Рішення № 90285417, 03.07.2020, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/353/20 Провадження № 2/358/339/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілої особи, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на її (позивачки) користь суму страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та заподіяною моральною шкодою у загальному розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок. Також, просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 19 год. 20 хв. на проїжджій частині автодороги Богуслав - Шупики поблизу повороту на вул. Молодіжну, що в межах с. Шупики Богуславського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 2121», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухаючись в напрямку с. Шупики, здійснив наїзд на корову, що знаходилась на проїзній частині. Внаслідок наїзду корова впала на погонича тварин - пішохода ОСОБА_5 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно висновку експерта № 118 від 11.11.2017 при експертизі трупа ОСОБА_5 , 1976 року народження, виявлено поєднану травму тіла увигляді: відкритої черепно-мозкової травми у формі перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, численних ушкоджень твердої мозкової оболонки головного мозку, руйнування головного мозку; рани лівої тім`яної ділянки голови, рани лівої вушної раковини; синців обох повік правого ока та нижнього лівого ока, правої навколовушно-жувальної ділянки; саден спинки носа справа, виличної ділянки справа, щічної ділянки зліва, лівої навколовушно-жувальної, лівої скроневої, лобної ділянки зліва, лівої тім`яної, потиличної ділянки зліва, козелка правого вуха; закритої травми шиї у формі ушкодження зв`язкового апарату суглобу між правим ріжком та тілом під`язикової кістки, крововиливу в підшкірній клітковині правої бокової поверхні шиї, синців правої бокової поверхні з частковим переходом на передню поверхню шиї справа; садна лівої бокової поверхні шиї; закритої травми грудної клітки у формі перелому 2-го ребра по правій білягрудинній лінії; травма кінцівок у формі саден внутрішньої поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу, зовнішньої поверхні правого стегна; синців внутрішньої поверхні правого передпліччя та внутрішньої поверхні правового ліктьового суглобу.

Вище перераховані ушкодження могли утворитися від поєднання ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в описовій частині постанови, тобто в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Даний факт підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 22.11.2018, висновком експерта № 118 від 11.11.2017 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області.

Позивачка зазначає, що враховуючи наслідки даної дорожньо-транспортної пригоди, їй була спричинена матеріальна шкода, яка проявилася у втраті годувальника, яким був загиблий для своїх малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також спричинена моральна шкода, яка проявилася у тому, що через втрату чоловіка позивачка перенесла сильні душевні страждання та переживання, змінився звичний уклад її життя, який неможливо повернути до того стану, який існував до смерті чоловіка.

Також позивачка вказує на те, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у відповідача ПАТ «Київський страховий дім» за спричинену шкоду майну, життю та/або здоров`ю третіх осіб, відповідно до полісу АК/6862614, що діяв станом на дату спричинення такої шкоди.

У відповідності до ч. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Оскільки у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 розмір мінімальної заробітної плати на момент настання дорожньо-транспортної пригоди становив 3 200,00 гривень та зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання страхового відшкодування від відповідача у зв`язку із втратою годувальника, позивачка визначила частку до відшкодування, яка становить 1/1, що в грошовому еквіваленті становить: 36 : 1/1 х 3 200,00 грн. = 115 200,00 гривень.

Обґрунтовуючи вимоги по відшкодуванню моральної шкоди позивачка зазначила, що відповідно до ч. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

До числа осіб, яким належить компенсація від відповідача моральної шкоди входять батько загиблого ОСОБА_6 , мати загиблого ОСОБА_7 , дружина загиблого ОСОБА_1 , син загиблого ОСОБА_2 та дочка загиблого ОСОБА_3 .

У відповідності до листа Залізничного районного у м. Львові Відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 141/16.3-26 від 05.02.2019 виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області 26.02.2010 зареєстровано смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер там же ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актового запису про смерть ОСОБА_7 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено.

Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання компенсації від відповідача моральної шкоди, позивачка визначила частку по відшкодуванню моральної шкоди, яка становить 3/4 розміру страхового відшкодування, що в грошовому еквіваленті становить: 12 : 3/4 х 3 200,00 грн. = 28 800,00 гривень.

Загальна сума страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та заподіяною моральною шкодою становить 144 000,00 гривень, яку позивачка просить стягнути із відповідача.

Представник позивачки адвокат Стефківський В.І. подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності позивачки і її представника, а також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ПАТ «Київський страховий дім» в судове засідання свого представника повторно не направив і не повідомив суд про причини неявки представника, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.04.2020 вбачається, що на час розгляду справи судом, ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває в стані припинення.

Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із копії постанови винесеної слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції Бурун А.М. про закриття кримінального провадження від 22 листопада 2018 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 19 год. 20 хв. на проїжджій частині автодороги Богуслав - Шупики поблизу повороту на вул. Молодіжну, що в межах с. Шупики Богуславського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 2121», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухаючись в напрямку с. Шупики, здійснив наїзд на корову, що знаходилась на проїзній частині. Внаслідок наїзду корова впала на погонича тварин - пішохода ОСОБА_5 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно висновку експерта № 118 від 11.11.2017 при експертизі трупа ОСОБА_5 , 1976 року народження, виявлено поєднану травму тіла увигляді: відкритої черепно-мозкової травми у формі перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, численних ушкоджень твердої мозкової оболонки головного мозку, руйнування головного мозку; рани лівої тім`яної ділянки голови, рани лівої вушної раковини; синців обох повік правого ока та нижнього лівого ока, правої навколовушно-жувальної ділянки; саден спинки носа справа, виличної ділянки справа, щічної ділянки зліва, лівої навколовушно-жувальної, лівої скроневої, лобної ділянки зліва, лівої тім`яної, потиличної ділянки зліва, козелка правого вуха; закритої травми шиї у формі ушкодження зв`язкового апарату суглобу між правим ріжком та тілом під`язикової кістки, крововиливу в підшкірній клітковині правої бокової поверхні шиї, синців правої бокової поверхні з частковим переходом на передню поверхню шиї справа; садна лівої бокової поверхні шиї; закритої травми грудної клітки у формі перелому 2-го ребра по правій білягрудинній лінії; травма кінцівок у формі саден внутрішньої поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу, зовнішньої поверхні правого стегна; синців внутрішньої поверхні правого передпліччя та внутрішньої поверхні правового ліктьового суглобу.

Вище перераховані ушкодження могли утворитися від поєднання ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в описовій частині постанови, тобто в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди і знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Органом досудового розслідування кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому слідчий дане рішення прийняв з урахуванням висновку інженерно-технічної експертизи №12-1/1536 від 22.10.2018, згідно якої в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 2121», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити наїзд на тварину шляхом застосування термінового гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху водію.

Також слідчий вказав на те, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення погоничем тварин ОСОБА_5 вимог пунктів 4.14, 4.4., 7.6, 7.7 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 4 роз`яснив судам, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

В п. 7 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Із копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 22.11.2018 не вбачається, що під час досудового розслідування були встановлені факти, що смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок умислу потерпілого чи внаслідок непереборної сили.

Позивачкою доведено, що водій ОСОБА_4 є завдавачем шкоди.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.10.2017 близько 19 год. 20 хв. на проїжджій частині автодороги Богуслав - Шупики поблизу повороту на вул. Молодіжну, що в межах с. Шупики Богуславського району Київської області, за участю автомобіля марки «ВАЗ 2121», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , під час якої загинув погонич тварин - пішоход ОСОБА_6 , цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у відповідача ПАТ «Київський страховий дім» за спричинену шкоду майну, життю та/або здоров`ю третіх осіб, відповідно до полісу АК/6862614, що діяв станом на дату спричинення такої шкоди.

Відносини відповідача та особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність за спричинену шкоду третім особам регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про що зазначено у останньому абзаці, що передує Розділу 1 цього закону. Також цим законом врегульовані відносини між позивачкою, як потерпілою особою в розумінні п. 1.3 ч. 1 ст. 1 даного закону та відповідачем, як страховиком в розумінні п. 1.2 ч. 1 ст. 1 даного закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ч. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Позивачка ОСОБА_1 являється дружиною ОСОБА_5 , шлюб між ними укладено 18 грудня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьком якого був загиблий ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим виконкомом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області 22.05.2008.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьком якої був загиблий ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданим виконкомом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області 01.08.2017.

Таким чином, малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали право на одержання утримання від свого батька ОСОБА_5 станом на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Загиблий ОСОБА_5 на день смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_1 , сином ОСОБА_2 , дочкою ОСОБА_3 в с. Шупики, що підтверджується довідкою Шупіківської сільської ради Богуславського району Київської області № 216 від 03.08.2018.

Після смерті чоловіка позивачка знаходиться на обліку в Кагарлицькому ОУ ПФУ та отримує пенсію по втраті годувальника на 3-х утриманців, що підтверджується довідками Кагарлицького ОУ ПФУ № 8832/03 та 8833/03 від 02.08.2018.

Таким чином, позивачка має право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

Оскільки у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 розмір мінімальної заробітної плати на момент настання дорожньо-транспортної пригоди становив 3 200,00 гривень та зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання страхового відшкодування від відповідача у зв`язку із втратою годувальника, позивачка має право на відшкодування 115 200,00 гривень ( 36 : 1/1 х 3 200,00 грн. = 115 200,00 гривень).

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

До числа осіб, яким належить компенсація від відповідача моральної шкоди входять батько загиблого ОСОБА_6 , мати загиблого ОСОБА_7 , дружина загиблого ОСОБА_1 , син загиблого ОСОБА_2 та дочка загиблого ОСОБА_3 .

У відповідності до листа Залізничного районного у м. Львові Відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 141/16.3-26 від 05.02.2019 виконавчим комітетом Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області 26.02.2010 зареєстровано смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер там же ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актового запису про смерть ОСОБА_7 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено.

Зважаючи на коло осіб, яким належить право на одержання компенсації від відповідача моральної шкоди, позивачка має частку по відшкодуванню моральної шкоди, яка становить 3/4 розміру страхового відшкодування, що в грошовому еквіваленті становить: 12 : 3/4 х 3 200,00 грн. = 28 800,00 гривень.

Загальна сума страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та заподіяною моральною шкодою становить 144 000,00 гривень, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивачки.

Позивачкою понесені судові витрати в розмірі 5000 гривень на оплату правничої допомоги адвоката, що підтверджено документально.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно з частинами 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки стороною відповідача не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд з урахуванням неведеного вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 82, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187, 1200 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 22, 27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та заподіяною моральною шкодою у загальному розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов