Рішення № 9028782, 12.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                 Справа № 11/58пд.

За позовом Рубіжанського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-ЛТД”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про розірвання правочину, застосування реституції та визнання права власності на приміщення

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Данілов А.І., представник за довіреністю б/н від 09.03.2010

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- розірвання правочину, а саме акту передачі нежитлових приміщень від 21.07.1991 року, укладеного між Рубіжанським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас-ЛТД”;

- зобов’язання відповідача повернути нежитлове приміщення площею 856,2 кв. м, а саме кімнати в підвалі І-Х, ХІІ, І (перший) поверх І-12, 16-19, ІІ (другий) поверх 1-10, 18, що складає 17/25 частки, літера А, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, 22;

- визнання права власності на нежитлове приміщення площею 856,2 кв.м, а саме кімнати в підвалі І-Х, ХІІ, І (перший) поверх І-12, 16-19, ІІ (другий) поверх 1-10, 18, що складає 17/25 частки, літера А, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, 22.

Позивач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо проведення ремонтних робіт, в той час як умовою правочину є те, що право власності у набувача (відповідача) виникає лише після виконання ремонтних робіт.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 15.03.2010, посилаючись, зокрема, на те, що про виконання ремонтних робіт свідчить факт експлуатації будівлі, а також визнання Луганським апеляційним господарським судом права власності за відповідачем на спірне майно при розгляді спору між тими ж сторонами у справі №16/61пн та встановлення при цьому факту проведення ремонтних робіт.

Також відповідач надав письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, наведене у заяві від 24.03.2010, відхиляється судом з таких підстав.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Роз’яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994 №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, враховуючи п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006 № 01-8/2776, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-          забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-          запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При поданні клопотання про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів про те, що відповідачем приймаються заходи щодо продажу спірного приміщення та, відповідно, доказів того, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Вжиття заходів до забезпечення позову не може базуватися на необґрунтованих (недоведених) припущеннях.

Крім того, наведене клопотання не може бути задоволено, враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, про що буде наведено нижче у даному рішенні.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно акту передачі нежитлових приміщень від 26.07.1991 Рубіжанським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих передано на баланс у власність Сєвєродонецькому малому підприємству «Донбас»(за присутністю заступника голови виконавчого комітету Ради народних депутатів м. Сєвєродонецька) приміщення площею 856,2 кв. м. із кімнат: у підвалі - 1-Х, XIII; 1 поверх - 1-12, 16-19; 2 поверх - 1-10, 18, що складає 17/25 ідеальних часток будівлі по вул. Горького, 22, м. Сєвєродонецька.

Господарським судом Луганської області у 2006 році розглядався спір у справі № 16/61пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-ЛТД” до Рубіжанського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про визнання права власності на майно, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Горького, 22.

За результатами перегляду рішення місцевого господарського суду постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 у справі № 16/61пн право власності на спірне майно визнане за товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас - ЛТД».

У вказаній постанові, зокрема, зазначено таке.

«За умовами акту від 26.07.91 Мале підприємство «Донбас»прийняло на себе обов'язок за рахунок власних і позичених коштів інших осіб здійснити капітальний ремонт приміщень, у тому числі і тих, що залишилися у користуванні УТОС, а також реконструкцію будівлі та інші поліпшення з доведенням до можливості їх експлуатації розділу з окремими входами для діяльності сторін за договором.

Згідно акту від 26.07.91 після закінчення ремонтно-будівельних робіт, вказаних у договорі, приміщення переходять у власність Малого підприємства «Донбас».

Із пояснень позивача ним повністю виконані свої обов'язки за договором, але документи на підтвердження цього було знищені за перебігом строку їх виконання. До наступного часу приміщення використовується сторонами в повсякденній діяльності.

Відповідачем вказані доводи позивача належним чином не спростовані.

Як встановлено при розгляді справи та не оспорюється сторонами, спірна будівля знаходиться в їх експлуатації.

Як вище зазначалось, за актом від 26.07.1991 Мале підприємство «Донбас»зобов'язалося здійснити капітальний ремонт і поліпшення будівлі до можливості її експлуатації, тобто факт експлуатації сторонами будівлі свідчить про виконання позивачем його зобов'язання за актом від 26.07.91 та набуття у зв'язку з тим права власності на частину приміщення відповідно до умов договору.

09.09.91 Лисичанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації Малому підприємству «Донбас»видано реєстраційне свідоцтво № 438 щодо належності йому на підставі акту передачі нежитлових приміщень 17/25 частки домоволодіння № 22 по вул. Горького.»

Також, при розгляді вказаної справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-ЛТД»є правонаступником малого підприємства «Донбас».

Виходячи з положень акту приймання-передачі нежитлових приміщень, обов’язковою передумовою переходу права власності до набувача було проведення останнім ремонтно-будівельних робіт.

Право власності на спірне майно визнане постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 у справі № 16/61пн за товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас - ЛТД». При цьому судом був встановлений факт виконання зобов’язань з проведення ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Рішення суду не можуть бути суперечливими одне одному.

Таким чином, факт виконання відповідачем своїх зобов’язань, внаслідок чого він набув право власності на майно, не потребує доведення знов при вирішенні даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у зв’язку з недоведенням позивачем невиконання умов правочину з боку відповідача, встановленням судом при розгляді іншої справи за участю тих же сторін факту виконання відповідачем своїх зобов’язань за актом приймання-передачі від 26.07.91 та, як наслідок, визнанням за набувачем права власності на спірне майно, наведені у позовній заяві доводи не можуть бути підставами розірвання правочину.

Крім того, слід зазначити таке.

Позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, про застосування якого заявив відповідач.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За доводами позивача підставами позову є невиконання відповідачем умов правочину щодо виконання ремонтно-будівельних робіт, на підставі яких до останнього могло перейти право власності на майно.

Вказані обставини з'ясовувалися та були встановлені при розгляді судами спору між тими ж сторонами у справі №16/61пн та викладені в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.2006, про що зазначено вище у даному рішенні. Дана постанова була прийнята в судовому засіданні за участю представників Рубіжанського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.

Отже, про наведені обставини, покладені в основу позову, що розглядається у даній справі №11/58пд, позивач знав щонайменш ще з постанови Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.2006.

За таких обставин позивачем пропущено строк для пред’явлення позову.

Відповідно до п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності у запереченні на позов, що також є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Поважні причини для поновлення строку позовної давності відсутні. Посилання позивача на отримання 16.19.2009 відповіді з органу прокуратури щодо заяви позивача про порушення кримінальної справи не впливає на строк позовної давності, оскільки: по-перше –позивач дізнався про спірні обставини ще з постанови Луганського апеляційного господарського суду від 20.06.2006; по-друге, питання розірвання правочину та повернення майна у власність позивача підлягало вирішенню в порядку господарського судочинства, а не могло бути вирішено при розслідуванні кримінальної справи.

Таким чином, відсутні фактичні обставини та нормативно визначені підстави розірвання правочину та, як наслідок, підстави для повернення майна і визнання на нього права власності за позивачем. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного судові витрати у складі витрат відповідача на послуги адвоката у сумі 1000 грн. 00 коп. відносяться на позивача.

При цьому розмір витрат на послуги адвоката зменшено судом із заявлених відповідачем 5000 грн. з огляду на таке.

У пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено зокрема наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає розумним розмір витрат на послуги адвоката за представництво інтересів відповідача у даній справі в сумі 1000 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Рубіжанського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Рубіжне Луганської області, вул. Будьонного, б. 28, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03967530, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-ЛТД», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Горького, б. 22, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13379277, судові витрати на послуги адвоката у сумі 1000 грн. 00 коп.

Наказ видати відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 16.04.2010.

СуддяМ.О. Москаленко