Рішення № 9028842, 15.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.10                                                                                 Справа № 8/77

          За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг», м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 20540 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Мотова С.П. - юрисконсульт 1 категорії комерційного відділу, - довіреність № 42 від 01.01.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

штрафу у сумі 20540,00 грн. за невірно зазначену у залізничній накладній № 51616701 масу вантажу, який перевозився у вагоні №67655225;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.04.10 року до 15.04.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням ним відзиву на позов та витребуваних судом документів.

14.04.10 року, через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив на позов (вих. №31/04 від 14.04.10 року), згідно якому він позов не визнав, посилаючись на те, що:

позивач зважування вагону №67655225 здійснив не на таких же 200-тонних вагонних вагах, що і відповідач, а на 150-тонних вагонних вагах, що, на його думку, призвело до похибки між масою вантажу, зазначеною у супровідному документі, та результатами зважування позивачем;

позивач взагалі не зважував тару;

він не запросив відповідача до участі у складанні комерційного акту;

позивач порушив порядок вирішення спору, звернувшись до суду з цим позовом, але не звернувшись до відповідача з претензією;

вантажоодержувач - ТОВ «Технологія Інвест-К»згідно акту №99121 від 12.09.09 року передав у власність ТОВ «Лізинг Інвест»рівно 69 тонн вугілля, яке прибуло у вагоні №67655225, що, на думку відповідача, відповідає даним, зазначеним у залізничній накладній №51616701.

До початку судового засідання, призначеного на 16.04.10 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі; він не погодився з жодним з доводів відповідача проти позову, вважаючи їх такими, що не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані чинному законодавству.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні двічі підряд не скористався, хоча належним чином був поставлений судом до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. відзивом на позов.

Представник позивача заявив усне клопотання про вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

Заслухавши це клопотання, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, приймаючи до уваги факт доведеності належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів, - за відсутності відповідача.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.09.09 року відповідачем у супроводі накладної за №51616701 від 08.09.09 року, у вагоні №№67655225, з залізничної станції Антрацит Донецької залізниці, вантажною швидкістю, навалом, з завантаженням нижче бортів, у вологому стані, з маркуванням вантажу вапном, - до залізничної станції Красноперекопськ Придніпровської залізниці на адресу отримувача –ВАТ «Кримський содовий завод» відправлено вантаж вугільної продукцї (антрацит марки АО), - при цьому у вищезгаданій накладній вантажовідправник вказав, що у вагон завантажено 69,0 тонн названої продукції (нетто); вага тари –23800 кг, вага брутто –92800 кг.

Згідно накладній 12.09.09 року вагон прибув на залізничну станцію Красноперекопськ Придніпровської залізниці (а.с.10).

Того ж дня на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, на прохання вантажоотримувача (а.с.11), за участю представників станції Красноперекопськ: начальника станції Кацал Н.Л., начальника вантажного району Суботіної, прийомоздавальника Москаленко О.Г. та представника вантажоодержувача Кулик Ю., - здійснено комісійне переважування та видача йому вантажу вугільної продукції.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні №67655225 на 2400 кг менше, ніж заявлено, а саме: вага нетто замість 69000 кг становить 66600 кг (позивач у позові зазначив, що розмір допустимої нестачі становить 1380 кг).

З огляду на цю обставину позивачем, за участю представника вантажоотримувача, 12.09.09 року складено комерційний акт форми ГУ-22 АА №035076/28, підписаний усіма учасниками контрольного зважування.

В акті зазначено, що під час переважування виявлено, що завантаження здійснено нижче бортів на 30-40 см, рівномірно, без виїмок за заглиблень; маркування вапном не порушено; вантаж прибув у технічно справному вагоні, двері та люки зачинені; витікання вантажу не встановлено; вантаж, якого не дістає, міг вміститися у вагоні; зважування здійснено на 150-тонних вагонних вагах (а.с.9).

Згідно п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як видно з викладеного, Правила не вимагають цілковитої ідентичності вагів, на яких вантаж зважує вантажовідправник та вантажоодержувач або залізниця, - а тому суд не погоджується з доводами відповідача у цій частині.

          Відповідач не оскаржив та не оспорив вищезгаданий комерційний акт.

          Він не надав доказів звернення до відповідача з претензією про сплату штрафу, а звернувся безпосередньо до суду з цим позовом.

          Такі дії позивача узгоджуються з: п.137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457; Правилами заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.02 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28.05.02 року за №568/6856; статтями-5-8 ГПК України, - що спростовує доводи відповідача у цій частині.

Аналогічна позиція викладена у п.2.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.08 року №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії ВГСУ від 29.05.02 року №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(далі –Рекомендації №601).

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

ІІ.Заслухавши представників позивача, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

У даному спірному випадку різниця становить 1,48% (понад масу природної втрати).

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Після прибуття вантажу на станцію вантажоотримувача перевізник та вантажоотримувач повинні керуватися приписами Правил видачі вантажу, затвердженими наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.200 року за №862/5083 (далі - Правила видачі вантажу).

          Пунктом 23 цих Правил передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевий вантажоотримувач скористався правилом п. 23.

Цими ж Правилами (п. 27) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів (у даному випадку –вказані позивачем 1380 кг).

Матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні отриманого вантажу вугільної продукції величина розходження між масою вантажу, вказаного у супровідній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,2% та склала 3,48%, а за мінусом маси природної втрати –1,48%.

          З огляду на викладене позивач та вантажоотримувач правомірно скористалися Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 (далі –Правила №334).

          Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

          Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

          Комерційні акти складаються:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

          Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.           Згідно п. 10 Правил №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.           Правила №334 не містять норми про обов’язкове телеграфне чи поштове повідомлення вантажовідправника про складення комерційного акту (пункти 8, 14 Правил).

          З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено чинне законодавство.

          Чинні Правила складання актів не передбачають обов’язку залізниці викликати вантажовідправника для участі у складанні комерційного акту чи акту загальної форми, - чим спростовуються доводи відповідача у цій частині.

          Законодавство –стаття 118 Статуту залізниць України - передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Аналогічна позиція викладена у п.6.1 Рекомендацій ВГСУ №601.

Суд, керуючись ст.ст.33-34 ГПК, не погоджується з тим, що наданий відповідачем до справи акт №99121 приймання-передачі ТМЦ за договором №25 від 25.05.09 року, згідно якому ТОВ «Лізинг Інвест»передало, а ТОВ «Технологія Інвест-К»прийняло 69 тонн вугілля марки АО фр. 25-80мм, - спростовує комерційний акт, згадуваний у цьому рішенні, - оскільки його складено за відсутності представників Придніпровської залізниці та вантажоотримувача в особі ВАТ «Кримський содовий завод».

Згідно вищезгаданій накладній №51616701 від 08.09.09 року провізна плата за вагон №67655225 становить 4108,00 грн.

Звідси, - позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 4108,00 грн. х 5 = 20540,00 грн.

Термін позовної давності для його стягнення станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

          Відповідач їх не спростував.          

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг», ідентифікаційний код 30008040, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Леніна, 12 Луганської області, - на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(місто Дніпропетровськ, просп. К.Маркса,108), ідентифікаційний код 01073828, - штрафні санкції у сумі 20540 (двадцять тисяч п’ятсот сорок) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 205 (двісті п’ять) грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.04.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –20 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа