Рішення № 9028739, 15.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.10                                                                                 Справа № 6/63

За позовом

9-ї Державної пожежної частини 5-го ЗДПО Рубіжанського міського управляння ГУ МНС України в Луганській області, м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цегляр”, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 32528 грн. 51 коп.,

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Баштова О.Г., дов. № 13/30/5 від 17.02.2010;

від відповідача –після перерви не прибув;

В судовому засіданні 08.04.2010 оголошено перерву до 15.04.2010;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 371 грн. 72 коп., в тому числі: заборгованість за договором № 18 від 01.06.2008 в сумі 23280 грн. 00 коп.; штрафні санкції в розмірі 1 470 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 621 грн. 72 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.03.2010). Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але ним було надано телеграму, за якою зазначено про можливість винесення рішення по справі без його участі.

Представником позивача надано розрахунок штрафних санкцій станом на 25.03.2010, за яким здійснений, зокрема, перерахунок штрафу, який за цим розрахунком складає 1300 грн. 60 коп. Відповідач за відзивом на позовну заяву від 25.03.2010, проти позову заперечив, зокрема, зазначивши, що послуги надані позивачем відповідачу є безкоштовними. Також утримання відповідача здійснюється за рахунок державних коштів. Договір №18 від 01.06.2008 не відповідає діючому законодавству, оскільки сторонами не був узгоджений предмет договору, ціна та строки його дії. Також у відповідача відсутній розрахунок до договору, який є його складовою. Виходячи з підстав, наведених у відзиві, відповідач просить в позові відмовити та визнати недійсним договір №18 від 01.06.2008.

Позивачем надані відповідні заперечення на доводи відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

01.06.2008 між сторонами у справі було укладено договір №18 про організацію державної пожежної охорони на об’єкті відповідача. На виконання умов договору, позивач надавав відповідачу певні послуги, які відповідно до п. 4.1 відповідач повинен оплатити до 5-го числа місяця наступного за звітним.

Так, за розрахунком позивача за період з 01.12.2008 по 31.12.2009 за відповідачем утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 23280 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, до стягнення заявлені штрафні санкції в розмірі 1 470 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 621 грн. 72 коп. Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до Положення про Державну пожежну частину МНС України в Луганській області вказана частина створена з метою здійснення наглядово-профілактичної діяльності, гасіння пожеж та проведення пожежно-рятувальних робіт на ВАТ «Краситель».

Згідно п. 1.8 Положення частина - це державна неприбуткова організація, яка утримується за рахунок Державного бюджету та коштів від надання платних послуг.

Відповідно до акту міжвідомчої комісії від жовтня 2000 року, підписаного в тому числі представниками позивача і відповідача, об’єкт відповідача знаходиться на промисловому майданчику ВАТ «Краситель»(арк. справи 92-93) функціонування позивача повинно здійснюватися відповідно до договорів про організацію державної пожежної охорони МВС України на об’єктах.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.06.2008 між сторонами у справі було підписано договір №18 про організацію державної пожежної охорони.

Згідно п. 1.3 договору позивач здійснює пожежну охорону на об’єкті відповідача.

Розділом 2 договору визначені обов’язки позивача, в тому числі: здійснення пожежного нагляду за виконанням працівниками відповідача протипожежних правил; здійснення профілактичної роботи на підприємстві відповідача; проведення пожерло-технічних обстежень об’єктів відповідача; здійснення відповідних консультацій з питань пожежної охорони , тощо.

Відповідно до п. 3.13 договору обов’язком відповідача є оплата послуг позивача та відшкодування витрат, останнього пов’язаних із ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Згідно пункту 4.1 договору плата за утримання позивача здійснюється згідно договору щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного за звітним на поточний рахунок позивача в сумі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2 сума договору встановлюється на підставі розрахунку, який додається до договору і є його складовою. Загальна сума по утриманню складає 24000 грн. 00 коп. на рік. Відповідач стверджує, що вказаний договір не містить істотних умов, але наведені вище обставини та матеріали справи свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача.

В той же час, позивачем до суду наданих розрахунок грошового утримання на суму 2000 грн. 00 коп., підписаний односторонньому порядку.

Відповідач вважає, що вказаний розрахунок повинен бути доданим до договору та підписаний представниками обох сторін.

З цього приводу слід зазначити, що при укладенні договору сторони чітко оговорили суму договору та розмір щомісячної плати у сумі 2000 грн. 00 коп., який відповідає наданому позивачем розрахунку.

Крім цього, в договорі сторони не визначили, що вказаний розрахунок повинен підписувати обома сторонами.

Аналіз тексту договору № 18 свідчить про те, що в договорі сторони не оговорили яким чином повинні підтверджуватися надані послуги. Разом з цим, під час дії договору сторонами щомісячно підписувалися акти вартості виконаних робіт за певний місяць (арк. справи 27-45).

В той же час, 23.04.2009 між сторонами у справі був підписаний графік про погашення боргу за договором № 18 від 01.06.2008. (арк. справи 63).

Згідно вказаного графіку сторони визначили, що станом на 23.04.2009 склався борг за відповідачем в сумі 9 000 грн. 00 коп. Також сторони визначили певний графік погашення суми боргу –по 3000 грн. 00 коп. щомісячно з квітня по грудень 2009 року включно, а усього на загальну суму 27000 грн. 00 коп.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача складає 23280 грн. 00 коп.

Але вказане суперечить матеріалам справи та розширеним розрахункам самого ж позивача (аркуші справи 9-16, 60-62, та який зданий до суду 15.04.2010) .

Як було вказано вище відповідно до графіку, відповідач повинен був оплатити за квітень –грудень 2009 року 27000 грн. 00 коп., щомісячно по 3000 грн. 00 коп., за умовами договору оплата повинна вноситися до 5 числа місяця наступного за візитним.

Також, як вбачається із розрахунку позивача (арк. справи 60-61) та банківських виписок з рахунку останнього, за період після підписання графіку (з 23.04.2009 по 25.03.2010, з урахуванням оплати від 22.04.2009) відповідач оплатив кошти за надані послуги в сумі 6440 грн. 00 коп. з нарахованих 27000 грн. 00 коп., тобто залишок боргу складає 20560 грн. 00 коп. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення боргу слід задовольнити частково в сумі 20560 грн. 00 коп., в решті відмовити. Щодо стягнення з відповідача пені за період з 06.05.2009 по 01.01.2010 в сумі 2621 грн. 72 коп. і штрафу в сумі 1470 грн. 00 коп. за вказаний період слід вказати на наступне. В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п.3.2 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 4.3 договору №18 від 01.06.2008 сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення оплати за послуги позивача відповідач відповідно до ст. 231 ГК України сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, за якими припущене прострочення, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач нарахування пені здійснював за період з 06.05.2009 по 01.01.2010 на загальну суму 2621 грн. 72 коп., але вказаний розрахунок є невірним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як було вказано вище сторонами був передбачений певний розмір пені за прострочку оплати, але відповідно до ст.3 вказаного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З огляду на викладене, за період та суми, визначені позивачем за розширеним розрахунком, загальна сума пені за період з 06.05.2009 по 01.01.2010 складає 1498 грн. 91 коп. і позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити саме у вказаній сумі, в решті відмовити.

Щодо стягнення з відповідача штрафу слід зазначити, що вимоги про стягнення штрафу є обґрунтовані, відповідають положенням договору та нормам законодавства, але позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в сумі 1300 грн. 60 коп. (згідно розрахунку позивача від 15.04.2010), в решті вимог відмовити.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 20560 грн. 00 коп., пеню у сумі 1498 грн. 81 коп., штраф у сумі 1300 грн. 60 коп. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляр», м. Рубіжне Луганської області, площа Хіміков, б. 2ж/1, код 13389169, на користь:

- 9-ї Державної пожежної частини 5-го ЗДПО Рубіжанського міського управляння ГУ МНС України в Луганській області, м. Рубіжне Луганської області , вул. Студентська, 7, код 25573903, заборгованість у сумі 20560 грн. 00 коп., пеню у сумі 1498 грн. 81 коп., штраф у сумі 1300 грн. 60 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 233 грн. 59 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 172 грн. 42 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 19.04.2010.

Суддя Т.А.Василенко