. становить 1000,00 грн. Згідно квитанції №13 від 16.05.2016 р. позивачем була оплачена вартість проведення експертизи у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що Національна поліція України, як особа, відповідальна за відшкодування шкоди, відповідно до вимог чинного законодавства, зобов`язана відшкодувати позивачу, як потерпілому, майнову шкоду, яка полягає у вартості відновлення автомобіля, в розмірі 50485,22 грн. та витрати на проведення експертизи та підготовки Звіту у розмірі 1000,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Україна», згідно Полісу № АІ/7089759 .

Разом з тим, з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, позивач вважає, що майнова шкода, яка полягає у вартості відновлення автомобіля в розмірі 50485,22 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 1000,00 грн., підлягають відшкодуванню саме Національною поліцією України.

З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2017 р., занесеною до журналу судового засідання, за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача Національну поліцію України на Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2017 р., справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25.09.2017 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

20.02.2018 р. представником відповідача Департаменту патрульної поліції надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. У поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено, що транспортний засіб марки Toyota, модель «Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «Україна», відповідно до договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до полісу № АІ/7089759, який був чинний на момент настання ДТП, розмір страхового відшкодування, яке страховик ПрАТ «СК «Україна» зобов`язаний виплатити потерпілому за шкоду, заподіяну його майну, становив 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Згідно з п. 22.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , покладається на ПрАТ «СК «Україна», а Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Ухвалою суду від 21.03.2018 р., за клопотанням представника відповідача Департаменту патрульної поліції, призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

14.09.2018 р. до суду з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта № 19/13-1/33-СЕ/18 від 03.09.2018 р., щодо вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Chevrolet Epica», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП.

20.01.2020 р. до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник позивача просить задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму збитків (завдану майнову шкоду) в розмірі 26358,86 грн., а справу просить розглянути за відсутності позивача та представника позивача.

09.06.2020 р. до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшли письмові заперечення на письмові пояснення представника позивача, у яких представник відповідача зазначив, що позивач не надав суду жодних доказів подання до ПрАТ «СК «Україна» заяви про виплату страхового відшкодування або відмови у її виплаті. Те, що позивач не звертався до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування і не отримував від нього відмови, проте, отримав від МТСБУ регламентні виплати у загальному розмірі 25039,03 грн., тобто в сумі, яка не перевищує розмір страхової суми за заподіяну майнову шкоду згідно з чинним на момент ДТП страховим полісом № АІ/7089759 , не є підставою для покладання на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу різницю між регламентними виплатами та фактичним розміром шкоди.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. 09.06.2020 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, відповідно до якого представник повністю підтримує заявлені позовні вимоги та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні заперечував щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Треті особи ОСОБА_2 , представник ПрАТ «СК «Україна» в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи третіх осіб було повідомлено належним чином, будь-яких пояснень щодо заявлених позовних вимог від третіх осіб до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника відповідача, врахувавши подану представником позивача заяву про розгляд справи за відсутності позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 21.04.2016 р. о 10 год. 20 хв., по вул. К. Уборевича, 2 у м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля "ЗАЗ Форза", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «Шевролет Епіка» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Рено Сканік» д.н.з. НОМЕР_4 .

Так, вбачається, що ОСОБА_2 , 21.04.2016 р. о 10 год. 20 хв., керувала автомобілем «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , і рухалась по вул. К. Уборечива, 2 в м. Києві, де не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою і перед початком руху не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль «ЗАЗ Форза», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , після чого автомобіль «ЗАЗ Форза», д.н.з. НОМЕР_2 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль «Шевролет Епіка», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , після чого автомобіль «Шевролет Епіка», д.н.з. НОМЕР_3 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль «Рено Сканік», д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті чого усі чотири автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила п.п. 10.1, 2.3 б) ПДР.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2016 р., винною у вчиненні ДТП, що мала місце 21.04.2016 р. о 10 год. 20 хв., по вул. К. Уборевича, 2 у м. Києві, за участю автомобілів «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , "ЗАЗ Форза", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , «Шевролет Епіка» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Рено Сканік» д.н.з. НОМЕР_4 , визнано водія автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 .

Так, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2016 р., ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Chevrolet Epica», д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, який належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою суду від 21.03.2018 р., за клопотанням представника відповідача Департаменту патрульної поліції, призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Відповідно до Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/13-1/33-СЕ/18 від 03.09.2018 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Chevrolet Epica», д.н.з. НОМЕР_3 , 2007 року випуску, в результаті його пошкодження в ДТП, станом на 21.04.2016 р., могла складати 29299,44 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, станом на 21.04.2016 р., могла складати 51397,89 грн.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

На момент ДТП, водій транспортного засобу «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та керувала транспортним засобом на відповідній правовій підставі, що не заперевалося представником Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7089759, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача Департаменту патрульної поліції вказав на те, що згідно з п. 22.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , покладається на ПрАТ «СК «Україна», а Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач ОСОБА_1 вказав на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, а тому позивач вважає, що майнова шкода, яка полягає у вартості відновлення автомобіля, підлягає відшкодуванню саме Департаментом патрульної поліції.

Проте, суд вважає, що доводи позивача щодо його абсолютного права на відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ДТП до винної особи у даних спірних правовідносинах є помилковим, та з твердженнями відповідача суд погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Як встановлено судом, відповідно до страхового полісу № АІ/7089759 страховиком відповідача зі страховим лімітом 50 000,00 грн. на момент вчинення ДТП була третя особа ПАТ "Страхова компанія "Україна".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

При цьому, встановлено, що у зв`язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна», Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до п.41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконало зобов`язання ПрАТ «СК «Україна» та здійснило відшкодування шкоди позивачу у загальному розмірі 25039,03 грн., що підтверджується листами МТСБУ, які містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України у її взаємозв`язку з ч. 2 ст. 1192 та ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

Поряд з цим, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що сума відшкодування майнової шкоди потерпілому, яка здійснена МТСБУ, становить 25039,03 грн. та відповідно не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/13-1/33-СЕ/18 від 03.09.2018 р., містить докладний опис проведених дій, відповідає Методиці автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є обґрунтованим, та таким, що може бути взятим судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/13-1/33-СЕ/18 від 03.09.2018 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу КТЗ «Chevrolet Epica», д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 21.04.2016 р., складає 51397,89 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796).

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерело підвищеної небезпеки (службовий транспортний засіб) експлуатується працівником патрульної поліції виключно в службових цілях. Працівник поліції наділений правами здійснювати експлуатацію службового транспортного засобу (об`єкт державної власності), застосовувати передбачені законом заходи примусу з використанням автомобіля, в результаті чого може бути завдана шкода.

При цьому страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що уклав із страховиками договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, напевно, виступає орган Національної поліції України - Департамент патрульної поліції.

У справах про відшкодування шкоди завданої поліцейським внаслідок ДТП визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації в якій працює завдавач шкоди.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Відповідно, у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським в результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами, що регулюють такі правовідносини є статті 1187, 1172 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі №203/3237/16 (провадження №61-10121св19).

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 26358,86 грн. (51397,89 грн. (ремонт без урахування зносу згідно висновку незалежної експертизи) - 25039,03 грн. (ремонт з урахуванням зносу).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 551,20 грн.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 999, 1166, 1187. 1188, 1172, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 26358,86 грн., судовий збір в сумі 551,20 грн., а всього стягнути 26910 (двадцять шість тисяч дев`ятсот десять) грн. 06 копійок.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір